Справа №212/6837/24
1-кп/212/190/25
04 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42023041330000418 від 01.11.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який проходить військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 з військовим званням «солдат», не одруженого, неповнолітніх дітей не маючого, інвалідності не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисники обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6
встановив:
12.05.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 135 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат» та він вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, після чого, такий неодноразово продовжувався, зокрема востаннє Указом Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В свою чергу, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, з 22.07.2023 року по 10.08.2023 року солдат ОСОБА_3 проходив стаціонарне лікування у КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» м. Житомир.
Далі, 11.08.2023 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, діючи в умовах воєнного стану, після закінчення лікування, не з'явився до місця служби, а саме місце розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , при цьому ОСОБА_3 свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 11 червня 2024 року, коли був затриманий співробітниками відділу поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що провину не визнає у повному обсязі, оскільки не вважає себе суб'єктом даного злочину, просив виправдати, оскільки правопорушення не вчиняв. Зазначив, що приблизно 11-12 травня 2023 року перебував у м. Запоріжжі та прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки, з метою перетину кордону, оскільки з 2017 року він був виключений з військового обліку за вчинення особливо тяжкого злочину. Натомість у нього забрали його документи та повідомлено останньому, що він мобілізований до ЗСУ. Йому дозволили взяти з дому речі та останній повернувся до РТЦК та СП. В автобусі обвинуваченому був виданий військовий квиток. Під час проходження ВЛК він був обстежений поверхнево, на скарги останнього увагу ніхто не звернув. Ніяких документів, окрім психологічного тесту, не підписував, будь-яких заяв не писав. Потім він прибув до навчального центру поблизу м. Житомир, с. Троянів, для проходження базової військової підготовки, де отримав військову форму. Він повідомляв командування про те, що не є військовозобов'язаним, проте йому було повідомлено, що він прийняв присягу 04.05.2023 року. Однак в цей час він перебував вдома в м. Запоріжжя і не міг прийняти присягу. В навчальному центрі він повторно присягу не приймав. Повністю базову військову підготовку не пройшов. В навчальному центрі була подія, в результаті якої згоріли його речі. У зв'язку із погіршенням психологічного стану здоров'я його було направлено до психоневрологічного медичного закладу. Раніше на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебував, але звертався до психолога та психіатра. Після лікування у медичній установі його відправили у військову бригаду. Після виписки з лікарні обвинуваченого доставили в розташування військової частини на полігон. Він був повідомлений, що він на той час перебував у розпорядженні командира військової частини. На наступний день, 11 серпня 2023 року, його посадили в автомобіль та повезли на автовокзал м. Житомир з метою направлення останнього до пункту постійної дислокації частини - в м. Кривий Ріг. Також повідомили про те, що у м. Кривому Розі останній зможе пройти ВЛК. Однак пізніше йому було повідомлено, що він прямує до пункту постійної дислокації частини в м. Кривий Ріг, де ВЛК проходити не буде, відповідний рапорт відсутній. В автомобілі по дорозі до автовокзалу м. Житомир він прийняв рішення повернутись додому в м. Запоріжжя, про що особисто озвучив старшому військовому медику ОСОБА_7 . Він був демотивований, служити не бажав, оскільки взагалі не підготовлений. Всупереч отриманої вказівки прямувати до м. Кривий Ріг він на автовокзалі м. Житомир придбав квиток на маршрутне таксі до м. Київ. З м. Києва він вирушив до м. Дніпро, потім з м. Дніпра до м. Запоріжжя. Увесь час до моменту, поки до обвинуваченого не приїхали співробітники поліції, останній знаходився вдома у м. Запоріжжя, неофіційно підробляв. Письмово рапортів командуванню щодо оскарження будь-яких дій не подавав, звертався усно. За весь час перебування в навчальному центрів отримував грошове забезпечення.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_8 показав, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 . У 2023 році проходив військову службу в частині НОМЕР_1 , що дислокувалась в межах АДРЕСА_2 , в 2-му батальйоні, у військовому званні солдат. Під час одного з ранкових шикувань батальйону, що проводилось старшим майором з метою перевірки наявності особового складу військової частини, було виявлено відсутність в розташуванні військової частини військовослужбовця ОСОБА_3 . Про проведення службового розслідування внаслідок вказаного факту свідку невідомо.