Справа № 522/6737/25-Е
Провадження № 2-з/522/230/25
03 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
01.04.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Заява обґрунтована тим, що 13.09.1985 між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано 12.06.2008. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5 .
Зазначає, що рідною матір'ю ОСОБА_6 є ОСОБА_7 , яка після розірвання шлюбу 10.09.1971 змінила своє прізвище на дошлюбне - « ОСОБА_8 », а 01.03.1975 у зв'язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Отже, ОСОБА_10 є рідною бабусею ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10 та її правонаступником є ОСОБА_5 .
Указує, що на підставі довідки № 4, виданої ЖБК «Зоря» 07.03.1996 ОСОБА_6 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
На підставі довідки № 3, виданої ЖБК «Зоря» 07.03.1996 ОСОБА_10 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
19.07.1996 між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 укладено договір міни, посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 1-5163, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_10 здійснили обмін вищевказаними квартирами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
При реєстрації спадкової справи виявилось, що померла ОСОБА_6 має декілька об'єктів нерухомого майна, яке було придбано за час шлюбу з ОСОБА_1 , серед яких квартира АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 відповідно, які успадковані ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Вважає, що у нього є підстави для оскарження нотаріальних дій та визнання права власності на спільне майно подружжя, у зв'язку з чим він має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як правонаступниці ОСОБА_10 , про скасування нотаріального договору міни від 19.07.1996 № 1-5163 та визнання права власності на частку майна подружжя, набутого під час шлюбу.
Зазначає, що відповідачка будь-якої миті може відчужити спірне майно, що в свою чергу потягне за собою зміну предмета позову та залучення до розгляду наступних набувачів і як наслідок ускладнення розгляду справи, а також ускладнить в свою чергу, у випадку прийняття позитивного рішення, саме його виконання.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Також суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що "вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи".
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що спірні квартири, на які він просить накласти арешт, належать ОСОБА_2 на праві власності.
Разом з тим, як слідує з доданої заявником до заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 400903679 від 25.10.2024, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Однак з наданої інформаційної довідки № 400903679 від 25.10.2024 не видається можливим встановити з достовірністю належність ОСОБА_2 на праві власності квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .
Інших доказів, на підтвердження належності ОСОБА_2 на праві власності вищезазначених квартир заявником не надано.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на ймовірність утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Однак, всупереч вказаних процесуальних норм подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування та доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, унеможливить чи утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Подана заява про забезпечення позову також не містить доказів про існування обставин, які унеможливлять виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття вказаного у заяві виду забезпечення позову.
Саме по собі посилання на наявність потенційної можливості відчуження відповідачем спірного майна та загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не єдостатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20.
З урахуванням наведеного, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна Федчишена