Справа № 199/1357/25
(3/199/1015/25)
іменем України
03.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., за участю:
- захисника Когана Р.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАп,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224804 від 19.01.2025 року слідує, що «19.01.2025 року приблизно о 10-30 годин, за адресою: м. Дніпро, вул. Яхненківська, 1, ОСОБА_1 керуючи MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив обгін в межах залізничного переїзду, чим порушив правила дорожнього руху. Після зупинки на вимогу поліцейських, з метою уникнення адміністративної відповідальності, не дочекавшись розгляду справи та рішення по суті справи, водій сів у зазначений автомобіль та намагався поїхати від патрульних поліцейських, не виконуючі вимогу про зупинку, яка надавалась увімкненням проблискових маячків синього та червоного кольорів на патрульному авто, через гучномовець та спеціальними звуковими сигналами».
Подію зафіксовано на бодікамери патрульних (473946,474880) та автомобільними відео реєстраторами 70м, чим порушив п.2.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122-2».
ОСОБА_1 до суду не прибув.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 03 .04.2025 судовою повісткою про виклик до суду та SMS- повідомленням, яке він завчасно, 31.03.2025, отримав на свій особистий абонентський номер телефону, та на яке у зазначений час та місце до суду не з'явився
Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений про виклик до суду на 03.04.2025.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
З огляду на викладене, неявка ОСОБА_1 , як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та яка підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАп, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний Веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення - 03.04.2025, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 , яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд, його захист здійснює адвокат Коган Р.В., ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, не бажає з'являтись у судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАп його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАп розглядати справу у відсутність ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Коган Р.В. подав суду заперечення щодо притягнення до адміністративної відповідальності та просив провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАп відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАп, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 7 КУпАп України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАп, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст. 252 КУпАп не може мати наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАп або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно ст. 251 КУпАп доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію» Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддя учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративний правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначена і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстроване в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засідання пояснила, 19.01.2025 року вона їхала у транспортному засобі MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням свого чоловіка ОСОБА_1 , на святкування дня народження їх дитини до дитячого центру. Під час руху, на вимогу поліції, її чоловік одразу зупинився на узбіччі, при цьому вона не побачила і не розуміла, за що, за яке порушення, був зупинений їх автомобіль, так як дивилась у телефон. Працівник поліції повідомив, що її чоловік порушив правила дорожнього руху, які саме вона не почула, на що останній прохав показати докази порушення, а поліцейський відмовився та сказав, щоб ОСОБА_1 «не розкручував ситуацію». Далі, ОСОБА_1 вийшов з автомобілю для спілкування з працівниками поліції, після чого вона вийшла з транспортного засобу до свого чоловіка та попросила поліцейських зрозуміти їх, так як в машині перебувають малолітні діти, на що поліцейський знову відмовився. Після чого, вона та її чоловік сіли у транспортний засіб, ОСОБА_1 сказав, що, працівники поліції на нього нічого не складають, доказів не надають, через що її чоловік почав рух автомобіля. Через певний час він другий раз зупинився на вимогу поліції без застосування спеціальних засобів, окрім сирен, через що він, з'їхав на узбіччя, прибравши руки з руля, щоб не було проблем. В цей момент працівник поліції дуже агресивно почав стукати у водійське скло, чим налякав її та їх дітей, тому ОСОБА_1 вийшов до поліції, і на нього наділи кайдани і відвезли до ТЦК.
Надаючи оцінку доказам, які подані суду поліцією разом з протоколом про адміністративне правопорушення, суд враховує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224804 від 19.01.2025 року, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він «здійснив обгін в межах залізничного переїзду, чим порушив правила дорожнього руху, через що і був зупинений працівниками поліції».
При цьому, відповідно до відеозапису, який міститься у матеріалах справи під назвою « ОСОБА_3 ст. 122-2 КУпАП ЕПР1 224804 19.01.2025 ОСОБА_4 вх.-2233с», таймкод 0:00:00, вбачається, що транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 перебуває припаркований відповідно до правил дорожнього руху з увімкненими габаритами, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , тобто вищезазначений факт зупинки автомобіля, а саме: обгону в межах залізничного переїзду, не знаходить свого підтвердження, згідно з доданого відеозапису поліцією та ОСОБА_1 здійснив вимогу поліції про зупинку транспортного засобу.