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачення свідок ОСОБА_9 показав, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника штабу. У 2023 році займав посаду командира роти військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в межах АДРЕСА_2 , де проходив службу обвинувачений. У 2023 році був присутній при шикуванні та зачитуванні поіменного списку військовослужбовців з метою проведення перевірки наявності особового складу військової частини. Під час вказаної перевірки ОСОБА_3 у пункті дислокування частини виявлено не було. Командир 3-го взводу подав обвинуваченого у СЗЧ (самовільне залишення частини). Відносно обвинуваченого проводились пошукові заходи з метою його виявлення, однак результат був відсутній.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_10 показав, що з обвинуваченим особисто не знайомий та родинних стосунків з ним не має. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 2-го взводу. У 2023 році також займав посаду командира 2-го взводу військової частини НОМЕР_1 . У серпні 2023 році у військовій частині, що розташовувалась в межах АДРЕСА_2 , було проведено шикування з метою перевірки наявності особового складу, під час якої було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_3 . Відносно останнього було подано рапорт на СЗЧ (самовільне залишення частини). Причина відсутності ОСОБА_3 свідку невідома. Особисто відносно обвинуваченого пошук не проводив.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_11 показав, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні сержант із матеріального забезпечення 12-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону. З обвинуваченим знайомий, оскільки був старшиною роти, де ОСОБА_3 проходив військову службу, родинних стосунків з останнім не має. ОСОБА_3 деякий час перебував у спецзакладі - медична установа з надання психологічної допомоги, на лікуванні. Приблизно в 10-х числах серпня 2023 року зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що його виписали з лікарні. Обвинуваченого забрали до полігону, що розташовувався в околицях м. Житомир. На наступний день свідок забезпечував від'їзд ОСОБА_3 до м. Кривого Рогу. Медику військової частини ОСОБА_12 було доручено відвезти ОСОБА_3 на автовокзал м. Житомир та посадити у маршрутне таксі, яке прямувало до м. Кривого Рогу, що і було виконано. На наступний день ОСОБА_3 на зв'язок не вийшов, спроби додзвонитись до останнього результату не дали. Місцезнаходження обвинуваченого відомо не було. За цим фактом проводилось службове розслідування, результати невідомі.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_13 показав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді інструктора. З обвинуваченим знайомий, родинних стосунків не має. На момент події у 2023 році займав посаду головного сержанта 12-ї аеромобільної роти. Приблизно 10 серпня 2023 року до нього зателефонував головний медик роти та повідомив, що військовослужбовець ОСОБА_3 виписався з лікарні, та попросив забрати останнього до частини. Він забрав обвинуваченого з лікарні та відвіз в розташування роти на полігон в околицях м. Житомир. На наступний день свідок поставив завдання головному медику роти ОСОБА_12 відвезти ОСОБА_3 на автовокзал у м. Житомир та проконтролювати його посадку в маршрутне таксі з метою відправлення ОСОБА_3 в місце постійної дислокації частини - м. Кривий Ріг. Також проінструктував ОСОБА_3 , щоб той зателефонував по прибуттю до м. Кривого Рогу. ОСОБА_14 завдання виконав. На наступний день ОСОБА_3 на зв'язок не вийшов, телефон був вимкнений , в місце постійної дислокації частини м. Кривий Ріг не прибув. У пункті постійної дислокації частини також підтвердили неприбуття військовослужбовця ОСОБА_3 . Відносно останнього було складено рапорт про СЗЧ (самовільне залишення частини).
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_15 показав, що на даний момент є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді фельдшера медичного пункту 3-го аеромобільного батальйону. З ОСОБА_3 знайомий, родинних стосунків не має. У 2023 року займав посаду старшого бойового медика 12-ї роти. Військовослужбовець ОСОБА_3 перебував на лікуванні у медичному закладі, психіатричне відділення. Приблизно 10 серпня 2023 року ОСОБА_3 виписали з лікарні. Він зателефонував іншому військовослужбовцю - ОСОБА_13 , який перебував неподалік медичної установи, щоб той забрав ОСОБА_3 на полігон. Наступного дня, 11 серпня 2023 року, йому було доручено відвезти обвинуваченого з полігону на автовокзал у м. Житомир. Він відвіз ОСОБА_3 на автовокзал м. Житомир та посадив на автобус, що прямував у постійне місце дислокації частини - м. Кривий Ріг. У подальшому він дізнався, що обвинувачений не доїхав до постійного місця дислокації частини, а пішов у СЗЧ (самовільне залишення частини). На телефонні дзвінки ОСОБА_3 не відповідав.
