Справа № 357/4342/25
1-кс/357/571/25
01 квітня 2025 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_3 ,
слідчий: ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_5 ,
підозрюваний: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в залі судових засідань м. Біла Церква, Київської області по кримінальному провадженню №12025111030000774 від 29.03.2025,
клопотання слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 ,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Біла Церква, Київської області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Слідчий слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді даного з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави в рамках кримінального провадження № 12025111030000774 від 29.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, враховуючи наявність обставин, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177, ст. 178, пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Так, клопотання вмотивоване тим, що 28.03.2025 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прийшли за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 та зайшли до кімнати де перебував останній. Перебуваючи у кімнаті, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розбудили ОСОБА_10 за запропонували останньому пройти з ним під приводом розмови на що ОСОБА_10 погодився. Вказані особи направились за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 про що повідомили ОСОБА_11 , однак останній сказав, що не бажає проводити час з останніми у зв'язку з чим між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виник конфлікт та ОСОБА_6 наніс ОСОБА_10 один удар кулаком правої руки в область правого плеча, після чого наніс ще один удар кулаком правої руки в область живота та під погрозою застосування фізичного насильства змусив ОСОБА_10 направитися з ними. В цей час, на фоні раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_10 , у ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , виник умисел на заподіяння потерпілому сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненого з метою залякування останнього (катування).
В подальшому ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 прийшли за місцем проживання останнього та перебуваючи у приміщенні літньої що розташована на території приватного домоволодіння ОСОБА_6 висловлюючи погрози фізичною розправою в бік потерпілого ОСОБА_10 , примушував останнього до вживання алкогольних напоїв, а саме пива. ОСОБА_10 , сприйняв вказані погрози, як реальні, у зв'язку із чим побоюючись за своє життя та здоров'я, був змушений вжити алкогольні напої.
Далі, діючи із вказаним наміром, ОСОБА_6 , грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, усвідомлюючи протиправний характер та наслідки своїх дій, діючи умисно, взяв у праву руку металеві манікюрні ножиці, схопив останнього лівою рукою за волосся, почав відрізати його, глузуючи при цьому із ОСОБА_10 . Також у вказаний момент, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи спільно за попередньою змовою групою осіб, здійснювали відео фіксацію знущань ОСОБА_6 над ОСОБА_10 .
В подальшому, під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_8 вирішив вжити наркотичні засоби, а саме «канабіс», у зв'язку із чим дістав з-під столу у літній кухні пристрій для паління наркотичних засобів та «канабіс». Після цього, до вживання наркотичного засобу приєднався ОСОБА_9 , а ОСОБА_6 в цей момент знаходячись поблизу ОСОБА_10 пропонував останньому вжити наркотичні засоби. Після відмови ОСОБА_10 на дану пропозицію, ОСОБА_6 взяв до рук ніж та висловлюючи погрози в бік ОСОБА_10 , примушував останнього до вищевказаних дій. ОСОБА_10 сприймаючи вказані погрози за реальні, був змушений вжити наркотичний засіб «канабіс», після чого почав перебувати у безпорадному стані.
Коли ОСОБА_10 знаходився у безпорадному стані, ОСОБА_9 наніс потерпілому ОСОБА_10 один удар в область спини та один удар у область живота останнього.
Окрім цього, у вказаний момент, ОСОБА_8 діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та заподіяння фізичних страждань останньому, взяв пневматичну гвинтівку, зарядивши яку, здійснив три постріли в праву ногу ОСОБА_10 , після штовхнув останнього, внаслідок чого ОСОБА_10 впав зі стільця на підлогу.
Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи умисно, взявши ОСОБА_10 під обидві руки, винесли останнього за територію приватного домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_4 .
Внаслідок таких дій ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 неповнолітній ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку м'яких тканин 2 та 4 пальців правої ступні, наявність на фоні набряку на 2 пальці садна та на 4 пальці рани.
Своїми умисними діями за попередньою групою осіб, які виразились в побитті та знущанні над неповнолітнім ОСОБА_10 , що супроводжувалось погрозами фізичною розправою, нанесенням тілесних ушкоджень та залякуванням останнього, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спричинили потерпілому сильний фізичний біль та моральні страждання.
