Справа № 495/1361/25
Номер провадження 1-кп/495/516/2025
20 березня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі
прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури Одеської області - ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні № 12024162240001729 від 03.12.2024
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України
03.03.2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12024162240001729 від 03.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.
Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 діб з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому на час розгляду клопотання наявні ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Під час досудового розслідування слідчим суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 22.03.2025 року.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з наведених у ньому мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та проживання, де позитивно характеризується, є діючим військовослужбовцем ЗСУ за мобілізацією, має погіршення стану здоров'я через утримання під вартою, оскільки ще не остаточно одужав після поранення. ОСОБА_4 є учасником бойових дій. Надав до суду підтверджуючі медичні документи.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотання та обвинувального акту, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024162240001729 від 03.12.2024 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме незаконному збуті двох корпусів ручної осколкової гранати Ф-1 та двох запалів типу УЗРГМ, які при конструктивному поєднанні між собою утворюють дві ручні осколкові гранати Ф-1, що є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та належить до бойових припасів.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та є військовослужбовцем по мобілізації.
Згідно медичної документації солдат ОСОБА_4 01.07.2024 року отримав поранення, повязане із захистом Батьківщини, внаслідок мінометного обстрілу в районі н.п. Вовчанськ-Хутори Харківської області. Згідно з наказом МОЗ від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як важка.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
Суд враховує вимоги ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Також Суд вказав, що п. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Крім іншого суд враховує правову позицію у рішенні ЄСПЛ по справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
На підставі викладеного та враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, те, що він раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, а також те, що по справі ще допитано обвинуваченого, свідків, не досліджено письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, -
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто до 20 травня 2025 року, за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у справі;
- здати на зберігання в Білгород-Дністровський РВ ГУНП в місті Білгород-Дністровський Одеська область свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого - до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з залу суду негайно.
Копію ухвали суду вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_7