02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 990/2/25
адміністративне провадження № Зд/990/2/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Коваленко Н.В.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М., Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
учасники справи:
представник позивача Сухов Ю.М., представник Кабінету Міністрів України - Полець Д.М., представник Міністерства економіки України - Колода Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сухова Юрія Миколайовича про забезпечення доказів шляхом їх витребування у Президента України та Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Міністерства економіки України,
1. До Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сухова Юрія Миколайовича про забезпечення доказів шляхом їх витребування від Президента України та Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Міністерства економіки України.
2. Вказане клопотання про забезпечення доказів подане у порядку статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України - до подання позовної заяви.
3. В обґрунтуванні клопотання наводяться доводи про те, що Указом Президента України від 12 лютого 2025 року № 81/2025 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі також Указ № 81/2025) введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі також РНБО) від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі також рішення РНБО).
4. Зазначеним рішенням РНБО (пункти 1, 2) підтримані внесені Кабінетом Міністрів України (далі також КМУ) пропозиції щодо застосування санкцій та застосовані санкції, зокрема, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. ОСОБА_1 з таким Указом Президента України не погоджується, вважає його протиправним і таким, що порушує його права, свободи та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим має намір оскаржити його у судовому порядку.
6. Заявник зазначає, що з метою підготовки до подання позову представниками ОСОБА_1 вчинялися усі можливі дії, спрямовані на отримання доказів щодо існування фактичних даних та обставин, які слугували підставою для внесення відповідної пропозиції КМУ, прийняття РНБО рішення у частині застосування санкцій до громадянина України ОСОБА_1 , однак відповіді на адвокатські запити (додані до заяви про забезпечення доказів) не були розглянуті належним чином та у відповідності до вимог законодавства, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містили усієї запитуваної інформації та документів.
7. У клопотанні про забезпечення доказів, з покликанням на зміст доданих до нього адвокатських запитів, стверджується, що ненадання запитуваних документів та інформації обумовлене тим, що вказана у запитах інформація є інформацією з обмеженим доступом - службовою інформацією, а документи, які просив надати заявник, мають гриф обмеження доступу «Для службового користування».
8. На думку ж заявника, віднесення відомостей до переліку інформації з грифом «Для службового користування» унеможливлює самостійне отримання доказів, що підтверджують або спростовують законні підстави для прийняття рішення про накладення на ОСОБА_1 санкцій і, відповідно, належне обґрунтування адміністративного позову щодо визнання протиправним, нечинним та скасування відповідних рішень та актів, визнання протиправними дій суб'єктів владних повноважень.
9. У заяві про забезпечення доказів також зауважено, що надання по суті беззмістовних відповідей на деякі адвокатські запити й ненадання таким чином необхідної інформації та документів, на думку заявника, так само створює безсумнівні перешкоди для отримання необхідних доказів ОСОБА_1 та його представниками з метою обґрунтування та подання відповідного адміністративного позову.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року вказане клопотання призначене до розгляду в судовому засіданні на 02 квітня 2025 року о 09:00 годині з повідомленням заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, а саме: Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Міністерства економки України.
11. 01 квітня 2025 року у канцелярії Суду зареєстровані письмові заперечення представника Кабінету Міністрів України проти клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
12. Кабінет Міністрів України вважає, що у цьому випадку у клопотанні про забезпечення позову не зазначені обставини, які б давали підстави вважати, що матеріали, які стосуються Указу № 81/2025, рішення РНБО та пропозицій, що зумовили застосування санкції до ОСОБА_1 , будуть втрачені або їх витребовування судом під час судового розгляду справи стане неможливим або утрудненим.
13. Наголошує, що подане представником ОСОБА_1 клопотання не містить обґрунтувань необхідності забезпечення доказів, а доводи заявника зводяться лише до неможливості отримання ним доказів (запитуваної інформації/документів).
14. На думку представника КМУ, саме лише покликання заявника на імовірність порушення його прав та інтересів внаслідок невжиття судом заходів із забезпечення доказів, без обґрунтування передбачених процесуальним законом підстав необхідності термінового їх вжиття, не може зумовлювати постановлення ухвали про вжиття таких заходів.
15. З цих підстав КМУ просить Верховний Суд постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
16. Президент України та Рада національної безпеки і оборони України, які належним чином були повідомлені про день, час у судове засідання не з'явились та не забезпечили явку своїх представників. Проте їх неявка, в силу положень частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду поданої заяви.