Допитаний у судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_16 показала, що є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_3 . Останній був раніше засуджений та покарання відбув. У 2018 році вони з обвинуваченим мали намір переїхати до іншого місця проживання. Для цього ОСОБА_16 звернувся до РТЦК та СП з метою отримання довідки про зняття його з військового обліку. У 2019 році ОСОБА_3 для зміни місця реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав довідку. В 2023 році при спробі перетнути кордон ОСОБА_3 не пропустили прикордонники, повідомивши, що у нього недостатньо документів для виїзду. Після цього ОСОБА_3 звернувся до РТЦК та СП з метою отримання довідки про право на виїзд за кордон. Однак у останнього було забрано документи та направлено до військової частини. У цей час вона знаходилась в Польщі. ОСОБА_3 телефонував їй та повідомляв, що його направлено до психіатричного закладу. Також повідомив, що в навчальному центрі стався вибух, внаслідок чого згоріли всі речі, і що ніхто не звертає увагу на те, що він не є військовозобов'язаним. В лікарні обвинувачений перебував 3 рази з тривалістю лікування по 3 тижні. Після повернення з лікарні ОСОБА_3 був впевнений, що його переводять в інший заклад для проходження ВЛК. Потім, коли обвинуваченого привезли до військової частини, а далі на автовокзал, ОСОБА_3 повідомили, що його направляють в іншу частину, тому у нього є вибір або їхати в іншу частину, або додому. Після того, як ОСОБА_3 повернувся додому, вона також повернулась в Україну, до цього часу перебувала у Польщі. В червні 2023 року до їхнього дому прийшли співробітники поліції, які доставили її та ОСОБА_3 до районного відділку поліції, де останні були допитані. ОСОБА_3 було вручено підозру та повідомлено, що він є затриманим.
За клопотанням прокурора у судовому засіданні на підтвердження вини обвинуваченого досліджено письмові докази, а саме.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 №135 м. Дружківка, яким солдата ОСОБА_17 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено СТРІЛЬЦЕМ - СНАЙПЕРОМ 1 АЕРОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АЕРОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ 12 АЕРОМОБІЛЬНОЇ РОТИ З АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ військової частини НОМЕР_1 , з 12 травня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , на котлове забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. З 12 травня 2023 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, ВОС - 100672Д, шпк - "солдат". Виплачувати щомісячну премію у розмірі 631% від посадового окладу відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. Надано доступ до відомостей, що становлять інформацію з обмеженим доступом "для службового користування". Підстава: Указ Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24 лютого 2022 року, поіменний список військовозобов?язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1056 від 11 травня 2023 року, рапорт про прийом справ та посади солдата ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 №135 м. Дружківка, яким визначено вважати такими, що вибули у відрядження до військової частини НОМЕР_3 для проходження базової загальновійськової підготовки: Солдата ОСОБА_17 , СТРІЛЬЦЕМ - СНАЙПЕРОМ 1 АЕРОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АЕРОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ 12 АЕРОМОБІЛЬНОЇ РОТИ З АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ. Знято з котлового забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. Підстава: мобілізаційне розпорядження начальника штабу-заступника командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 29.04.2023 № 111/1672/дск.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.07.2023 №205 м. Дружківка, яким звільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України: військовослужбовців, які перебувають на довготривалому лікуванні: Солдата ОСОБА_3 , стрільця-снайпера 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 21 липня 2023 року №249 PC.
Рапорт командира 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_18 , який останній доповів Командиру військової частини НОМЕР_1 , що 10 серпня 2023 року, з «Обласного медичного спеціалізованого центру» Житомирської обласної ради було виписано солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що знаходився на стаціонарному лікуванні з 22 липня 2023 року з діагнозом: «Розлад адаптації зі змішаними порушеннями емоцій та поведінки з демонстративними суїцидальними намірами шантажного характеру». 11 серпня 2023 року старший бойовий медик 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_14 , супроводив солдата ОСОБА_3 на автовокзал міста Житомир, де останній на рейсовому мікроавтобусі виїхав до міста Кривий Ріг для подальшого прибуття до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . В подальшому солдат ОСОБА_3 перестав виходити на зв'язок та не прибув до пункту постійної дислокації. Пошуки на території тимчасового зосередження результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідає місцезнаходження військовослужбовця невідомо. Просив командира по вищевказаному факту призначити службове розслідування, зняти солдата ОСОБА_3 з котлового забезпечення та призупинити виплату грошового забезпечення з 11.08.2023.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 №230 м. Дружківка, яким солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що не прибув до пункту постійної дислокації м. Кривий Ріг з лікування в КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" , м. Житомир, з якого був виписаний 10 серпня 2023 року. Призупинено виплату грошового забезпечення з 11 серпня 2023 року. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_19 від 15 серпня 2023 року вх.№28486.
Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 №2002 про призначення службового розслідування за фактом нез'явлення на службу після завершення лікування солдатом ОСОБА_3 , яким командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_20 наказав провести службове розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . Проведення службового розслідування доручити заступнику командира 12 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення молодшому лейтенанту ОСОБА_21 . Молодшому лейтенанту ОСОБА_21 службове розслідування провести та подати акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 29 серпня 2023 року. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення.
Акт службового розслідування заступника командира 12 аеромобільної роти з морально-психологічного забезпечення 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_22 від 29.08.2023, яким зафіксоване службове розслідування за фактом порушення військової дисципліни, відсутності на військовій службі без поважних причин з 11.08.2023 по час проведення розслідування, та умисне ухилення від виконання обов'язків військової служби під час мобілізації солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .За результатами службової перевірки запропоновано: ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності; повідомити про вчинення кримінального правопорушення та копію матеріалів службового розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , направити до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, оскільки в його діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Відповідно до пункту 15 розділу 1, пункту 5 розділу 16 та пункту 14 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не виплачувати грошове забезпечення за час самовільного залишення військової частини та позбавити премії за серпень 2023 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за серпень 2023 року.
Повідомлення про кримінальне правопорушення командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_23 , у якому командир ВЧ НОМЕР_1 повідомляє Криворізьку спеціалізовану прокуратур у сфері оборони Східного регіону про те, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом нез'явлення вчасно на службу 11 серпня 2023 року, військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 травня 2023 року №l35 призначений стрільцем-снайпером і аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 12 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_2 . У ході проведення службового розслідування було встановлено, що 11 серпня 2023 року старший бойовий медик 12 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_14 , супроводив солдата ОСОБА_3 на автовокзал міста Житомир, де останній на рейсовому мікроавтобусі виїхав до міста Кривий Ріг для подальшого прибуття до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 . В подальшому солдат ОСОБА_3 перестав виходити на зв'язок та не прибув до пункту постійної дислокації. Пошуки результатів не дали, на телефонні дзвінки не відповідав місцезнаходження військовослужбовця невідомо. З 11 серпня 2023 року по день закінчення службового розслідування, а саме по 29 серпня 2023 року даний військовослужбовець без поважної причини на військовій службі відсутній. У зв'язку з вищевикладеним, в порядку ст.214, 216 Кримінального процесуального кодексу України, повідомив про виявлення в діях солдата ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2023 №3881 Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення на службу після завершення лікування солдатом ОСОБА_3 , яким командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_20 Наказав: за порушення військової дисципліни, а саме за відсутність на військовій службі без поважних причин з 11 серпня 2023 року по день закінчення службового розслідування, а саме 29 серпня 2023 року, порушення вимог статей 1, 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни та умисне ухилення від виконання обов'язків військової служби по мобілізації, на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , оголосити сувору догану. Заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та копію матеріалів службового розслідування стосовно військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, оскільки в його діяннях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 15 розділу 1, пункту 5 розділу 16 та пункту 14 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 військовослужбовцю, призваному під час мобілізації, солдату ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , не виплачувати грошове забезпечення за час самовільного залишення військової частини та позбавити премії за серпень 2023 року, а також не виплачувати додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за- серпень 2023 року. Контроль за виконанням наказу покладено на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Копія листа Командира військової частини полковника медичної служби ОСОБА_24 , лікаря - психіатра майора медичної служби ОСОБА_25 , якою підтверджується факт направлення для стаціонарного лікування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР відділення психіатричне.
Копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підтверджує проходження обвинуваченим стаціонарного лікування в КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР відділення психіатричне у період з 22.07.2023 до 10.08.2023.
Службова характеристика на солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ( в минулому військовослужбовець 12 аеромобільної роти НОМЕР_4 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 ), з якої вбачається, що за своїм морально-діловими та психологічними якостями ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає.
