03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 520/21766/23
адміністративне провадження № К/990/11756/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №520/21766/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №0038157-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123 258,80 грн за 2021 рік;
- №0038160-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88 939,21 грн за 2020 рік;
- № 0019775-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65 346,00 грн за 2021 рік;
- №0019777-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1 182,00 грн за 2021 рік;
- №0019779-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11 664,00 грн за 2021 рік;
- № 0019780-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95 400,00 грн за 2021 рік;
- №0019781-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 12 325,80 грн за 2021 рік;
- №000/12024-2405-2031 від 15 травня 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76 481,59 грн за 2019 рік;
- №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28 лютого 2023 року, яким позивачу здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52 950,00 грн за 2021 рік;
- стягнути судовий збір у сумі 5 276, 00 грн;
- стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0038157-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 123 258,80 грн за 2021 рік; №0038160-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 88 939,21 грн за 2020 рік; №0019775-2405-2031 від 13 травня 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 65 346,00 грн за 2021 рік; №0019777-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 1 182,00 грн за 2021 рік; №0019779-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11 664,00 грн за 2021 рік; № 0019780-2405-2031 від 28 лютого 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 95 400,00 грн за 2021 рік; податкового повідомлення-рішення №000/12024-2405-2031 від 15 травня 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 76 481,59 грн за 2019 рік; №0062112-2405-2031-UА63120270000028556 від 28 лютого 2023 року, яким здійснено донарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 52 950,00 грн за 2021 рік.
Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви (5 152,22 грн) та апеляційної скарги (7 728,33 грн) у розмірі 12 880,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року залишено без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 266 Податкового кодексу України, а також норми місцевого податкового регулювання (рішення Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року №542/17), що визначають критерії для встановлення ставок податку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2020 року у справі №819/2191/17, від 04 квітня 2024 року у справі №520/6531/19 та від 09 серпня 2022 року у справі №819/1339/16.
Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження, оскільки одночасне посилання на неврахування висновків Верховного Суду судом апеляційної інстанції щодо застосування, визначених скаржником норм та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування таких самих норм, які визначені скаржником в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до невизначеності підстави касаційного оскарження, що своєю чергою унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року касаційну скаргу повернуто.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №520/21766/23 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов