Справа № 144/1520/24
Провадження № 2/144/35/25
(заочне)
"02" квітня 2025 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Магдяк Н.І.,
секретаря судових засідань - Дудник С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича» про визнання відсутнім права оренди, -
В жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача Фермерське господарство «Токарчука Сергія Володимировича», в обґрунтування якого вказав, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером № 0523787000:02:000:0591, яка знаходиться на території колишньої Степанівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району, Вінницької області.
23.08.2024 року шляхом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем було виявлено, що 21.01.2019 державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницької області Луценком Є.В. прийнято рішення за індексним № 45122311 про реєстрацію права оренди належної мені земельної ділянки за ФГ “Токарчука С.В.».
Підставою для реєстрації вказаного іншого речового права, як свідчать записи в ДРРПНМ, є договір оренди землі серії СВ № 8, який ніби-то, був укладений між позивачем та ФГ «Токарчука Сергія Володимировича» ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 10 років.
Як зазначає позивач, вказаний правочин він не підписував, жодну особу на його укладання не уповноважував, тому зареєстроване право оренди за відповідачем відсутнє.
З огляду на те, що у позивача відсутній примірник договору оренди землі від 23.08.2024 року, він звернувся до Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича» з вимогою про надання йому оригіналу вказаного договору оренди землі, на підставі якого, останній за собою зареєстрував право оренди.
Перед зверненням до відповідача, позивач шляхом доступу до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримав витяг із нього і встановив юридичну адресу відповідача, на яку 23.08.2024 направив вимогу.
30.09.2024 року на адресу позивача повернувся відправлений ним цінний лист із вказаною вимогою, із зазначенням причини не вручення “за закінченням терміну зберігання».
Окрім того, 23.08.2024 року позивач також направив на адресу Стрижавської селищної ради клопотання про надання йому копій документів, що стали підставою для державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницької області Луценка Є.В. прийняття рішення за індексним № 45122311 про реєстрацію права оренди належної позивачу земельної ділянки за Фермерським господарством.
На вказаний лист 26.09.2024 року позивач отримав відповідь, відповідно до якої надання копії реєстраційних справ або документів із них, які ведуться в електронній формі здійснюється виключно за судовим рішенням.
Враховуючи той факт, що вказаний правочин позивач не підписував, жодну особу на його укладання не уповноважував, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 20.11.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано з Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича» оригінал договору оренди землі СВ № 8 від 15.08.2024), укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Токарчука С.В.» на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45122311. А також витребувано із Стрижавської селищної ради оригінал реєстраційної справи, на підставі якої було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45122311, а також завірену на паперових носіях сканкопію договору оренди землі СВ № 8 від 15.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Токарчука С.В.», яка міститься в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
19.12.2024 на адресу суду від Стрижавської селищної ради надійшли копії документів, зазначені в ухвалі.
Відповідач витребувані оригінали документів суду не надав.
Ухвалою суду від 30.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
13.03.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки та задоволення позову шляхом визнання відсутнім у ФГ «Токарчука С.В.» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523787000:02:000:0591, яка знаходиться на території колишньої Степанівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району, Вінницької області, площею 2,248 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Представник позивача адвокат Клінчиков С.О. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. У разі неявки у відповідача у судове засідання не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/18 (61-185-св23), окрім того, відповідач повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Судової влади України, що відповідає ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, що мають значення для розгляду справи, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та законності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523787000:02:000:0591, площею 2.248 га, яка розташована на території колишньої Степанівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
23.08.2024 року шляхом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем було виявлено, що 21.01.2019 державним реєстратором Стрижавської селищної ради Вінницької області Луценком Є.В. прийнято рішення за індексним № 45122311 про реєстрацію права оренди належної позивачу земельної ділянки за ФГ “Токарчука С.В.».
Підставою для реєстрації вказаного іншого речового права, як свідчать записи в ДРРПНМ, є договір оренди землі серії СВ № 8, який ніби-то, був укладений між позивачем та ФГ «Токарчука Сергія Володимировича» ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 10 років.
Як зазначає позивач вказаний правочин він не підписував, жодну особу на його - укладання не уповноважував, тому зареєстроване право оренди за відповідачем відсутнє.
Відповідно до вимоги від 23.08.2024 року, позивач звернувся до Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича» з вимогою про надання йому оригіналу вказаного договору оренди землі, на підставі якого, останній за собою зареєстрував право оренди, однак 30.09.2024 року на адресу позивача повернувся відправлений ним цінний лист із вказаною вимогою, із зазначенням причини не вручення “за закінченням терміну зберігання». Лист з вимогою направлено на юридичну адресу фермерського господарства, встановлену відповідно до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з якого позивачем отримано витяг юридичної адреси ФГ «Токарчука С.В.».
23.08.2024 року позивачем направлено на адресу Стрижавської селищної ради клопотання про надання йому копій документів, що стали підставою для державного реєстратора Стрижавської селищної ради Вінницької області Луценка Є.В. прийняття рішення за індексним № 45122311 про реєстрацію права оренди належної позивачу земельної ділянки за Фермерським господарством. 26.09.2024 позивачем отримано відповідь, відповідно до якої надання копії реєстраційних справ або документів із них, які ведуться в електронній формі здійснюється виключно за судовим рішенням.
Судом встановлено, що у позивача відсутній примірник договору оренди, згідно з якими з 15.08.2018 строком на десять років орендарем належної йому земельної ділянки стало Фермерське господарство «Токарчука Сергія Володимировича».
Предметом даної справи є спір між орендарем та орендодавцем стосовно визнання відсутнім права оренди.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства, а саме: Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».
Згідно з ч. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
За змістом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Частиною першою статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється на підставі договору оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України, ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Частиною 1 ст. 15 указаного вище Закону передбачені істотні умови договору оренди землі.
За змістом статтей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, яке оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
За змістом ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц Верховний Суд зазначив, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника/-ів правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Факт підписання договорів оренди позивачем або протилежне має бути доведено лише шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України, стаття 79 ЦПК України, частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наявності оспорюваних підписів у договорах оренди встановлення їх автентичності відбувається шляхом проведення почеркознавчої експертизи.
На підтвердження заявлених позовних вимог про те, що позивач не підписував із відповідачем договір оренди, ним разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, а саме оригіналу договору оренди землі, яке задоволено судом.
Однак відповідачем ухвалу не виконано, оригінал договору оренди землі суду не надано. Від Стрижавської сільської ради надійшла копія договору оренди землі.
Оскільки до суду не подано оригінал договору оренди землі, представник позивача адвокат Клінчиков С.О. не підтримав клопотання про призначення експертизи.
Судом встановлено, що вжиті позивачем заходи щодо отримання оригіналу договору оренди землі були безуспішними.
Пунктом 1.1 глави І розділу І в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019 зазначено зокрема про те, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних засобів та підписів надаються оригінали документів.
За клопотанням представника позивача суд витребовував оригінал договору оренди від 15.08.2018, про який йдеться у цій справі, в тому числі у ФГ «Токарчука С.В.», з метою надання їх експерту для проведення судової почеркознавчої експертизи.
З огляду на характер порушеного права позивача, який заперечує укладення оскаржуваного договору оренди, а, отже, наявність у нього його примірника, оригінал такого договору може бути наданий лише відповідачем, як особою, яка уклала договір оренди земельної ділянки та звернулася із заявою щодо їх реєстрації, однак відповідачем суду оригінал договору не надано.
Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.
Натомість судом враховується, що у позивача, який заперечує свій підпис в договорі оренди земельної ділянки, на підставі якого зареєстровано право оренди за Фермерським господарством «Токарчука С.В.», відсутній оригінал цього договору, а відповідачем не надано доказів протилежного, тобто твердження ОСОБА_1 про те, що він не підписував спірний договір залишились не спростовані відповідачем.
Частиною 10 ст. 84 ЦПК України визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Статтею 109 ЦПК України передбачено, що в разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
З урахуванням викладеного, ненадання відповідачем, який є юридичною особою, оригіналу документу суд розцінює як його ухилення від проведення судової почеркознавчої експертизи, що свідчить про небажання отримати висновки та дає суду можливість визнати факт непідписання договору оренди від 15.08.2018 ОСОБА_1 на підставі ст. 109 ЦПК України.
У разі, якщо договір є неукладеним, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Відтак, встановивши, що ОСОБА_1 не підписував договору оренди, тобто не виявив свою волю на його вчинення, суд дійшов висновку про те, що така угода є неукладеною, тому вказана земельна ділянка, що належить останньому, знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, що дає підстави позивачу вимагати відсутнім права оренди.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
За змістом частин 1 та 2 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
02.08.2024 між адвокатом Клінчиков О.С. та позивачем ОСОБА_1 укладено угоду про надання правової допомоги.
Відповідно до розрахунку опису сама судових витрат ОСОБА_1 складає 22 211,20 гривень: а саме: вивчення документів - 1 год. 3000, 00 грн, складення позовної заяви - 2 год. - 5 000, 00 грн, витрати на приїзд в Теплицький районний суд (мінімум 3 рази) 8 год - 2 000, 00 грн, ведення справи в суді - 2 год. - 6 000,00 грн, витрати на проведення експертизи - 5 000,00 грн, судовий збір - 1 211, 20 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Так у розрахунку - описі судових витрат одним із пунктів є витрати на проведення експертизи у розмірі 5000 грн, однак судом експертиза не призначалася та не проводилася, а відтак зазначена сума за проведення експертизи не може бути стягнутою з відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 21 000, 00 грн є завищеною і непропорційною до предмету спору.
Відтак, з урахуванням викладеного, складності цієї справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, тієї обставини, що експертиза в справі не проводилась, розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 21000,00 грн до 16 000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн., які документально підтверджені.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати відсутнім у Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича», код ЄДРПОУ 41655874, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523787000:02:000:0591, яка знаходиться на території колишньої Степанівської сільської ради Теплицького (нині Гайсинського) району, Вінницької області, площею 2,248 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з Фермерського господарства «Токарчука Сергія Володимировича» (код ЄДРПОУ 41655874) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Фермерське господарство «Токарчука Сергія Володимировича», адреса: вул. Микитенка, 25 «З», смт Теплик, Гайсинського району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 41655874.
Суддя