29.03.2025 о 19 год 07 хв., ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
30.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, тобто в умисному діяння, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненому з метою покарати її за дії, вчинені нею та з метою залякування за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 від 29.03.2025 та стенограмою до протоколу допиту неповнолітнього потерпілого; висновком судово-медичного експерта № 66 від 29.03.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом затримання підозрюваного від 29.03.2025; протоколом обшуку від 29.03.2025; протоколом огляду речей від 29.03.2025, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, слідчий та прокурор відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, вважають, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що і є обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , у вигляді тримання під вартою з метою запобігання останнього переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже з клопотання слідчого та прокурора вбачається, що ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді безальтернативного позбавленням волі на строк до десяти років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім цього ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_6 , знаючи дані свідків та потерпілого, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе як злочинця. Також, ОСОБА_6 , може впливати на свідків та потерпілого шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. Поряд із цим необхідно враховувати фактор страху людини перед іншою людиною, яка спроможна застосувати фізичне насильство, так як ОСОБА_6 , попередньо, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, вже спричинив тілесні ушкодження неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 . Тому будь яка особа, має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху перед підозрюваним, надати показання суду. У даному випадку забезпечення безпеки свідків, унеможливлення на нього незаконного впливу з боку підозрюваного є основним завданням на даній стадії процессу.
Також, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а також враховуючи відсутність будь-яких моральних принципів, про що свідчить характер та спосіб вчинення даного злочину, тому наявний ризик вчинення підозрюваним ОСОБА_6 , іншого кримінального правопорушення, в тому числі стосовно свідків даного злочину шляхом незаконного впливу на них з метою викривлення події злочину та реабілітації себе як злочинця. Тому, дані обставини також свідчать про наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи при цьому в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, відносно неповнолітньої особи, що свідчить про відсутність будь-яких моральних принципів.
Крім того, ОСОБА_6 , офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, міцних соціальних зв'язків, тобто відсутні сталі соціальні зв'язки, а ті що є не стали на заваді вчинення кримінального правопорушення. Тому, перебуваючи на волі ОСОБА_6 , може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи та проти волі, честі та гідності, майнові злочини.
Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_6 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у світлі чого слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав, вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказане свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус, при цьому навів доводи викладені в клопотанні та зазначив, що враховуючи характер та спосіб вчинення даного злочину, а також враховуючи, що ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, вчинив злочин проти життя та здоров'я особи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння відносно неповнолітнього, спричинивши йому сильний фізичний біль та моральні страждання, що свідчить про відсутність будь яких моральних принципів, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Одночасно прокурор просив не застосовувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, вважав, що до останнього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. При цьому вказав, що із клопотанням прокурора погоджується частково, а наміру переховуватись від органів досудового розслідування, або суду не має, крім того бажає вступити до лав ЗСУ.
Підозрюваний ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримав думку захисника, просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, при цьому вину визнав частково.
Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, у ракурсі установлених фактичних обставин
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали, та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин в їх сукупності, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
У цьому випадку, вимоги ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 132 КПК України заявником (слідчим та прокурором) дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.1- п.3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний - обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного - обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним - обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий, прокурор обґрунтовують тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язку з чим останній, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що органами досудового розслідування ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України за викладених у клопотанні обставин.
За вказаним фактом, відомості по матеріалах 29.03.2025 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження за № 12025111030000774, у ході якого ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
Щодо обгрунтованої підозри.
При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину 29.03.2025 о 17 год. 42 хв. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , вручено з дотриманням вимог ч. 2 ст. 278 КПК України - 30.03.2025 о 17 год 20 хв.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному вручено 31.03.2024 о 14 год 40 хв, тобто з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
На час розгляду порушенного у клопотанні питання стосовно підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Біла Церква, Київської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
Слідчий суддя, аналізуючи питання наявності обставин, визначених ст. 132, пунктів 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177, пунктів 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
В цьому кримінальному провадженні йдеться про ймовірну причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК Уукраїни.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК Уукраїни.
