Справа № 496/4363/15-ц
Провадження № 6/496/56/25
03 квітня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Буран В.М.,
при секретарі - Бойчук Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,-
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-фізичної особи ОСОБА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, у неї на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження ВП № 75131103 з примусового виконання виконавчого листа № 496/4363/15-ц, виданого 26.02.2024 року Біляївським районним судом Одеської області про звернення стягнення на спадкове майно.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , яка відповідно матеріалів виконавчого провадження є громадянкою України.
Відповідно до статей 3, 4, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем 27.05.2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п?ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити (адреса вказана у запиті, , дата номер запиту) майно належне боржнику на праві власності відсутнє.
Виконавцем, 16.01.2025р. на адресу боржника надсилались виклики (копії додаються) щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явилась, про причини неявки виконавця не повідомила.
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів. Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
Відповідно ч.4 ст. 441 ЦПК України, подання негайно розглянуто без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, з викликом приватного виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. у судове засідання не з'явилась, викликалась до суду шляхом направлення смс виклику у месенджер Вайбер, доставлено о14:26:49 год, причини неявки суду не повідомила.
Вивчивши додані до подання матеріали, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. перебуває виконавче провадження № 75131103 з примусового виконання виконавчого листа № 496/4363/15-ц, виданого 26.02.2024 року Біляївським районним судом Одеської області про звернення стягнення на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 , автомобіль марки «RENAULT», модель «MAGNUM», 1997 року випуску, автомобіль марки «VOLVO», модель «F12», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT 3НГ», 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , напівпричіп контейнеровоз марки «FREJAT», 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , напівпричіп бортовий тентований марки «PRUЕHAUF», модель «ACKERMAN», 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту №11326290000 від 03 квітня 2008 року у розмірі 20 507.23 доларів США та пені у розмірі 85 664, 07 грн.
27.05.2024 року приватним виконавцем постановлено про відкриття виконавчого провадження № 75131103, яке 27.05.2024 року за № 10910 направлено боржнику ОСОБА_1 , для відома, проте конверт повернувся приватному виконавцю без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
16.01.2025 року до приватного виконавця Мельниченко А.В. надійшла заява провідного юрисконсульта групи примусового стягнення Південного регіону Управління примусового стягнення Департаменту стягнення боргів про подання про тимчасове обмеження у праві виїзду.
16.01.2025 року приватним виконавцем Мельниченко А.В. викликом виконавця від 16.01.2025 року було зобов'язано ОСОБА_1 прибути до виконавця особисто 29.01.2025 року о 10.00 годинні.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості.
Відповідно до п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 рокуза№ 3857-ХІІ, громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи).
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Звертаючись до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець зазначав, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Аналізуючи чинне законодавство, суд вважає, що «ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань» є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Адже положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання й має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинно вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець має пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, в разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у Постановах ВС від 07.05.2018р. №916/1605/15-г та від 31.07.2019р. №554/13475/15-ц.
Під час проведення виконавчих дій, виконавцем здійснюється перевірка місця проживання та місце реєстрації боржника - якщо вони відрізняються. Додатково здійснюється перевірка майнового стану, надсилаються запити про встановлення факту працевлаштування та отримання доходів.
Отже, звернення виконавця до суду з поданням має бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника, майна (рухомого або нерухомого), рахунків боржника, на які може бути накладено арешти та стягнення на виконання виконавчого документа.
З матеріалів подання приватного виконавця вбачається, що на адресу ОСОБА_1 надсилалась лише постанова про відкриття виконавчого провадження, яка повернулась до виконавця без вручення адресату, при цьому доказів надсилання виклику приватного виконавця, до подання не надано. Будь-яких інших дій, таких як: арешт коштів боржника; встановлено тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; арешт на майно боржника, також до подання не надано.
Виходячи з викладеного, суд заявлене подання вважає передчасним, оскільки, воно не містить жодних доказів отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття вказаного виконавчого провадження, а також отримання ним викликів до виконавця, та будь-яких інших процесуальних рішень виконавця, які він надсилав боржнику, що є підтвердженням обізнаності ОСОБА_1 про наявність виконавчого провадження та відповідно, демонструє злісне ухилення боржника від зобов'язань за судовим рішенням про звернення стягнення.
Згідно роз'яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності надають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Тому, враховуючи вищевикладене та той факт, що приватним виконавцем не надано суду доказів про ухилення боржника від сплати заборгованості та не надано доказів того, що вжиті ним заходи на предмет встановлення місця перебування чи проживання боржника, майна (рухомого або нерухомого), коштів, рахунків боржника, були достатніми і вичерпними, в задоволенні подання слід відмовити, що не позбавляє приватного виконавця повторно звернутися до суду з аналогічним поданням за умови вжиття всіх передбачених законом заходів, направлених на доведення ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань за рішенням суду.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що подання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 76, 80, 260, 441 ЦПК України, -
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя Буран В.М.