ф
03 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/16116/23
адміністративне провадження № К/990/13795/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБІЛД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНБІЛД» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 29 жовтня 2021 року:
- №913314290701 з визначення податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24 625 903,50 грн, у т.ч. основний платіж 21 162 078 грн, штрафні санкції 3 463 825,50 грн;
- №913514290701 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по періодах: за 2018 рік на суму 308 274,00 грн, за 2019 рік на суму 30 435 353,00 грн, за 2020 рік на суму 156 842 095,00 грн, за І півріччя 2021 року на суму 133 044 168 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позов задоволено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року змінено, виключено мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначено мотиви за постановою суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року залишено без змін.
2 квітня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» уп'яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБІЛД» у повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її доводи та обґрунтування є аналогічними доводам, викладеним в частині обгрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України до касаційних скарг від 20 лютого 2025 року та від 27 лютого 2025 року, які Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Повторно посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо наявності або відсутності у Позивача правових підстав для прискореної амортизації основних засобів - елементів наземної фотогальванічної електростанції на підставі пункту 43-1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.
Скаржник, аналогічно попередньо поданій скарзі, наводить мотиви незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБІЛД» здійсненим по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті спірного рішення було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що, на його переконання, вплинуло на правильний результат вирішення спору.
У той же час, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник так і не зазначає у чому саме полягає помилка судів при застосуванні вказаних норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з послідовим обґрунтуванням скаржника, як відповідна норма (абзац, частина, пункт), на його думку, повинна застосовуватися), а також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Норма пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Про це прямо вказано і в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, довід контролюючого органу щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як і у раніше поданій скарзі, вмотивований здебільшого неповним встановленням обставин справи, що не є належним виконанням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та свідчить про неузгодженість підстави на якій скаржник подає касаційну скаргу.
Верховний Суд у черговий раз наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема, пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Однак, таких умов у їх взаємозв'язку у касаційній скарзі контролюючим органом так і не наведено.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою уп'яте, Головне управління ДПС у Миколаївській області так і не врахувало роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Водночас, визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не враховує роз'яснення, викладене Верховним Судом в ухвалі від 18 лютого 2025 року, де зазначено, що Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21 виснував, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений нормами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК; норма цього пункту щодо обмежень на проведення планових перевірок є чинною, її дія не зупинена. Виходячи зі змісту норми пункту 2.1 статті 2 ПК, зміни до ПК здійснюються виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правових положень щодо дії мораторію на проведення перевірок у ПК і в постанові Кабінету Міністрів України "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 03.02.2022 №89, застосуванню підлягають положення ПК.
У постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про незастосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2022 року №89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК.
У постановах від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, констатував, що проведення податкової перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №89 (в умовах чинності норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
При цьому Верховний Суд (зокрема, в постановах від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21) враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання норм ПК щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку, що така перевірка не породжує правових наслідків, та про визнання протиправними рішень, прийнятих за її результатами.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому в зазначеній у постанові, не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об'єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі (постанови Верховного Суду від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21).
Суд учергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНБІЛД» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Блажівська