Справа № 159/459/25
Провадження № 2/159/616/25
(заочне)
03 квітня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит» або позивач або кредитор або товариство) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або відповідач або позичальник або боржник) в якому позивач просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7180868 від 02.08.2024 у розмірі 34 112 (тридцять чотири тисячі сто дванадцять) гривень 40 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.08.2024 року між ним та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір №7180868, згідно з умовами якого відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано фінансовий кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного Договору позичальнику надано кредит у розмірі 6550,00 гривень. Строк кредитування 28 днів з 02.08.2024 по 30.08.2024 за стакою 1,35% вдень, та 400 календарних дінв з 31.08.2024 до 04.10.2025 зі ставкою 1,5% в день. Також відповідач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 300% від суми неналежного виконання зобов'язання, який не може перевищувати подвійної суми кредиту.
Станом на 30.12.2024 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 34112,40 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 6550,00 грн, за відсотками - 14462,40 грн, штрафом - 13100,00 грн.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, проти прийняття заочного рішення не заперечував.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 24.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребував у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, судове засідання призначив 21.02.2025.
Ухвалою від 21.02.2025 судове засідання відкладено на 18.03.2025 у зв'язку з відсутністю у суду відомостей про належне оповіщення відповідача.
Ухвалою від 18.03.2025 суд продовжив строк розгляду справи на 30 днів, та відклав судове засідання на 03.04.2025 у зв'язку з ненадходженням від АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів.
25.03.2025 від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані судом докази.
28.03.2025 до суду повернулося поштове відправлення № 0610240418960, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 03.04.2025, з підписом особи про отримання поштового відправлення.
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
03.04.2025 у судове засідання сторони не прибули. Представник позивача у позовній заяві просив суд слухати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечує.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.
Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти заочного рішення не подавав.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
02.08.2024 між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 7180868 (далі - кредитний договір) відповідно до умов якого відповідачу надається кредит в розмірі 6550,00 грн (п. 1.3), які надаються шляхом перерахування кредитором коштів на електронний платіжний засіб позиачльника (п. 1.4). Відповідно до п. 1.7.23 кредитного договору кредит надається на:
- базовий період, що становить 28 днів - з 02.08.2024 до 30.08.2024 упродовж якого застосовується процентна ставка в розмірі 1,35% на день, та
- спеціальний період, що становить 400 днів з 31.08.2024 до 04.10.2025 упродовж якого застосовується процентна ставка в розмірі 1,5% на день
У разі неналежного виконання графіку платежівосновна сума кредиту та проценти за користування кредитом у базовий період визнаються простроченими і позичальник має сплатити всю заборгованість (п. 1.7.6).
Якщо позичальник не виконав зобов'язання на дату закінчення базового періоду, то настає умова дострокового виконання зобов'язаньза договором , нараховані у базовий період проценти за користування кредитом та частина основної суми кредиту вважаються простроченими і кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась та сплати процентів за користування кредитом, належних йому відповідно до ст 1048 ЦК України (п. 5.2.1).
Також відповідач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 300% від суми неналежного виконання зобов'язання, який не може перевищувати подвійної суми кредиту (п. 5.3).
Цей договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію» (п. 9.9).
У додатку №1 до договору про надання кредиту № 7180868 від 02.08.2024 визначений графік платежів у базовий період 20.08.2024 по 30.08.2024 та у спеціальний період з 31.08.2024 по 04.10.2025.
Зазначений кредитний договір та додаток №1 підписані електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору «PS7180868» та електронним підписом кредитора. У реквізитах кредитного договору вказані прізвище, ім'я та по батькові відповідача, його адреса проживання, номер телефону, електронна пошта, номер банківської картки НОМЕР_1 .
Відповідачем та позивачем також підписані пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №7180868 від 02.08.2024 умови якої аналогічні тим, що зазначені в кредитному договорі та паспорт споживчого кредиту.
Зазначені документи підписані електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором «PS7180868».
Довідкою ТОВ «Фінасова компанія «Контрактовий дім» від 06.12.2024 вих. № 7/6545 та відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 13.03.2025 підтверджується те, що позивач перерахував 6550,00 грн на картку НОМЕР_2 , а відповідач отримав ці кошти 02.08.2024.
У детальному (щоденному) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №7180868 від 02.08.2024 станом на 30.12.2024 зазначено, що відповідач взагалі не сплачував коштів по отриманому кредиту, у зв'язку з чим вимагає від нього сплату тіла кредиту в розмірі 6550,00 грн, процентів в розмірі 14462,40 грн, та штрафу в розмірі 13100,00 грн.
Випискою з ЄДР від 25.03.2024, скріншотом з сайту національного банку України підтверджується, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність з інших видів кредитування (вед - 64.92).
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.) Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № 7180868 від 02.08.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «PS7180868»., який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Довідкою ТОВ «Фінасова компанія «Контрактовий дім» від 06.12.2024 вих. № 7/6545 та відповіддю АТ КБ «Приватбанк» від 13.03.2025 підтверджується те, що позивач перерахував 6550,00 грн на картку НОМЕР_2 , а відповідач отримав ці кошти 02.08.2024
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув одержану суму кредиту.
Відповідно до п. 5.2.1 кредитного договору, позивач у разі невиконання позивачем зобов'язань по сплаті процентів, вправі іимагати дострокового погашення тіла кредиту та нарахованих процентів з базовий період. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості 22.01.2025, то суд вважає, що позивач реалізував своє право на дострокове погашення тіла кредиту.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 6550,00 грн є підставною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до зазначених вище умов кредитного договору відповідач мав сплачувати проценти у розмірі 1,35% на день упродовж 28 днів з 02.08.2024 до 30.08.2024 та 1,5% на дань у продовж наступних 400 днів з 31.08.2024 до 04.10.2025.
Позивач просить стягнути заборгованість по процентах за період до 30.12.2024.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 02.08.2024, тобто після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі 1,35% на день упродовж 28 днів з 02.08.2024 до 30.08.2024 та 1,5% на дань у продовж наступних 400 днів з 31.08.2024 до 04.10.2025, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за цей період слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день.
У матеріалах справи відсутнідокази того, що відповідач сплачував проценти за кредитним договором.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів за період з 02.08.2024 по 30.12.2024 є правомірною в частині стягнення 9890,50 грн (6550,00 грн х 1% х 151 день).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до п. 5.3 кредитного договору відповідач зобов'язався сплатити штраф у розмірі 300% від суми неналежного виконання зобов'язання, який не може перевищувати подвійної суми кредиту (п. 5.3).
У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як суд встановив вище, відповідач своєчасно умови кредитного договору не виконував, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, отже позивач відповідно до умов договору мав право нарахувати відповідачу штраф.
Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.
Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 13100,00 грн.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 16440,50 грн з яких: 6550,00 грн суми виданого кредиту та 9890,50 грн суми нарахованих процентів за період з 02.08.2024 по 30.12.2024, у стягненні процентів в розмірі 4571,90 грн та 13100,00 грн штрафу, слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 3028,00 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором №7180868 від 02.08.2024 у розмірі 16440,50 грн з яких:
- 6550,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;
- 9890,50 грн простроченої заборгованості за процентами з 02.08.2024 по 30.12.2024.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» процентів у розмірі 4571,90 грн та штрафу у розмірі 13100,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А; ЄДРПОУ 41346335);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 03.04.2025.
Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