Справа № 736/2942/24
Номер провадження 2/736/113/25
04 квітня 2025 року м. Корюківка
Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Пархомчук Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг - Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1048044 від 30.01.2020 в розмірі 15755,48 грн. Також позивач просить стягнути за рахунок відповідача понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн. та у вигляді витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі кредитного договору №1048044 від 30.01.2020 позичальник ОСОБА_1 отримав від ТОВ “Мілоан» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Пінг - Понг» набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором. ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором у сумі 15755,84 грн., яка складається з: 5631,29 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8724,55 грн. - заборгованість за відсотками, 1400,00 грн. - заборгованість за комісією. Кредитор направляв відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості, але відповідач на контакт не виходила та заборгованість не сплатила. У зв'язку з цим позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.12.2025 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, слухання справи призначено без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Сторонам надано строк для подачі до суду заяв по суті справи.
Від відповідача 07.01.2025 надійшов відзив на позовну заяву в якому ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія Пінг - Понг» щодо позовних вимог про стягнення з неї заборгованості за відсотками в сумі 8724,55 грн., адже на думку відповідача сума заборгованості має складати 4340,00 грн і розрахована ця заборгованість виходячи з того, що за період з 30.01.2020 року по 29.02.2020 року сума процентів за кожний день користування кредитом становить 140 грн. Також відповідач вказує на те, що вимога про стягнення з неї комісії в сумі 1400,00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки вказану комісію було встановлено відповідачу, як щомісячну плату за послуги банку, які за Законом України «Про споживче кредитування» повинні надаватись безоплатно. З огляду на наведене, відповідач вважає, що положення договору кредитування щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитного заборгованості єдиноразово в розмірі 2% є нікчемним. Відповідач послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. З огляду на наведене відповідач просить відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Пінг - Понг» в задоволенні позовних вимог в цій частині. Також відповідач просить стягнути з позивача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, в якому позивач зазначає, що комісія встановлена одноразова за надання кредиту, про що зазначено в умовах договору, а не за надання послуг, що є безкоштовними за Законом України «Про споживче кредитування». Щодо нарахованих відповідачу процентів, то позивач вказує, що сума 4340,00 грн. була нарахована відповідачу як плата за користування кредитними коштами за ст.. 1048 ЦК України а інша частина нарахованих процентів, обчислюється як плата за неправомірне не повернення кредитних коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, про що зазначено в умовах кредитного договору. Також позивач вважає, що сума витрат на правову допомогу, наведена відповідачем не є спів мірною із виконаним адвокатом обсягом робіт та складністю справи. З огляду на наведене, представник позивача просить задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1048044 від 30.01.2020. За умовами цього договору позикодавець, ТОВ “Мілоан», зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику, ОСОБА_1 , грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах строки/терміни, що визначені договором. Згідно умов кредитного договору загальна сума кредиту становить 7000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається на 30 днів з 30.01.2020 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.02.2020.
Відповідно до п. 1.5 договору сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 5600,00 грн. в грошовому виразі 973,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та, що Позикодавець та Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.
Згідно із п.п. 1.5.1-1.5.2 цього договору комісія за надання кредиту: 1400,00 грн., яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 4200,00 грн., яка нараховується за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені в п. 2.2.3 цього Договору (п. 1. 6 Договору).
Як зазначено в п. 2.2.3 Кредитного договору Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.
Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору.
Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
ТОВ “Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та 31.01.2020, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 7000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 14592028 від 31.01.2020. (а.с. 46).
Анкетою-заявою №1048044 від 31.01.2020 ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилась та згодна з кредитування, які було розміщено в особистому кабінеті відповідача.
ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала. Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 09.10.2020 становить 15755,84 грн., яка складається з наступного: 5631,29 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8724,55 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по пені, 1400,00 грн. - заборгованість за комісією, що також підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1048044 від 30.01.2020 (а.с. 22).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на підставі Договору відступлення прав вимоги №03/10 від 09.10.2020 за кредитним договором № 1048044 від 30 січня 2020 року передало своє право вимоги до ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». (а.с. 28-31).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на підставі Договору відступлення прав вимоги №1/15 від 24.01.2022 за кредитним договором № 1048044 від 30 січня 2020 року передало своє право вимоги до ОСОБА_1 . Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг - Понг». (а.с. 39-41).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
ТОВ “Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
Відповідач не надавала своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості за тілом кредиту, та відсотками, проти чого сама відповідач не заперечує. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Водночас відповідач заперечує проти того, що після спливу строку дії кредитного договору їй продовжували нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
З приводу цього суд зазначає наступне, у постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:
«75\За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
76. Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
77. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
78. Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
80. Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України
81. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
82. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
83. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
84. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
85. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
86. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
87. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
91. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
92. Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
93. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
94. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.»
Отже, як вірно зазначає відповідач нарахування позичальнику процентів за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору, тобто як в даному випадку після 29.02.2020 на підставі ст. 1048 ЦК України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, таке: «97. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
103. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
105. Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
106. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.»
При цьому у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що: «122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
123. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.»
Суд, розтлумачивши п.2.2.3 Кредитного договору № 1048044 від 30.01.2020 приходить до висновку про те, що сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за "користування кредитом", а є відповідальністю за порушення зобов'язання, та погодили їх розмір. Суд вказує, що позивач у справі, як кредитодавець, не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України
Враховуючи наведене, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем суми процентів за неправомірне користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору та за умови прострочення ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань. З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо тверджень відповідача про нікчемність положень кредитного договору щодо встановлення комісії, що на її думку, відповідає позиції притримується Велика Палата Верховного Суду, то суд зазначає настпне
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за отримання кредиту.
Про, що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Тобто встановлена в пункті 1.5.1 кредитного договору № 1048044 від 30.01.2020 комісія за надання споживчого кредиту цілком відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", адже вона не встановлює плату саме за обслуговування кредитної заборгованості, яка стягується щомісячно за надання банком інформації щодо кредитної заборгованості, як на тому наполягає відповідач.
З огляду на наведене, а саме, те що законом передбачена можливість встановлення комісії за надання кредиту в договорі про споживче кредитування, суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Пінг - Понг» про стягнення заборгованості з комісії за надання кредиту із відповідача.
Враховуючи те, що під час розгляду справи не знайшли своє підтвердження посилання відповідача на відсутність у неї обов'язку, щодо сплати заборгованості по процентам в сумі 4384,55 грн. та комісії в сумі 1400,00 грн., а також враховуючи те, що відповідач прострочила виконання своїх кредитних зобов'язань, що нею не заперечується, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг - Понг» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем було укладено договір про надання правової допомоги № 43657029 від 07.08.2024, також факт понесених витрат підтверджується копією детального опису робіт від 07.08.2024, копією акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 11.11.2024, додатковою угодою №1048044 до договору про надання правової допомоги №43657029 від 07.08.2024, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із умовами договору вартість послуг здійснюється згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного договору. Згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №43657029 від 07.08.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Пінг - Понг» погодили надання юридичних послуг про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем складено акт від 11.11.2024. Вартість наданих послуг за наведеним вище договором становить 6000,00 грн.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи наведене, а саме те, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, які на думку суду відповідають критерію співмірності із категорією складності справи, об'ємом наданих адвокатом послуг, витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги, а також враховуючи те, що відповідач заперечень проти суми винагороди адвоката не подав, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню за рахунок відповідача.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг - Понг» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за договором №1048044 від 30.01.2020 в сумі 15755 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг - Понг» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 43657029) 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг - Понг» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346, код ЄДРПОУ: 43657029) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг - Понг» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, рахунок № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 04.04.2025.
Суддя Т.В.Пархомчук