Справа № 243/10209/24
Провадження № 2/243/383/2025
03 квітня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Рудь Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 06 грудня 2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/12809910-SP (кредитний договір), з підписанням якого ОСОБА_1 акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору. Строк дії договору становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. При цьому після закінчення зазначеного періоду, строк дії кредитного договору автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного договору; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредиту та/або про закриття поточного рахунку. На підставі договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/12809910-SP від 06.12.2021 в сумі 46186,29 грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту - 23882,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 22303,49 грн. Всупереч умовам вказаного кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов'язань за кредитним договором. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі 46186,29 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім того надав письмові пояснення, в яких вказав, що факт укладання кредитного договору 002/12809910-SP від 06.12.2021 між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджується доданими до позову копією заяви ОСОБА_1 № 948973 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Відповідно до заяви №948973 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в тому числі, але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку за посиланнями http://taskombank.ua/ та http://sportbank.com.ua, які він разом з додатками отримав в мобільному додатку «Sportbank» та з якими він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильно дотримуватися. Акцептована відповідачем публічна пропозиція разом з даною заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними з первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що позивач не є первісним кредитором, а дані вказані документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Відповідно до умов Кредитного договору, кошти надано позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при реєстрації на сайті первісного кредитора. Оскільки повний номер картки є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач та Банк, що видав картку, позивач не може надати повні реквізити отримувача коштів. Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви. Крім того, позивач просить стягнути лише ту заборгованість, яка була нарахована саме первісним кредитором АТ «ТАСКОМБАНК». Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду пояснення в яких вказав, що відповідач позов не визнає, оскільки позивачем не додано доказів, з яких можливо встановити жодних істотних умов укладеного кредитного договору. Позивачем не доведено, до яких саме умов та правил надання банківських послуг приєднався відповідач. Розмір кредитного ліміту у заяві відповідача не вказано, процентна ставка не зазначена, умови про повернення коштів та щодо відповідальності за невиконання умов договору відсутні. Також позивачем не додано виписки по рахунку, а з наданого розрахунку заборгованості неможливо встановити механізм її виникнення. Таким чином позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_1 підписуючи заяву № 948973 ознайомився та погодився саме на ті умови, які зазначені позивачем у позовній заяві.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 28 листопада 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано заяву № 948973 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК» № 26389/47.5 від 22.08.2024, відповідач ОСОБА_1 з 29.11.2021 є власником поточного рахунку у гривні, який відкритий на підставі Заяви-Анкети № 948973 з номером Кредитного договору 002/12809910-SP від 06.12.2021, відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК».
28 лютого 2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № НІ/11/15-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно акта прийому-передачі Реєстру прав вимог за договором факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024, АТ «ТАСКОМБАНК» (клієнт) передав, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) прийняв Реєстр прав вимог, після чого з урахуванням п. 2.1. Договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 від Клієнта до Фактора переходять Права вимоги боргу від позичальників і Фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовної їх боргів.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/12809910-SP від 06.12.2021 в сумі 46186,29 грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту - 23882,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 22303,49 грн.
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем відповідач ОСОБА_1 станом на 31.10.2024 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 002/12809910-SP від 06.12.2021 в сумі 46186,29 грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту - 23882,80 грн., сума заборгованості за відсотками - 22303,49 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). В порядку визначеному ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Положеннями ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно Позиції Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18, наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
У разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
На підтвердження укладання кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором позивачем надано суду заяву № 948973 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка підписана відповідачем 28.11.2021, довідку АТ «ТАСКОМБАНК» № 26389/47.5 від 22.08.2024 та складений позивачем розрахунок заборгованості.
Крім того, в ході розгляду справи судом задоволено клопотання представника позивача та витребувано від первісного кредитора виписку по рахунку відповідача у АТ «ТАСКОМБАНК».
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в Заяві про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» № 948973, взагалі не міститься жодних істотних умов кредитного договору, зокрема розміру кредиту, відсотків за користування кредитом, порядок отримання кредиту, строку кредитування, повернення кредитних коштів, тощо. Вказаною заявою відповідач лише підтверджує, що він погоджується на умови та правила надання банківських послуг. Жодних умов кредитування вказана заява не містить.
Згідно витребуваної судом виписки по особовому рахунку АТ «ТАСКОМБАНК» вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у період з 06.12.2021 по 28.02.2024 користувався відкритим у АТ «ТАСКОМБАНК» рахунком, здійснював операції купівлі в торгівельно-сервісних мережах, знімав готівку у банкоматах. Але встановити з даної виписки розмір отриманих відповідачем кредитних коштів, розмір кредитної лінії, розмір відсотків та інші істотні умови кредитного договору жодним чином неможливо.
Також розрахунок заборгованості, наданий позивачем не містить механізму утворення заборгованості, її складових, а лише фактично дублює розмір заборгованості згідно Реєстру прав вимоги за договором факторингу.
Суд враховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, у яких зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Представником позивача в ході розгляду справи надано копію Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК», яка не містить жодного підпису відповідача ОСОБА_1 , отже суд її відхиляє як неналежний доказ.
Будь-яких інших доказів, з яких можливо встановити істотні умови укладеного між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору та перевірити розрахунок заборгованості наданий позивачем, суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами істотних умов кредитування та факт отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні докази укладення відповідачем з первісним кредитором кредитного договору, а наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором сам по собі не може свідчити про наявність заборгованості у відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір, відтак суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Слов'янського міськрайонного
суду Донецької області С.Г. Пронін