справа № 208/15891/24
№ провадження 2-а/208/54/25
Іменем України
10 березня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Шабельника Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
До Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшла позовна заява Машошиної А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 17.12.2024 року відповідачем було складено протокол № 560 про адміністративне правопорушення від 17.12.2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 «Порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме: «Невчасна заміна військово-облікового документа».
В той же день, 17.12.2024 року, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову від 17.12.2024 № 1869 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 за начебто порушення законодавства про мобілізаційну підготовку мобілізацію притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, та накладено на нього штраф у розмірі 17 000, 00 грн., але в постанові зазначено зовсім іншу фабулу начебто допущеного позивачем адміністративного правопорушення, ніж в протоколі, а саме: «Гр. ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік військовозобов'язаних, переданих з облік призовників, проходження ВЛК, отримання військово-облікового документа оновленими даними, крім того був поданий у розшук 13.01.2023 за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці для оновлення даних, чим порушив правил військового обліку в умовах особливого періоду».
Вважає, що постанова № 1869від 17.12.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 17.12.2024 року №№ 1869, прийняту ІНФОРМАЦІЯ_3 , по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень), а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 968, 96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
В судове засідання представник позивача не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки оновити данні позивач повен був до 16.07.2024 р. крім того уточнення облікових даних є не правом , а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність. Не зважаючи, на те, що позивач обновив данні після 16.07.2024 р. в його діях є наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
07.01.2025 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.12.2024 року об 10.27 год. складено протокол № 560 про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 «Порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме: невчасна заміна військово-облікового документа».
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову від 17.12.2024 № 1869 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку мобілізацію притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КпАП України, та накладено на нього штраф у розмірі 17 000, 00 грн.,
Зі змісту постанови вбачається, що Гр. ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік військовозобов'язаних, переданих з облік призовників, проходження ВЛК, отримання військово-облікового документа оновленими даними, крім того був поданий у розшук 13.01.2023 за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці для оновлення даних, чим порушив правил військового обліку в умовах особливого періоду».
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстр Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженці та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстр вносяться відомості, визначені статтею 6цього Закону, одержані від призовників військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами ( TOMY числі публічними), базами (банками) даних, держателям (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовники військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром 1 інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких державні органи, передбачені цією частиною. Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформації яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
При цьому, в примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама ж Постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на й користь. З огляду на те, що матеріали справи не місять доказів виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на облік військовозобов'язаних, проходження військово-лікарської комісії, а також не містять доказів вини позивача у такій неявці, тобто відповідач не довів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку. Так, в складених постанові та протоколі відсутні відомості про отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка б відповідала ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів, не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційним системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодекс не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у том числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ст. 235 КупАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Але в постанові не зазначено, які саме облікові дані позивача відповідно до п. 23 Порядку організації тa ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 не було оновлено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами. Крім того, в постанові не зазначено дату, в яку саме позивачу начебто вручили повістку для явки до відповідача, і якими саме доказами це підтверджується.
Законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З наданого відповідачем відзиву не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. Таким чином, відповідачем не доведено наявності підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, для явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в тому числі, з метою проходження військово-лікарської комісії, обов'язково повинна бути виписана повістка. Однак, відповідачем на підтвердження складання протоколу та постанови жодної повістки про необхідність явки позивача до ТЦК та СП ні шляхом вручення під особистий підпис, ні рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення не надано. Відсутні копія зазначеної повістки, розписки про її отримання та дата начебто отримання і в додатку до протоколу та постанові. Не наведено в них навіть посилання на зазначені документи.
Як встановлено судом, фабула, яка зазначена в протоколі та в постанові, істотно відрізняються, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Так, в Протоколі зазначено, що позивач «Порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду, а саме: «Невчасна заміна військово-облікового документа». При цьому, в постанові зазначено зовсім іншу фабулу допущеного позивачем адміністративного правопорушення, ніж в протоколі, а саме, що «Гр. ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на облік військовозобов'язаних, переданих з обліку. призовників, проходження ВЛК, отримання військово-облікового документа з оновленими даними, крім того був поданий у розшук 13.01.2023 за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці для оновлення даних, чим порушив правила військового обліку в умовах особливого періоду».
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 несвоєчасно замінив військово-обліковий документ.
Відповідно до п.1 ЗУ від 30 травня 2023 року № 3127-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у тексті Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами) цифри і слова "27-річного віку замінити цифрами і словами "25-річного віку". Закон набрав чинності 04.04.2024 року, а ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто йому було неповних 26 років, на цей момент він був ще призовником, тому безпідставно було оголошено його у розшук. Крім того, як вбачається з матеріалів справи у позивача є в наявності як паперовий військово-обліковий документ , так і електронний.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява № 36673/04).
Таким чином, притягнення позивача 17.12.2024 року до адміністративної відповідальності за ч. ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за викладених в оскаржуваній Постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу та постанови вони складені в один день, тобто не було часу на ознайомлення, при цьому відповідно до ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк, Однак зазначені вимоги відповідачем не виконані.
Таким чинном суд вважає, що факт не повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною, як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
відповідно до ст. 38 КпАП України, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу. може бути накладено протягом трьох місяців дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. При цьому, в Постанові зазначено, що я ще 13.01.2023 року був оголошений у «розшук», тобто, адміністративне правопорушення вчинено мною щонайпізніше 13.01.2023 року і виявлено, щонайпізніше, 13.01.2023 року, коли мене оголосили у «розшук». В той же час, спірна Постанова винесена 17.12.2024 року, тобто поза межами трьох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Таким чином, прийняття оскаржуваної Постанови мало місце поза межами встановленого ч. 1 ст. 38 КпАП України строку, що є також самостійною підставою для и скасування.
Судом встановлено, що позивача всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист від обвинувачення, тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Вимога позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі прав суду при розгляді даної категорії справ.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн.
На підставі ст.ст. 2, 9, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову від 17.12.2024 року № 1869, прийняту ІНФОРМАЦІЯ_3 , по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень), скасувати.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ). на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 968, 96 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Похваліта С. М.