Для визначення причетності ОСОБА_6 до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:
- протокол обшуку від 29.03.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого було виявлено та вилучено: три пневматичні кулі з підлоги, одну пневматичну кулю зі стола, пневматичну рушницю, ніж, ножиці, ножиці з волоссям, два предмет схожі на патрони та один предмет схожий на набій 12 калібру, пристрій для куріння з пластиковою горловиною, пластикову горловину із рідиною рослинного походження, частини зрізаного волосся, зрізане волосся з пластикового відра, мобільний телефон марки «Iphone 8», мобільний телефон марки «Iphone 10», мобільний телефон марки «Samsung», окрім цього, в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою, проведено особистий обшук ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в ході яких виявлено та вилучено: куртку камуфляжного окрасу, що належить ОСОБА_6 , кофту чорного кольору, що належить ОСОБА_9 та кофту сірого кольору, що належить ОСОБА_8 ;
- протокол допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , в ході якого останній повідомив, що під примусом, який супроводжувався застосуванням відносно ОСОБА_10 , був змушений вчиняти дії, які не бажав виконувати, окрім цього, ОСОБА_10 повідомив, що 28.03.2025 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , хлопці, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наносили потерпілому тілесні ушкодження та знущались над останнім, коли той перебував в безпорадному стані;
- протокол слідчого експерименту за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 , в ході якого останній продемонстрував протиправні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та механізм нанесення тілесних ушкоджень;
- протокол допиту свідка ОСОБА_12 , котрий повідомив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом із братом ОСОБА_10 28.03.2025;
- протокол огляду документів, а саме відеозапису, під час огляду якого було зафіксовано, як ОСОБА_6 обрізає волосся неповнолітньому ОСОБА_10 ;
- протокол огляду документів, а саме відеозапису, під час огляду якого було зафіксовано, як ОСОБА_6 продовжує обрізати волосся неповнолітньому ОСОБА_10 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 перебувають поруч;
- протокол огляду документу, а саме відеозапису на якому зображено, як ОСОБА_10 сидить на стільці із алкогольним напоєм в руках та тремтить внаслідок вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів;
- протокол огляду документу, а саме відеозапису, на якому зображений ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , проте на голові останнього волосся вже відсутнє;
- протокол огляду речових доказів, а саме взуття потерпілого ОСОБА_10 , в ході проведення огляду якого, на правому кросівку було виявлено плями речовини бурого кольору;
- протокол огляду речей, а саме мобільного телефону ОСОБА_9 марки «Samsung», під час якого виявлено відеозаписи за участі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ;
- протокол огляду речей, а саме мобільного телефону ОСОБА_8 марки «Iphone X», під час якого виявлено відеозаписи за участі ОСОБА_10 та листування із невстановленою особо, якій ОСОБА_8 надсилав дані відеозаписи;
- протокол затримання ОСОБА_6 , в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України;
- повідомленням про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України;
- висновок експерта;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Повідомлена ОСОБА_6 підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрювану із вчиненими кримінальними правопорушеннями. При чому під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваної у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Окрім того, кримінальне провадження № 12025111030000774 перебуває з точки зору його відкритості для сторони захисту на початковій стадії. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чим довше щодо підозрюваного обраний запобіжний захід, тим вищими мають бути вимоги до підтвердження обґрунтованості підозри (наприклад, рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 р., «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 р., «Ердагоз проти Туреччини» від 22 жовтня 1997 р., «Влох проти Польщі» від 19 жовтня 2000 р., «О'Хара проти Сполученого Королівства» від 16 жовтня 2001 р. тощо).
Тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вказаному кримінальному провадженні є не доведеними.
Щодо ризиків кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрювана може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваної, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрювана може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,
- незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні,
- вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заявлені ризики заслуговують на увагу.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
На наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вказує те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаному із застосуванням насильства, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до десяти років, у виді безальтернативного покарання, а саме позбавлення волі. Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_6 , згідно даних правоохоронних органів перебуває на даний час у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про можливість змінювати своє місце проживання, та як наслідок переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, підозрюваний може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Також слідчий суддя зазначає, що досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді його потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим. Слідчим суддею береться до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі буде намагатися впливати на свідків та потерпілого шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності, адже ОСОБА_6 попередньо, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, вже спричинив тілесні ушкодження неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 , що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом.
Ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що характер вчиненого кримінального правопорушення вказує на схильності ОСОБА_6 , до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема пов'язаних із застосуванням насильства. Крім того, ОСОБА_6 , не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив злочин, пов'язаний із застосуванням насильства відносно неповнолітнього, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень.
Що стосується аргументів сторони захисту, вони не є суттєвими, щоб нівелювати вищезазначені ризики з огляду на вказані обставини.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Таким чином, на думку слідчого суді, пропорційним до наявних ризиків є оборання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , та запобігти встановленим ризикам у подальшому.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують її з останнім, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Поряд з цим, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені пунктами 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, уважає, що вони у своїй сукупності, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я; відсутність міцних соціальних зв'язків; репутація підозрюваного; майновий стан; наявність постійного місця проживання; відсутність утриманців; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а також ризики переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення вказують на те, що обставини передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними, в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства України свідчить про не можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Дані визначені пунктами 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними так, як було встановлено наявність передумов регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, з огляду на встановлення факту наявності у провадженні обставин визначених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та вважає за можливим застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже саме такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 , під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
З огляду на актуальність трьох ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, слідчий суддя з урахуванням вищенаведених обставин визначає відносно ОСОБА_6 шістдесятиденний строк тримання під вартою без визначення застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 181, 183-186, 193, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, терміном на шістдесят діб, в межах строку досудового розслідування, по 30.05.2025 включно та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника та підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - відмовити.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити слідчому відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого відділу Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_4 та начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України - для виконання, а прокурору, захиснику та підозрюваному - для відома.
Повний текст ухвали виготовлений і проголошений о 16:15 год 03.04.2025 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4 А.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддяОСОБА_13