17. Покликаючись на частину четверту статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник просив забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи.
18. За правилами частини четвертої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи:
1) у невідкладних випадках;
2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;
3) якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.
19. Проте з матеріалів клопотання про забезпечення доказів та наведених у ньому обставин не вбачається наявності хоча б одного з перелічених вище випадків, за яких розгляд такого клопотання належить здійснювати без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи, які є відомими суду та заявнику. Клопотання в цій частин не містить жодного обґрунтування, окрім покликання на відповідні положення процесуального закону. У зв'язку з цим розгляд клопотання здійснюється Судом з повідомлення осіб, які можуть отримати статус учасників справи.
20. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сухов Ю.М., надаючи пояснення щодо поданого ним клопотання, зазначав, що ініціювання питання про забезпечення доказів у цій справі обумовлене ненаданням доказів на адвокатські запити і неможливістю їх отримання самостійно стороною позивача, яка має намір оскаржити Указ № 81/2025.
21. Також зазначав, що в нинішніх умовах воєнного стану та збройної агресії росії проти України існує висока вірогідність обстрілів адміністративних будівель, у яких перебувають докази щодо забезпечення яких порушене питання. Це, на думку заявника, дає обґрунтовані підстави стверджувати про існування реальної загрози знищення відповідних засобів доказування та вказує на підставність заявленого у цій справі клопотання про забезпечення доказів.
22. Окрему увагу заявник звертає на те, що за умов та обставин, які зазначені ним у клопотанні, забезпечення доказів є необхідним для можливості практичної реалізації ОСОБА_1 права на судовий захист та подання належним чином мотивованої й обґрунтованої позовної заяви, що за відсутності документів та інформації стосовно предмету спору є неможливим.
23. Представник КМУ підтримав раніше подані ним письмові пояснення, у яких він заперечував проти забезпечення доказів, й додатково зазначив, що у цьому випадку відбувається підміна процесуальних інститутів, оскільки заявник фактично ініціював питання про витребування доказів, яке може бути порушене одночасно з поданням позовної заяви, та вирішене судом під час відкриття провадження у адміністративній справі.
24. Крім того, зауважив, що процесуальний закон, й без подання заяви про забезпечення доказів, зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати усі наявні у нього докази, відомості та інформацію щодо предмета спору разом із поданням відповідної заяви по суті справи.
25. Представник Мінекономіки погодився з позицією КМУ щодо відсутності підстав для забезпечення доказів й необґрунтованості поданого щодо цього клопотання, просив у його задоволенні відмовити.
26. Зауважив, що у мотивувальній частині клопотання наявні доводи про неможливість отримання доказів та інформації щодо майбутнього предмета спору, однак у прохальній частині цього ж клопотання просить забезпечити докази шляхом витребування тільки документів.
27. Пояснив, що документи, про які іде мова у клопотання про забезпечення доказів, створюються та дублюються як у паперовому, так і в електронному вигляді у системі електронного документообігу в усіх органах державної влади, у зв'язку з чим представник Мінекономіки вказує на безпідставність тверджень заявника про те, що такі докази можуть бути втрачені в умовах воєнного стану внаслідок обстрілів та інших воєнних дій.
28. Вислухавши думку заявника та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, щодо заявленого клопотання, вирішуючи порушене заявником питання про забезпечення доказів та надаючи оцінку вищенаведеним аргументам, Верховний Суд виходить з такого.
29. За приписами частин першої, другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
30. Згідно з положеннями частин першої, другої та четвертої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
31. Порядок подання доказів регламентований статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України, у частинах першій - третій, десятій якої зазначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
32. За правилами частин першої, третьої, четвертої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суд може витребувати докази також до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 цього Кодексу.
33. Частинами першою, другою статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
34. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви. У разі задоволення заяви суд в ухвалі зазначає доказ, а також дії, що необхідно вчинити для його забезпечення. Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (частини п'ята, шоста, дев'ята статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України).
35. Юридичний аналіз вищенаведених процесуальних норм засвідчує, що Кодекс адміністративного судочинства України з достатньою чіткістю та передбачуваністю унормовує порядок доказування, подання та витребування доказів у адміністративних справах.
