Справа № 161/5958/25
Провадження № 1-кс/161/1933/25
м. Луцьк 04 квітня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за скаргою заявника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 11.03.2025 року про відмову в задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, -
До Луцького міськрайонного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 11.03.2025 року про відмову в задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
Скаржник адвокат ОСОБА_4 скаргу мотивує тим, що СВ Луцького РУП ГУ НП у Волинській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, в рамках якого оголошено в розшук транспортний засіб марки «Dodge Challenger», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 .
28.02.2025 року представником ОСОБА_5 було надіслано клопотання про зняття з розшуку транспортного засобу до слідчого відділу Луцького РУП ГУ НП у Волинській області.
11.03.2025 року слідчим слідчого відділу Луцького РУП ГУ НП у Волинській області винесено постанову про відмову у задоволені вказаного вище клопотання, копію вказаної постанови було отримано представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_4 27.03.2025 року шляхом надсилання вказаної постанови на його електронну адресу.
Вважає, що така постанова слідчого СВ Луцького РУП ГУ НП у Волинській області про відмову у задоволені клопотання про зняття з розшуку транспортного засобу є незаконною та необґрунтованою, оскільки вказаний вище транспортний засіб знаходиться у власності ОСОБА_5 , який у кримінальному провадженні був допитаний в якості свідка і як власник транспортного засобу «Dodge Challenger», вказав місце його знаходження та надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний вище автомобіль, тому органу досудового розслідування достеменно відоме місце знаходження транспортного засобу, оскільки це адреса проживання ОСОБА_5 , яка також зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, слідчим який проводить досудове розслідування вище вказаного кримінального провадження, не було вжито жодного процесуального заходу щодо огляду автомобіля, що в свою чергу свідчить про поверхневе відношення до розслідуваного злочину та прав особи, яка на законних підставах набула право власності на вказаний автомобіль.
Тому, не здійснення протягом тривалого часу слідчим, огляду автомобіля належного ОСОБА_5 , не визнання автомобіля речовим доказом, не звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речовий доказ, свідчить про порушення права заявника на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із чим просить постанову слідчого скасувати та зобов'язати зняти із розшуку транспортний засіб.
В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав із зазначених у ній підстав та просив задовольнити.
Прокурор заперечила щодо задоволення скарги у зв'язку із її безпідставністю.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідив матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим відділом Луцького РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як зазначено у висновку Великої палати Верховного Суду, викладеним в п.32 постанови від 18.03.2020 у справі № 266/1617/19, виявлення й ідентифікація транспортного засобу за будь-яких обставин є підставами для припинення його розшуку. Відповідне рішення оформлюється постановою слідчого в порядку, передбаченому ст. 110 КПК України. Копію такої постанови слідчий згідно з вимогами п. 4 розд. 4 Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно- телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 497 (далі - Інструкція), зобов'язаний упродовж доби направити до органу поліції, відповідального за формування й ведення зазначеної підсистеми. Як передбачено п. 5 цього ж розділу Інструкції, після отримання копії постанови відповідальна службова особа органу поліції повинна невідкладно внести до інформаційної підсистеми «Гарпун» відомості про зняття автомобіля з розшуку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником (п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий визнає це за необхідне.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України розшук майна є обов'язком слідчого для можливого накладення на нього арешту в кримінальному провадженні.
Згідно абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №266/1617/19 викладено висновок про те, що хоча розшук автомобіля і внесення відповідної інформації до спеціальної інформаційно-пошукової системи органу поліції КПК прямо не визначені як слідчі (розшукові) дії чи засоби забезпечення кримінального провадження, однак підставами застосування цих заходів є насамперед відомості про те, що транспортний засіб може бути предметом, знаряддям чи засобом кримінального правопорушення. Зазначені відомості підлягають перевірці шляхом встановлення місця перебування й огляду автомобіля, дослідження його ідентифікаційних ознак, співставлення останніх із наявною у правоохоронних органів інформацію, з'ясування наявності чи відсутності слідів кримінального правопорушення або інших даних, що можуть свідчити про причетність транспортного засобу до кримінально караних діянь.
Наведені заходи спрямовані на захист прав і законних інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень та інших осіб, забезпечення оперативності й ефективності досудового розслідування, повного, всебічного й неупередженого з'ясування обставин злочинів і притягнення кожного з винних до кримінальної відповідальності в міру його вини та виконання інших завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України.
У разі підтвердження інформації про зв'язок автомобіля зі злочинними діями можуть виникнути встановлені кримінальним процесуальним законом підстави для його тимчасового вилучення, арешту і визнання речовим доказом з метою використання у кримінальній справі як засобу доказування, а в разі протиправного заволодіння транспортним засобом - також подальшого повернення законному володільцю. Визнання матеріального об'єкта речовим доказом є процесуальним рішенням, а тимчасове вилучення й арешт майна - заходами забезпечення кримінального провадження, що застосовуються на підставах і в порядку, визначених КПК (ст. 98,110,167,168,170-173).