Медична характеристика на солдата, призваного під час мобілізації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , військовослужбовець, призваний під час мобілізації, солдат ОСОБА_3 , за медичною допомогою до медичного пункту не звертався. Об'єктивний огляд військовослужбовця, призваного під час мобілізації, солдата ОСОБА_3 не можливий через його відсутність на території військової частини. На диспансерному обліку у психіатра, нарколога, фтизіатра та дерматовенеролога не перебував.
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.05.2023 м. Дружківка №135, яким солдата ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити СТРІЛЬЦЕМ - СНАЙПЕРОМ 1 АЕРОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АЕРОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ 12 АЕРОМОБІЛЬНОЇ РОТИ 3 АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ військової частини НОМЕР_1 , з 12 травня 2023 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 , на котлове забезпечення з вечері з 12 травня 2023 року. З 12 травня 2023 року вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, ВОС - 100672Д, шик - "солдат". Виплачувати щомісячну премію у розмірі 631% від посадового окладу відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683. Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу та окладу за військове звання відповідно до вимог "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. Надати доступ до відомостей, що становлять інформацію з обмеженим доступом "для службового користування". Підстава: Указ Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24 лютого 2022 року, поіменний список військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 N? 1056 від 11 травня 2023 року, рапорт про прийом справ та посади солдата ОСОБА_3 від 12 травня 2023 року.
Копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 від 11.12.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 зарахований у запас17.05.2016 за ст. 18.1.5 ЗУ «ПВОіЖ». Тимчасове посвідчення видано замість військового квитка. 13.09.2017 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Протокол тимчасового доступу до документів від 14.06.2024, відповідно до якого слідчий СП ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_26 провів вилучення у приміщенні КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, а саме медичної карти стаціонарного хворого №5517 на ОСОБА_3 .
Постанова про визнання речовим доказом від 15.06.2024, відповідно до якої визнано вилучені в ході проведення тимчасового доступу документи у вигляді, медичної карти стаціонарного хворого №5517 на ім?я ОСОБА_3 на 70 аркушах, речовими доказами по кримінальному провадженню під № 42023041330000418 від 01 листопада 2023 року. Вказані речові докази долучено до матеріалів кримінального провадження під № 42023041330000418 від 01 листопада 2023 року.
Крім того, у судовому засіданні досліджено витяг з ЄРДР № 42023041330000418 від 01.11.2023 року, який підтверджує інформацію з електронної бази даних, відповідно до якої здійснювалося збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні.
За клопотанням захисника до матеріалів кримінального провадження долучено та досліджено судом: копію вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року , яким ОСОБА_3 було засуджено за ч.3 ст. 187 КК України, з застосуванням ст.ст. 69,75,76 КК України; копію Ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2019 року, якою ОСОБА_3 звільнено від покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2016 року; копію паспорту громадянина України ОСОБА_3 з відміткою «невійськовозобов'язаний» станом на 13.09.2017 рік; фотокопія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_3 від 11.12.2019 року з відомостями про військовий облік( взяття, зняття, та підстави виключення); копії заяви адвоката ОСОБА_5 від 13.12.2024 року про реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення; копія заяви обвинуваченого ОСОБА_3 від 13.12.2024 про вчинене кримінальне правопорушення; витяг є Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12024087070000467 від 25.12.2024 за частиною 1 ст.358 КК України; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09.12.2024, яким підтверджено призив ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копія листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.02.2025 , яким підтверджено взяття на військовий облік ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 11.05.2023 року, як особу яка не перебуває на військовому обліку; копія витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.05.2025 за №125 яким солдата ОСОБА_3 , 1997 року народження, ВОС 790037А призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку, які призвані і відправлені до військової частини НОМЕР_3 ;відповідь командира військової частини від 18.02.2025 про відсутність даних про військовослужбовця ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_3 ;Ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025, яка набрала законної сили, проте оскаржена, якою позовну заяву ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві; відповідь командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_27 від 12.02. 2025, зі змісту якої вбачається, що солдат ОСОБА_3 не приймав військову присягу за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , так як факт прийняття присяги було засвідчено у військовому квитку військовослужбовця серія НОМЕР_6 виданий 11 травня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: «Військову присягу прийняв 04.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , даний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і печаткою даного військкомату».
Положеннями ст.22 КПК України закріплено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд також враховує прецеденту практику Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Нечипорук і Йонкало проти України» (п.150) від 21.04.2011 року та «Кобець проти України» (п.43) від 14.02.2008 року, згідно яких суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Судом забезпечено в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, виходячи із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад інкримінованого йому злочину, з огляду на таке.
