Справа № 199/3969/25
(3/199/2329/25)
іменем України
04.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , військова частина, військовослужбовця, уродженця Рівненської області, м. Дубровиця, у скоєні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАп,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Рух справи.
27.03.2025 року, допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, справа про військове адміністративне правопорушення, відносно військовослужбовця солдата ОСОБА_1 ,у скоєні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАп (№199/3969/25, провадження 3/199/2329/25), розподілено головуючому судді Воробйову В.Л.
Враховуючи вимогу частини 2 статті 277 КУпАп (Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 КУпАп розглядаються протягом доби) - справу про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 призначено для судового розгляду на 08.40 год. 28.03.2025 року.
Разом з цим, 27.03.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки він отримав повістку (виклик) - 27.03.2025 року, тому не може прибути у судове засідання 08.40 год. 28.03.2025 року.
Незважаючи на імперативність частини 2 статті 277 КУпАп, суд, враховуючи право ОСОБА_1 на захист та не порушення його права на доступ до правосуддя, відстань знаходження останнього до суду, та те, що він є військовослужбовцем, суд задовольнив його заяву - відклав судовий розгляд на 08-30 год. 31.03.2025 року.
Також, суд задовольнив заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 року, направивши останньому копії матеріалів справи.
31.03.2025 рокудо суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, судовий розгляд якої призначено на 08-30 год. 31.03.2025 року, оскільки він перебуває в Донецькій області, що було судом задоволено - відклав судовий розгляд на 08-20 год. 04.04.2025 року.
Крім того, 31.03.2025 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення.
04.02.2025 року ОСОБА_1 не прибув у судове засідання.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносноОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений SMS-повідомленнями на свій особистий абонентський номер телефону про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні на 28.03.2025, 31.03.2025, 04.04.2025, що підтверджується про отримання ним SMS- повідомлення завчасно, та на яківін у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений на 27.03.2025.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд вважає такі дії ОСОБА_1 як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вказані дії ОСОБА_1 як особи, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення та який підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, свідчать про обізнаність про розгляд справи та невжиття заходів для явки до суду, що може свідчити про усталену практику щодо штучного, свідомого затягування часу розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, вважаю, що ОСОБА_1 не бажає з'являтись у судове засідання, що слід вважати ухиленням від явки до суду та намагання уникнути відповідальності за скоєне нею адміністративне правопорушення, враховуючи розумні строки розгляду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАп його участь при розгляді справи не є обов'язковою, вважаю за можливе на підставі ч.1 ст. 268 КУпАп розглядати справу у його відсутність.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003.
Слід зазначити, що станом на 04.04.2025 року ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про відкладення розгляду питання щодо наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, щодо наміру ОСОБА_1 особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення
Судом вжито всіх заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.
ОСОБА_1 скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Оскільки відсутня така вищевказана заява ОСОБА_1 яка містить відомості про обставини, які не унеможливлюють судовий розгляд ОСОБА_1 був належним чином повідомлена про дату, місце та час судового засідання, тому, за вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконував процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАп.
Мотиви суду.
Суд уважає доведеним, що 12.03.2025 року близько 18 год. 00 хв., у населеному пункті, вказаному в протоколі ДНК/1116 про військове адміністративне правопорушення від 12.03.2025 року, був виявлений військовослужбовець військової частини, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, солдат ОСОБА_1 , який виконував обов?язки військової служби в стані алкогольного сп?яніння, в умовах особливого періоду (воєнного стану), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАп.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАп, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- відомостями з протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНК/1116 від 12.03.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;
- актом № 340 від 12.03.2025 року огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальної тест-системи «Алконт U8300» прилад №83013395 тест №00003436 від 12.03.2025 року та роздруківкою з результатом 2,330% проміле: в акті зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які пояснили, що 12.03.2025 року близько 18-00 був виявлений на території підрозділу військової частини військовослужбовець ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. Після чого його було доставлено до представників ВСП ТВК. По прибуттю ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу на що він погодився. В результаті проведеного огляду встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебуває в нетверезому стані, а саме 2,330% проміле;
- копією військового квитка ОСОБА_1 ;
- копією платника податків РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_1 ;
- заявкою ОСОБА_1 на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (з вказаним номером його телефону);
- заявою ОСОБА_1 від 12.03.2025 року, в якій він зазначає, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАп визнає повністю та просить найменш суворе покарання. З протоколом ознайомлений та згідний з ним. Скарг та зауважень відносно посадових осіб тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_2 не має;
- копією сертифікату перевірки типу - спеціальної тест-системи «Алконт U8300» прилад №83013395.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а саме, як дії передбачені частинами першою або другою ст.172-20 КУпАП, вчинені особою в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 17220 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань, а також належне несення військової служби.
Об'єктивна сторона цього правопорушення може полягати в таких діяннях:
розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів на території військових частин, військових об'єктів;
поява на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
виконання обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Склад правопорушення є альтернативним - наявність складу проступку пов'язується з вчиненням будь-якого наведеного вище діяння, яке передбачається у диспозиції адміністративно-правової норми.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця ЗСУ на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
У своєму клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 стверджує, що,
1)протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНК/1116 від 12.03.2025 складено офіцером за напрямком патрульно-постової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 ,
який також склав - акт № 340 від 12.03.2025 року огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальної тест-системи «Алконт U8300» прилад №83013395 тест №00003436 від 12.03.2025 року.