Слідчий, прокурор згідно з ч. 2 ст. 170 цього Кодексу зобов'язані вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт. Вжиття таких заходів як втілення засади публічності кримінального провадження є одним із способів виконання правоохоронними органами своїх установлених ст. 25, ч. 4 ст. 38 КПК України обов'язків забезпечити ефективність досудового розслідування для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Таким чином, розшук автомобіля для перевірки його можливої причетності до кримінального правопорушення здійснюється правоохоронними органами в межах правовідносин і породжує юридичні наслідки, що належать до сфери регулювання кримінального процесуального закону.
Розшук транспортного засобу і внесення відповідних відомостей до Інтегрованої інформаційно-пошукової системи самі по собі не тягнуть правових наслідків у виді обмеження права власності заявника. Натомість розшук передбачає комплекс заходів, спрямованих на встановлення місця знаходження об'єкта, в тому числі можливість зупинки працівниками поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіля, що відповідає ознакам розшукуваного, для його перевірки й ідентифікації.
Судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_5 на праві власності належить транспортний засіб марки «Dodge Challenger», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , свідченням чого слугує свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.03.2024 року.
Слідством встановлено, що надійшла заява ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_8 у липні 2024 року перебуваючи у невстановленому місці, в умовах воєнного стану, протиправно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_9 , привалснив належні останньому транспортні засоби марки «Dodge Challenger», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та марки «Dodge Challenger», синього кольору, 2019 року випуску, VIN: НОМЕР_3 , місцезнаходження яких невідоме, чим завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди, тому постановою слідчого було оголошено в розшук дані автомобілі.
З метою зняття з розшуку транспортного засобу ОСОБА_5 в особі свого представника адвоката ОСОБА_4 звернувся до СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області із клопотанням про зняття з розшуку належного йому на праві власності транспортного засобу від 04.03.20245.
За результатом розгляду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про зняття з розшуку транспортного засобу від 11.03.2025 року слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 була прийнята постанова про відмову у задоволенні клопотання від 04.03.2025 року, мотивуючи її тим, що зняття із розшуку транспортного засобу марки «Dodge Challenger», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та внесення відповідних відомостей до інформаційної системи «Гарпун» може призвести до настання наслідків - втрати слідової інформації про обставини вчинення вище вказаного кримінального правопорушення, оскільки з огляду на вищевикладене особа, яка вчинила злочин, готувалася до вчинення вищевказаного злочину та вказане майно може бути використано як доказ доведення чи спростування певних обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
Вказаним вимогам КПК України постанова слідчого від 11.03.2025 не відповідає, оскільки належним чином не мотивована, вона не містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, що є самостійною підставою для скасування постанови.
В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про накладення арешту на автомобіль марки «Dodge Challenger», білого кольору, 2015 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
При вирішенні питання щодо оцінки постанови слідчого, якою відмовлено в задоволенні клопотання власника про зняття транспортного засобу з розшуку, слідчий суддя враховує критерії, визначені Європейським судом з прав людини, які полягають в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (пункт 109 рішення у справі «Зінченко проти України» (заява № 63763/11; пункт 113 рішення у справі «Мельник проти України» (заява № 72286/01); пункт 91 рішення у справі «Ухань проти України» заява № 30628/02), а також вимоги ст. 28 КПК України щодо розумних строків проведення кожної процесуальної дії під час проведення кримінального провадження, завдання кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, вимоги п. 11 ст. 170 КПК України про те, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Таким чином, вимога скаржника щодо скасування постанови слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 11.03.2025 року про відмову у задоволенні клопотання підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги скарги про зобов'язання слідчого скасувати розшук вищезазначеного транспортного засобу шляхом оформлення постанови, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі № 522/7836/21 зазначив, що слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні. Колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя хоча й постановив ухвалу формально у межах передбаченої процедури КПК України процедури, проте своїм рішенням поклав на слідчого такі зобов'язання, які суперечать змісту КПК України, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що слідчий є самостійним у обранні слідчих дій під час розслідування будь-якого кримінального провадження, а тому зобов'язання слідчого скасувати розшук майна та винести постанову, якою задовольнити клопотання скаржника, є фактичним втручанням у діяльність слідчого. Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги заявника в іншій частині, оскільки слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином слідчий суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (частина 3 статті 22 КПК).
Крім того, буквальне тлумачення статті 220 КПК України передбачає, що постанова виноситься у разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання. Статтею 220 КПК України не передбачено обов'язок винесення постанови у разі задоволення клопотання.
За таких обставин, вимога скарги про зобов'язання слідчого здійснити певні дії задоволенню не підлягає у зв'язку з її необґрунтованістю.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги обставини встановлені в ході розгляду скарги, слідчий суддя дійшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-174,220, 303-309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 11.03.2025 року про відмову в задоволенні клопотання в рамках кримінального провадження №12024030580003350 від 01.10.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 від 11.03.2025 року про відмову у задоволенні клопотання щодо зняття з розшуку транспортного засобу у кримінальному провадженні №12024030580003350 від 01.10.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та зобов"язати повторно розглянути клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 від 28.02.2025 року.
У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1