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України є порядок проходження військової служби. З об'єктивної сторони дезертирство полягає у діях або бездіяльності, зокрема - нез'явлення на службу з лікувального закладу, суб'єкт злочину - будь який військовослужбовець.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджено, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчинені злочину є належними, допустимими, достовірними та достатніми, здобуті в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_3 .
Так, з'ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й визнає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.
Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, оцінюючи кожний доказ, досліджений у судовому засіданні по справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку із показаннями свідків по справі, суд приходить до переконливого висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 доведена в повному обсязі, на підставі об'єктивно з'ясованих всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності та враховуючи спосіб вчинення кримінальних правопорушень, поведінку винного після вчинення кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 408 КК України, дезертирство, тобто нез'явлення до місця служби з метою ухилитися від військової служби , з лікувального закладу , вчинене в умовах воєнного стану.
Судом під час судового розгляду було вивчено процесуальні документи складені під час досудового слідства, допитано свідків, покази яких не спростовують обставин, вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину та які не спростовуються іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду. Також не спростовано під час судового розгляду відомостей, відображених у протоколах огляду предметів. Таким чином, суд приходить до висновку, що вище перелічені письмові докази по справі отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, істотних порушень норм КПК, інших законів, Конституції України, які б могли вплинути на їх допустимість та належність, не встановлено, тому суду кладе їх в основу вироку. Будь-яких доводів щодо недопустимості доказів відповідно до вимог ст. 87 КПК України суду не наведено.
Суд уважає доводи та міркування сторони захисту безпідставними та відхиляє їх з огляду на наступне.
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабну військову агресію та військові дії на суверенній території України. У зв'язку із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан. Вказаний Указ затверджений Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на всій територій держави донині.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, солдат ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В свою чергу, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, відповідно до якої - Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, що у свою чергу не виключає комплектування ЗСУ за рахунок особи, засудженої за ч.3 ст.187 КК України, особливо під час дії особливого режиму воєнного стану.
ОСОБА_3 вироком Ленінського районного суду міста Запоріжжя був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а отже реально покарання у вигляді позбавлення волі не відбував.
Крім того, судимість ОСОБА_3 за вчинення вказаного злочину, у встановленому порядку погашена, на підставі ухвали Хортицького районного суду від 27.03.2019 у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Так, відповідно до ч.1 ст. 89 КК України - такими, що не мають судимості визнаються: особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.
Таким чином, посилання сторони захисту на неможливість взяття на військовий облік з подальшим призовом на військову службу та не перебування у статусі «військовозобов'язаного» ОСОБА_3 на підставі п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення не є релевантним.
Відповідно до абзацу 8 пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції від 31.03.2023, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення: на військовий облік військовозобов'язаних стають особи, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.
Так, відповідно до абзацу 13 ч.1 ст. 18 Закону - від призову на строкову військову службу в мирний час звільняються громадяни України: які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання.
Під час призову ОСОБА_3 на військову службу під час мобілізації Конституційні права останнього жодним чином порушені не було.
Відтак, судом встановлено та підтверджується дослідженими доказами, що ОСОБА_3 набув у встановленому порядку та з передбачених законодавством підстав статус військовослужбовця Збройних Сил України та, відповідно, на нього поширювалася дія законодавства щодо порядку проходження військової служби, Статутів Збройних Сил України, як положень і правил військової служби. Тому твердження сторони захисту щодо відсутності спеціального суб'єкта, як обов'язкового елемента складу інкримінованого обвинуваченому правопорушення, є безпідставними.
Згідно з інформацією, яка міститься у військовому квитку, медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 11.05.2023 визнаний придатним до військової служби та 12.05.2023 на підставі Указу Президента України Про мобілізацію призваний у Збройні Сили України. Судом також не приймаються до уваги та визнаються необґрунтованими твердження сторони захисту, що обвинувачений не набув статусу військовослужбовця, оскільки перед зарахуванням до особового складу військової частини пройшов військово-лікарську комісію.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023 солдата ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено рядового ОСОБА_3 призначено на посаду призначити СТРІЛЬЦЕМ - СНАЙПЕРОМ 1 АЕРОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АЕРОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ 12 АЕРОМОБІЛЬНОЇ РОТИ 3 АЕРОМОБІЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ військової частини НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення військової частини, вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_3 для проходження базової загальновійськової підготовки. ОСОБА_3 не заперечував, що приступив до виконання обов'язків військової служби, отримував забезпечення, та виконував їх до госпіталізації у лікарню.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2023 № 205 солдат ОСОБА_3 звільнений від займаних посад та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з довготривалим лікуванням. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого солдат ОСОБА_3 з 22.07.2023 по 10.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «обласний медичний спеціалізований центр в м. Житомир.