36. Зокрема встановлює, що, за загальним правилом, докази подаються до суду учасниками справи разом із заявами по суті справи, або, якщо інше не визначено Кодексом адміністративного судочинства України, через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
37. У разі ж неможливості самостійно надати докази, такі можуть бути витребувані судом на підставі відповідного клопотання учасника справи або до подання позову в порядку, встановленому статтями 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
38. Отже, можливість витребування доказів в порядку їх забезпечення процесуальний закон пов'язує виключно з існуванням загрози втрати засобу доказування або загрози утруднення чи неможливості збирання чи подання відповідних доказів, які стосуються предмету доказування у справі.
39. Верховний Суд в ухвалі від 02 травня 2019 року у справі №Зд/9901/2/19 (провадження № Зд/9901/2/19) вже викладав висновки щодо застосування вищенаведених норм й зазначав, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
40. Наводив правову позицію і про те, що забезпечення позову це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
41. Заявлені ж представником ОСОБА_1 вимоги про забезпечення доказів шляхом їх витребування у осіб, які, на думку заявника, такими доказами володіють, не ґрунтуються на обставинах об'єктивного характеру, що могли б давати підстави стверджувати про існування реальної загрози втрати таких доказів або унеможливлення чи утруднення їх збирання і подання у майбутньому, після звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
42. Те, що затребувані заявником докази стосовно предмета доказування у справі за позовом, який має намір подати ОСОБА_1 , містять інформацію з обмеженим доступом (службову інформацію) і мають гриф «Для службового користування», не утворює ризику втрати цих доказів у майбутньому, не утруднює їх збирання та подання до суду в загальному порядку у межах відповідного судового провадження й не обмежує заявника у праві подати відповідне клопотання про витребування цих самих доказів у порядку, встановленому статтею 80 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням причин неможливості зробити це самостійно.
43. Колегія суддів підкреслює, що у доданих до клопотання відповідях на адвокатські запити міститься інформація про суб'єктів, у розпорядженні яких такі докази перебувають, тоді як органи та посадові особи, до яких були скеровані адвокатські запити, у відповідях на них не вказували, що затребувані докази не можуть бути надані взагалі, а лише зазначали про те, що такі документи та інформація не можуть бути надані у обраний заявником спосіб з огляду на обмежений доступ до них відповідно до закону.
44. У зв'язку з вищенаведеним та з огляду на зміст поданого представником ОСОБА_1 клопотання про забезпечення доказів Верховний Суд вважає, що таке звернення не спрямоване саме на забезпечення доказів, а сформульовані у ньому вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на думку заявника вказують на наявність ризику втрати цих документів, полягають у тому, що він не може отримати відповідні докази та інформацію з огляду на обмежений законом режим їх оприлюднення та надання на запити, а не у тому, що в майбутньому їх не можливо буде отримати взагалі.
45. Твердження заявника про те, що зазначені у адвокатських запитах та у цьому клопотанні докази (документи та інформація) у майбутньому можуть бути втрачені, а їх витребування та подання будуть утруднені або унеможливлені, ґрунтуються на припущеннях й не підтверджені покликанням на об'єктивні обставини, у зв'язку з чим не можуть слугувати достатньою підставою для забезпечення цих доказів у порядку статей 114 - 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
46. Верховний Суд критично оцінює покликання представника ОСОБА_1 на те, що внаслідок ненадання на його адвокатські запити доказів він позбавлений можливості належно обґрунтувати майбутню позовну заяву.
47. З цього приводу Суд наголошує, що учасник справи не позбавлений можливості у порядку статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів, які станом на дату звернення до суду неможливо отримати і долучити до позову, навівши відповідні мотиви того, чому їх не вдалося отримати самостійно, однак це не зумовлює виникнення підстав, з якими процесуальний закон пов'язує забезпечення доказів.
48. Беручи до уваги вищенаведене Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сухова Юрія Миколайовича про забезпечення доказів шляхом їх витребування у Президента України та Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Міністерства економіки України - належить відмовити.
49. Керуючись статтями 114, 115, 117, 256, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сухова Юрія Миколайовича про забезпечення доказів шляхом їх витребування у Президента України та Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства Юстиції України, Міністерства економіки України - відмовити.
Ухвала Верховного Суду може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н.В. Коваленко
Судді: В.М. Кравчук
С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
О.П. Стародуб