"03" квітня 2025 р. Справа153/147/25
Провадження2/153/49/25-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики. Свої вимоги мотивує тим, що 07.08.2023 він передав відповідачеві ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 13000 доларів США, які той зобов'язався повернути. На підтвердження цього відповідачем було надано розписку про одержання грошових коштів в розмірі 13000 доларів США, які зобов'язався повернути впродовж місяця, тобто, до 07.09.2023. Однак, у визначений у розписці строк відповідач грошових коштів не повернув, та ухиляється від виконання своїх зобов'язань. Добровільно повернути кошти відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь кошти в сумі 13000 доларів США, що на час подачі позову відповідно до офіційного курсу НБУ (1 долар США - 41,9479) становить 545322,70 гривень та вирішити питання стягнення судових витрат.
02.04.2025 за вх.№2070, на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що з викладеними у позовній заяві обставинами він не погоджується, оскільки розписка, на яку посилається позивач, не є договором позики, не замінює його, а є борговим документом. Договір між сторонами не укладався. Також вказав, що позивач до нього не звертався з вимогою про повернення боргу, що свідчить про те, що договір позики не укладався. Вважає, що підстав для задоволення позову немає.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, вх.№2090 від 03.04.2025, в якій просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх повністю задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вовк Е.П., в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Вовк Е.П., надала суду письмову заяву, вх.№2071 від 02.04.2025, в якій просила справу розглядати без її участі. Позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення.
За таких обставин, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що 07.08.2023 відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в борг валютні кошти в сумі 13000 (тринадцять тисяч) доларів США, які зобов'язався повернути протягом місяця, що підтверджує оригінал розписки від 07.08.2023 (а.с.25).
Із копії паспорта громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Із відповіді №1074077 від 29.01.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.12).
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника.
Розписка є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як укладення договору позики, так і його умови, а також, засвідчуючи отримання певної грошової суми.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі №369/3340/16-ц, провадження №61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).
Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
З огляду на вищезазначені обставини та оцінені письмові докази в їх сукупності, в тому числі, зміст розписки про отримання коштів відповідачем від позивача, суд приходить до висновку, що між відповідачем і позивачем був укладений договір позики, оформлений розпискою від 07.08.2023 про отримання в борг суми коштів в розмірі 13000 доларів США із зазначенням строку їх повернення - протягом місяця, в свою чергу, позичальник у встановлений в борговій розписці строк грошові кошти не повернув, у зв'язку із чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем.
Наявність оригіналу боргової розписки від 07.08.2023 у кредитора - позивача по справі свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним борговим зобов'язанням.
Щодо доводів відповідача, про те, що розписка, на яку посилається позивач, не є договором позики, не замінює його, а є борговим документом і договір між сторонами не укладався, суд зазначає наступне.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі №369/11450/19 (провадження № 61-10412св21) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Таким чином, надана позивачем розписка є належним доказом укладення договору позики та отримання відповідачем (позичальником) коштів від позивача (позикодавця).
Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували відсутність його волевиявлення на час укладення оспорюваного договору позики.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів переданих за розпискою від 07.08.2023, у розмірі 13000 доларів США, підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені - квитанціями до платіжних інструкцій на переказ готівки №28 від 27.01.2025 та №24 від 28.01.2025, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 5460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за розпискою від 07 серпня 2023 року борг у розмірі 13000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5460 (п'ять тисяч чотириста шістдесят) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 03.04.2025.
Суддя Р.В. Швець