ОСОБА_3 , з моменту призову на військову службу 12.05.2023 до грудня 2024 року, у встановлений та передбачений законом спосіб не оскаржував дії посадових осіб РТЦК та СП та ВЧ відносно себе, при цьому не закінчивши проведення БЗВП, прийняв свідоме рішення про вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення під час правового режиму воєнного стану.
Судом не встановлено наявності поважних причин, які перешкоджали ОСОБА_3 повернутися до військової частини після завершення стаціонарного лікування для продовження проходження військової служби. Останній свідомо прийняв рішення не повертатися до частини та ухилитися від військової служби назавжди, що підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема показаннями обвинуваченого, його поведінкою, показами свідків обвинувачення, матеріалами службового розслідування, які узгоджуються між собою, також показами свідка захисту матері обвинуваченого ОСОБА_16 .
Доводи обвинуваченого щодо його направлення до м. Кривого Рогу для проходження повторного ВЛК також є безпідставними та спростовуються показаннями останнього, наданим в судовому засіданні. ОСОБА_3 , як військовослужбовець, мав усвідомлювати відсутність у нього законних підстав не повертатися до частини для продовження проходження служби, однак цього обов'язку не виконав.
Щодо доводів сторони захисту в частині неприйняття військової присяги обвинуваченим суд зазначає наступне.
За приписами ст.24 Закону Про військовий обов'язок і військову службу початком проходження військової служби вважається:1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до Постанови ККС ВС від 15 січня 2025 року у справі № 233/2667/23 - з огляду на приписи ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закон не пов'язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Для обвинуваченого як для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас копією військового квитка серії НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_3 та інформацією, яка міститься у листі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_27 від 12.02. 2025 підтверджено, що ОСОБА_3 військову присягу прийняв 04.05.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , даний запис засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 і печаткою даного військкомату.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, з'ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмету доказування, суд встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й визнає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, оскільки документи, протоколи огляду, показання свідка в силу ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів, на підстав яких суд установив наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження. Підстав не довіряти показанням свідків, показання яких судом визнані допустимим та належним доказом, суд не має.
При призначенні покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 при визначенні останньому покарання суд бере до уваги характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що воно не потягло за собою тяжких наслідків, відношення обвинуваченого до скоєного, який не усвідомив неправомірність своїх дій, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, не одружений, не має на утриманні дітей, інвалідом не являється.
Крім того, суд враховує, що вчинений ОСОБА_3 злочин має підвищений рівень суспільної небезпеки, зокрема із урахуванням запровадженого в державі правового режиму воєнного стану у зв'язку із збройною агресією рф, а такі дії можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив, що «…Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину…».
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При застосуванні обвинуваченому кримінального покарання, суд додержується вимог справедливості, закріплених в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів зазначено в ч. 2 ст. 65 КК України.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. визначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.
Таким чином, врахувавши дані про особу ОСОБА_3 , враховуючи особливості вчинення кримінального правопорушення та конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 становить особливу небезпеку для суспільства і вважає, що єдиним достатнім покаранням для останнього, з огляду на його особистість, є призначення йому тяжкого покарання, передбаченого нормами КК України, а саме позбавлення волі, в межах санкцій ч. 4 ст. 408 КК України.
У відповідності до ст. 50 КК України саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження скоєння ним нових злочинів.
Суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 ст.69 КК України про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом та ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 11.06.2024 ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України, у порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2024 щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Підстав для зміни чи скасування застосованого щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили судом не встановлено. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_3 у строк відбування покарання слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення у період з11.06.2024 року і до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільного позову не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити йому покарання за ч. 4 ст. 408 КК України у виді 6 ( шести ) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 04.04.2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з моменту затримання 11.06.2024 року до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили продовжити дію застосованого щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Речові докази: медичну карту стаціонарного хворого №5517 на ім?я ОСОБА_3 на 70 аркушах - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку 04.04.2025 року у порядку ст. 615-15 КПК України.
Суддя ОСОБА_1