Справа №491/934/24
Провадження № 2/491/158/25
іменем України
31 березня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
учасників справи: представника позивачки - адвоката Юраш І.О.,
представника відповідача - адвоката Пілюка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення додаткових витрат на дитину,
30 жовтня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує, що з 04 травня 2003 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2014 року було розірвано. Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 09 березня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання дочки в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 05 жовтня 2024 року дочці виповнилось 18 років та вона продовжує навчання на денній формі навчання факультету юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, форма фінансування: за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, строк навчання до 30 червня 2027 року. У 2023 році плата за навчання в університеті склала за рік 31700,00 гривень. У 2024 році позивачкою вже сплачено першу половину оплати за рік в сумі 15850,00 гривень. Таким чином, дочка не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно утримувати себе та оплачувати навчання. З відповідачем проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Будь-якої допомоги на утримання та навчання дитини відповідач не надає. На момент звернення до суду з відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання дитини, угоду про добровільну сплату аліментів сторони не укладали. Тому позивачка має в повному обсязі здійснювати оплату навчання, проживання, харчування, забезпечення навчальними матеріалами, проїзд до місця навчання, тощо, що в свою чергу ставить позивачку в скрутне матеріальне становище. Так як відповідач є працездатною особою, позивачка вважає, що він має можливість сплачувати аліменти для забезпечення достатнього рівня життя, навчання та розвитку їх спільної дитини до моменту закінчення нею навчання чи досягнення нею 23 років. Позивачка не має змоги повністю забезпечити достатній рівень життя дочці, а дочка навчається на денній формі навчання, немає змоги влаштуватися на роботу та самостійно сплачувати за навчання, забезпечувати себе необхідними засобами для існування, не отримує стипендію та потребує матеріальної допомоги. Тому позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом. Позивачка претендує на стягнення з відповідача аліментів у частці від заробітку (доходу) батька, а саме в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця з дня звернення до суду і до закінчення навчання дитиною. Також вважає, що відповідач повинен сплачувати додаткові витрати на навчання дочки в розмірі 15850,00 гривень - половини суми оплати на навчання до закінчення навчання дочки.
Ухвалою судді від 06 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідачеві встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву до суду відповідачем не було подано, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1425598 від 25 жовтня 2024 року (а.с.32), позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Пілюк Р.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1436297 від 21 листопада 2024 року (а.с.43), у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відповідач не має можливості надавати допомогу повнолітній доньці, так як він є непрацездатною особою, оскільки є особою з інвалідністю, має ІІІ групу. Зазначив, що підстави для стягнення аліментів відсутні. В частині стягнення додаткових витрат послався на постанову Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, в якій сформовано висновок, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються. У зв'язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позову. Щодо стягнення понесених позивачкою витрат, то у разі часткового задоволення позовної заяви, відповідно пропорційно до задоволених вимог.
Свідок ОСОБА_3 (донька позивачки) у судовому засіданні зазначила, що вважає батько (відповідач) повинен виконувати батьківський обов'язок, їй відомо, що батько має дохід, працевлаштовується на роботу, крім того забезпечує свою співмешканку.
Свідок ОСОБА_4 (батько відповідача) у судовому засіданні пояснив, що допомагає своїй онучці (доньці позивачки), платить за контракт. Так, у 2024 році заплатив 40000,00 гривень, а в цьому році - 20000,00 гривень, але ніяких документів немає, оскільки гроші давав просто так.
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачкою у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженка с. Коханівка Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15 грудня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.7-8).
Відповідачем у справі, є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Ананьїв Друга дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 (а.с.13, 38).
Встановлено, що з 04 жовтня 2003 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 05 вересня 2014 року було розірвано (а.с.13).
Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 20 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області (а.с.9).
Згідно ксерокопії витягу з реєстру територіальної громади № 2024/011307698 від 18 вересня 2024 року донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована з 20 жовтня 2006 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 09 березня 2021 стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 24 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14-18).
Щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
ІНФОРМАЦІЯ_5 донька сторін ОСОБА_3 досягла повноліття.
Згідно ксерокопії довідки № 2033, виданої 11 вересня 2024 року, донька сторін ОСОБА_3 , є студенткою 04-23-03 групи 2 курсу першого бакалаврського рівня вищої освіти факультету юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (а.с.19). ОСОБА_3 зарахована наказом ректора № 519-С від 17 серпня 2023 року, нормативний термін навчання становить 01 вересня 2023 року - 30 червня 2027 року, навчається на денній формі за спеціальністю 081 «Право», форма фінансування: за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ксерокопії договору про навчання у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого від 07 серпня 2023 року № б/н, укладеного між Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого та законним представником ОСОБА_1 , предметом цього договору є навчання ОСОБА_3 у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою «Право» за спеціальністю 081 «Право» для здобуття вищої освіти «Бакалавр». Освітня програма є акредитованою строком до 01 липня 2028 року, фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб (а.с.20).