При цьому до даного акту не долучено жодного документа, який би підтверджував право ОСОБА_4 складати вказаний акт, а також немає посилання на відповідні статті адміністративного законодавства, якими керувався офіцер при складанні даного акту.
Надаючи оцінку такому твердженню ОСОБА_1 суд враховує, що такий акт має інформативний характер та є виключно додатком до роздруківки використання спеціального засобу - спеціальної тест-системи «Алконт U8300» прилад №83013395 тест №00003436 від 12.03.2025 року, яка підтверджує факт знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння з результатом 2,330% проміле, тому «долучати документ, який би підтверджував право ОСОБА_4 складати вказаний акт, а також посилатися на відповідні статті адміністративного законодавства, якими керувався офіцер при складанні даного акту», необхідності не було.
2). Що стосується твердження ОСОБА_1 відносно свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є його командирами, тобто, на його думку зацікавленими особами, оскільки він перебуває у відносинах підлеглості, суд таке посилання не враховує.
Так, протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНК/1116 від 12.03.2025, де зазначені вказані свідки, містить всі особисті підписи ОСОБА_1 , не містить заперечень останнього, не містить зауважень або посилань, що зазначений протокол складено невірно, або з порушеннями закону.
На думку суду пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 узгоджуються не тільки між собою, а також з усіма доказами поданими суду, тому у суду відсутні причини не довіряти поясненням вказаних осіб або вважати їх пояснення такими, що не відповідають дійсності, або вважати пояснення такими, які є зацікавленими.
3). Причому, суд зазначає, що в протоколі про військове адміністративне правопорушення серії ДНК/1116 від 12.03.2025, під його підписом як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності викладено, що він, солдат ОСОБА_1 факт виконання службових обов'язків військової служби в нетверезому стані не заперечує, свою вину визнає повністю та щиро кається. Просить суд його суворо не карати.
Суд, також зазначає, що і акт № 340 від 12.03.2025 року огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальної тест-системи «Алконт U8300», не містить заперечень ОСОБА_1 , зауважень або посилань, що зазначений акт складено невірно, або з порушеннями закону, а містить його особисту підпис та те, що ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння 2,330% проміле згоден.
4). Також, суд відхиляє як необґрунтоване посилання ОСОБА_1 , що його огляд на стан алкогольного сп'яніння мав би бути обов'язково зафіксований із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису, оскільки такий огляд було проведено за участі двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з результатами огляду ОСОБА_1 погодився, не заперечував, тому не було необхідності у застосуванні спеціальних технічних засобів відеозапису.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 знаходився в стані алкогольного сп'яніння з результатом 2,330% проміле, що відповідає сп'янінню середнього ступеня, під час якого проявляється сильна емоційна нестабільність, різке підвищення або зниження настрою. Виникає порушення рівноваги, незграбність, невиразна мова, зниження периферичного зору.
Надаючи оцінку такому твердженню, суд наголошує, що суд не перебирає на себе функції експерта (лікаря тощо) або відповідного спеціаліста в галузі медицини (не виступає експертом), а лише посилається на загальновідомі факти, які не потребують підтвердження чи спростування експерта (лікаря тощо) або відповідного спеціаліста в галузі медицини та відомі для будь-якої освітньої людини.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі, що військовослужбовець, солдат ОСОБА_1 , виконував обов?язки військової служби в стані алкогольного сп?яніння, в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст. 251 КУпАп суду надані об'єктивні та інші безперечні докази провини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАп, що дозволяє суду, визнати останнього винним.
До посилань правопорушника ОСОБА_1 , в частині не визнання своєї провини, суд відноситься критично, оскільки його позиція спростовується об'єктивними доказами, оцінку котрим суд дав, а не визнання ним провини в цій частині - спосіб його захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне ним військове адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ним не скоєно військового адміністративного правопорушення, та недійсності окремих доказів відхиляються, оскільки вони зводяться до штучного маніпулювання ним фактів та доказів, особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.
ОСОБА_1 не наведені конкретні обґрунтовані та вагомі обставини, підстави, передбаченізаконодавством, які б вказували на необ'єктивність, протиріччя пояснень свідків та не надано суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу або інших доводів обвинувачення.
При цьому, ОСОБА_1 оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність, тому суд не погоджується з його доводами та відхиляє їх.
Суд, дослідивши наявні докази, вважає, що всі докази у справі у відношенні ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи ОСОБА_1 , не має.
Посилання ОСОБА_1 на недопустимість доказів, суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
У відповідності до ч.4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є військовим адміністративним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , який проходить військову службу, ступінь його вини, приймаючи до уваги, що він не спростував факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та не надав суду відомостей, про оскарження обставин адміністративного правопорушення та кваліфікацію його дій та беручи до уваги акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з результатом 2,330% проміле, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
В той же час, відповідно до п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці під час виконання службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вчинив правопорушення, будучи військовослужбовцем під час виконання службових обов'язків.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі п. 12) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь держави судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: Воробйов В.Л.
04.04.2025