Тобто, поліцією не було доданого жодного допустимого та належного доказу законності зупинки ОСОБА_1 , відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію» щодо невиконання водієм ОСОБА_1 п. 2.4 Правил дорожнього руху
Крім того, суд зазначає, що працівник поліції, відповідно до відеозапису під назвою «Суд ОСОБА_5 ст. 122-2 КУпАп ЕПР1 224804 19.01.2025 ОСОБА_4 вх.-2233с», повідомив ОСОБА_1 , що той, «дуже швидко їхав», але при цьому, жодного допустимого та належного доказу в підтвердження даного факту не було долучено до матеріалів справи та на ОСОБА_1 працівники поліції окремо не складали протоколи про адміністративне правопорушення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності «за порушення правил проїзду залізничного переїзду» або за «перевищення швидкості під час керування транспортним засобом».
Водночас, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №224804 від 19.01.2025 року, працівниками поліції дії ОСОБА_1 були кваліфіковані, як п.2.4 ПДР - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 122-2 КУпАп, а саме: невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
При цьому, аналізуючи відеозапис, який міститься у матеріалах справи під назвою « ОСОБА_3 ст. 122-2 КУпАп ЕПР1 224804 19.01.2025 ОСОБА_4 вх.-2233с», суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 двічі впродовж усього відеозапису виконав вимогу поліцейських про зупинку.
Під час другої зупинки, ОСОБА_1 з'їхав на узбіччя відповідно до правил дорожнього руху та вийшов з транспортного засобу до працівників поліції.
Водночас, відповідно до відеозапису, до ОСОБА_1 було застосовано спеціальний засіб - кайдани та складено протокол про адміністративне затримання, при цьому в матеріалах справи відсутній вищезазначений протокол, але він зазначений у рапорті.
У зв'язку із вищезазначеним, працівниками поліції було порушено Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Окрім цього, вищезазначений відеозапис містить факт, того що, ОСОБА_1 мав би бути затриманий через те, що перебуває у розшуку ТЦК, але дані обставини судом не враховуються, оскільки ОСОБА_1 первино виконав вимогу поліції про зупинку добровільно, без зупинення за допомогою спеціальних засобів зупинки транспортного засобу.
При цьому, суд враховує, що вищезазначена відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити реальні факт щодо питання вчинення ОСОБА_1 до інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Також, у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано рапорт інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №2 УПП ДПП в Дніпропетровській області.
Однак, в розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - працівника поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАп.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, уповноважений працівник поліції при оформленні матеріалу про вчинення адміністративного правопорушення не долучив до протоколу про адміністративне правопорушення жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у протоколі.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Відтак, якщо ОСОБА_1 по версії працівників поліції не виконав їх вимогу про зупинку, то у протоколі про адміністративне правопорушення працівнику поліції слід було б зазначити свідків цієї події та відібрати письмові пояснення у цих осіб але відсутність таких свідків позбавляє суд можливості встановити обов'язкову ознаку як об'єктивної так і суб'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
В матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин були направлені на невиконання вимоги працівників поліції про зупинку. При цьому, обидва рази, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 добровільно зупинив свій транспортний засіб з дотриманням правил дорожнього руху.
При розгляді даної категорії справ має значення як повнота та правильність матеріалів про адміністративне правопорушення, складених та переданих в суд уповноваженими особами органів Національної поліції. Утім, у цій справі протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, не містить даних про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАп. Немає їх і в матеріалах справи та не встановлено в ході перевірки й дослідження обставин.
Також, свідки за даною справою про адміністративне правопорушення не встановлені, відсутні, та такі у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені, окрім дружини ОСОБА_1 , яка перебувала увесь час у транспортному засобі MITSUBISHI OUTLANDER державний номерний знак НОМЕР_1 .
Отже, в діях ОСОБА_1 не вбачається, що він не виконав вимоги працівників поліції про зупинку, тобто, в його діях відсутній умисел щодо вчинення таких дій.
З огляду на вищенаведене, для встановлення істини по справі та належної оцінки дій ОСОБА_1 має значення мотив її поведінки, направленість умислу особи.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАп провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно п доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд.
Згідно ст. 7 КУпАп України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
За даних обставин, доходжу до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАп, а саме: відсутня суб'єктивна сторона, адже відсутні будь-які його дії щодо не зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАп провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги, події та обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівниками поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАп, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАп,
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАп провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.Л.Воробйов
04.04.2025