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Згідно з частиною першою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду позивачка зазначила, що донька потребує матеріальної допомоги батька (відповідача), посилаючись, зокрема, на витрати, пов'язані з навчанням, проживанням, харчуванням, забезпеченням навчальними матеріалами, з проїздом до місця навчання тощо.
Навчання на денній формі позбавляє доньку сторін можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги. Стипендію донька не отримує, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо матеріального стану відповідача, як платника аліментів, з матеріалів справи вбачається що останній перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області і отримує пенсію по інвалідності. Так, сума пенсії за період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року склала 83859,57 гривень (а.с.84).
Суд зазначає, що довідка з Пенсійного фонду України про отримання пенсії по інвалідності сама по собі не є підтвердженням того, що у відповідача це єдине джерело доходів.
З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 , термін дії якого сплив 01 грудня 2021 року, ОСОБА_2 (відповідач по справі) має ІІІ групу інвалідності.
Суд звертає увагу, що з посвідчення не вбачається чи визнано відповідача непрацездатним, чи рекомендовані певні обмеження в роботі, чи наявні рекомендації щодо неможливості працювати, тощо.
Тому суд критично ставиться до доводів представника відповідача щодо його скрутного матеріального становища, пов'язаного з отриманням доходу лише у виді пенсії, так як ці обставини не звільняють його від обов'язку утримувати свою дитину, забезпечувати їй необхідні умови для її розвитку та проживання, оскільки він знаходиться у працездатному віці, є працездатною людиною (зворотне не доведено), здатною забезпечити такі умови для дитини.
Обов'язок утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.
Щодо стягнення додаткових витрат на дитину
Згідно зі статтею 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину у разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.
До особливих обставин, викладених у статті 185 СК України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв'язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Водночас згідно статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статтей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Тлумачення статті 201 СК України дозволяє стверджувати, що стаття 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми, які продовжують навчання.
У постанові від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15 Верховний Суд України зазначив, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 зазначив, що відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
У вказані постанові Верховний Суд також зазначив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України. Крім того, позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
За викладених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви в частині стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки позивачка просить стягнути зазначені суми за статтею 185 СК України, обґрунтовуючи це як обов'язок відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, а витрати на вартість навчання не відносяться до таких витрат.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи спір, суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, встановивши правовідносини, що склалися між сторонами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на час навчання.
Щодо стягнення судових витрат, понесених позивачкою при звернені до суду
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивачка в силу пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за звернення з двома вимогами про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 гривень 20 коп. стягнути з відповідача в дохід держави.
Згідно пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закон № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 19 Закону № 5076-VI ).
В пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду в постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19 (провадження № 61-1970св21), від 09 листопада 2021 року у справі №648/2776/20 (провадження № 61-7641св21).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті за надання правничої допомоги адвокатом, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керувалися конкретними обставинами справи та фінансовим станом обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивачки надала суду копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 30 вересня 2024 року, укладеного між адвокатом Юраш І.О. та ОСОБА_1 (а.с.29-30), додатку до договору про надання правничої допомоги від 30 вересня 2024 року (а.с.31), попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які понесла позивачка (а.с.28), квитанції до прибуткового касового ордеру № 20 від 30 вересня 2024 року (а.с.27).
Проаналізувавши обсяг послуг, наданий адвокатом, а також подані нею документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Суд, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником позивача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих представником позивача послуг (безпосередня участь представника у судових засіданнях, подання інших процесуальних заяв), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає за необхідне судові витрати в розмірі 3000,00 гривень, понесені позивачкою при отриманні нею правничої допомоги, покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 279 ЦПК України, статтями 182, 185, 198-201 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Ананьїв Друга дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженка с.Коханівка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15 грудня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, починаючи стягнення з 30 жовтня 2024 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Ананьїв Друга дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Ананьїв Друга дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженка с.Коханівка Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 15 грудня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
В іншій частині позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивачка: Представник позивачки - адвокат:Морозова Наталія Миколаївна; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ОСОБА_5 , адреса робочого місця: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6
Відповідач: Представник відповідача - адвокат:Морозов Микола Вікторович; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ОСОБА_6 , адреса робочого місця: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 03 квітня 2025 року.
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/934/24 Ананьївського районного суду Одеської області.