Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/868/25
провадження № 2-а/650/16/25
31 березня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: постанову у справі про адміністративне правопорушення № 14 від 29.01.2025, складену відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 29 січня 2025 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав постанову № 14 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.01.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Вказана постанова була складена на підставі того що позивач не з ' явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час, який був вказаний в повістці. До того ж відмовився її отримувати та підписати розписку про отримання повістки.
Притягнення до адміністративної відповідальності позивач вважає незаконним, оскільки постанова винесена без належних та допустимих доказів та із порушенням процедури розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 відносно позивача виніс постанову № 14 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.01.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, яку останній отримав 29 січня 2025 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вказує позивач повістку, яку йому хотіли вручити, була складена не на нього, тому він і не хотів її отримувати, крім того позивач представникам Тягинської СВА пояснив що він вже отримав повістку для уточнення даних, по якій з ' явився в ТЦК, отримав направлення на проходження ВЛК та на той час здійснював процедуру проходження ВЛК. Тому вважає вимогу про отримання ще однієї повістки безпідставною.
Наведене не дивлячись на такий обов'язок відповідачем не спростовано, будь яких доказів протилежного не надано.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Ст. 210-1 КУпАП передбачено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а ч.3 цієї статті передбачає вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
В матеріалах справи наявна оскаржувана постанова яка складена на підставі того що позивач не з ' явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час, який був вказаний в повістці. До того ж відмовився її отримувати та підписати розписку про отримання повістки, що спростовано позивачем, а саме вказівкою на факт отримання ним раніше повістки та проходженням ВЛК, що на виконання свого обов'язку не спростовано відповідачем, шляхом супроводження обставин правопорушення належними доказами, а мається лише посилання на такий факт в оскаржуваній постанові. Таким чином в діях особи яка притягується до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Оскільки у вітчизняному процесуальному законі відсутнє визначення розумного сумніву чи доведеності вини поза розумним сумнівом, то для належного розуміння сутності поняття поза розумним сумнівом в Україні насамперед слід керуватися практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), в якій Суд ілюструє європейський стандарт розуміння аналізованого принципу.
Правова позиція ЄСПЛ щодо цього, відображена, зокрема, у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач заперечує свою провину у вчиненні правопорушення, натомість відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З огляду на вище викладене та зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, а суб'єкт владних повноважень належними, допустимими та достатніми доказами не довів протилежного, хоча обов'язок доказування покладається саме на нього, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов висновку, що відповідач не довів суду, що при винесені оскаржуваної постанови щодо позивача діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, тобто при винесенні оскаржуваної постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн, слід скасувати.
Керуючись вищенаведеними положеннями КАС України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 14 від 29.01.2025, складену відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений позивачем судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: _______________ О.О. Сікора