Справа № 522/22761/24-Е
Провадження № 2-а/522/50/25
03 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
сторони у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
17.12.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
18.12.2024 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № АВ/31520 від 06.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.11.2024 позивач був зупинений на блокпості працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після зупинки позивач пред'явив їм документи, зокрема паспорт громадянина України, мобільний застосунок «Резерв+» про те, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та з 10.08.2024 має відстрочку до 07.02.2025 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Однак представники ІНФОРМАЦІЯ_2 вручили ОСОБА_1 повістку № х6569 про необхідність з'явитись 02.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних.
30.11.2024 в день зупинення ОСОБА_1 на блокпості командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2807 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до описової частини протоколу ОСОБА_1 допустив порушення вимог абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Позивач не був повідомлений про те, що справа про адміністративне правопорушення відносно нього буде розглядатись в інший день, а не як зазначено в протоколі. Крім того, ані протокол про адміністративне правопорушення, ані постанова про притягнення ОСОБА_1 не містять посилання на час виявлення правопорушення, а також відповідні порушені останнім норми нормативно-правових актів, що стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову № АВ/31520 ОСОБА_1 отримав 09.12.2024, про що свідчить його підпис у постанові від 06.12.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач вважає вищезазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що вона не містить в собі інформації щодо дати вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення, та інформації стосовно того, в чому саме ним було порушення норм Закону, а містить лише загальні фрази про не оновлення даних, що не відповідає дійсності.
Ухвалою суду від 06.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
03.04.2025 сторони в судове засідання не з?явились.
Відповідач у судові засідання 18.02.2025, 12.03.2025 та 03.04.2025 не з'явився, відзив на адміністративний позов не надав. Про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток до його електронного кабінету, які ним були отримані 08.02.2025, 18.02.2025 та 19.03.2025 відповідно.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
30.11.2024 командиром взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 2807 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 30.11.2024 о 10 год. 37 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив абз. 8 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, а саме: особисто не повідомив персональні дані передбачені п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обліку, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.12.2024 № АВ/31520, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1 000 НМДГ, що становить 17 000,00 грн.
У постанові вказано, що солдат запасу ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації у порушення вимог ч. 6 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» затвердженого Законом України № 2105-ІХ та набрання чинності Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і облікові дані не були уточнені і на момент складання протоколу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
У ч. 2 ст. 77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, станом на 30.11.2024 тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
Зазначена позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 766/16807/24.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від:
- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення;
- центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
До позову позивачем додано військово-обліковий документ з «Резерв+», з якого вбачається, що ОСОБА_1 уточнив облікові дані 13.08.2024. Крім того, він має відстрочку до 07.02.2025 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, він звертався до уповноважених на те органів з метою отримання відомостей про персональні дані ОСОБА_1 .
Стаття 255 КУпАП, яка містить перелік осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення не містить норм, які б визначали уповноважених суб'єктів на складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП.
Наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 містить положення про те, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, працівник ТЦК та СП може складати протокол про адміністративне правопорушення лише за наявності наказу керівника відповідного ТЦК та СП, яким його уповноважено на складання протоколу.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що командир взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_2 уповноважений наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 складати протокол про адміністративне правопорушення суду надано не було.
У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_7 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Відповідач не скористався своїм законним правом на подання відзиву та не надав суду будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що порушення, інкриміноване ОСОБА_1 мало місце та доказів того, що відповідачем вжиті усі заходи задля отримання його персональних даних від органів публічної влади, перелік яких визначений Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у суду відсутня можливість встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що відповідачем не доведено того, що інкріміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення мало місце, а ІНФОРМАЦІЯ_8 вжив належних заходів задля отримання його персональних даних від органів публічної влади, перелік яких визначений Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», суд вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № АВ/31520 від 06 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 03.04.2025.
Суддя І.А. Павлик