25 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2456/24 пров. № А/857/18990/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Хохлова Володимира Олександровича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Волдінером Ф.А., час ухвалення рішення 11 год 08 хв у м. Луцьку, повний текст судового рішення складено 20 червня 2024 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 - Хохлов В.О. звернувся в суд із адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (далі - РСЦ, відповідач-1), Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області (далі - ТСЦ, відповідач-2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення РСЦ від 25.01.2018 в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу, а саме : пасажирського автобуса-D, марки “Mersedes-Benz», модель Sprinter 518 CDI, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова (рами) НОМЕР_1 (далі - ТЗ) та зобов'язати ТСЦ провести реєстрацію (перереєстрацію) ТЗ в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів (далі - ЄДРТЗ) за ОСОБА_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивачки Хохлов В.О. подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що із законністю вказаного висновку та скасуванням реєстрації ТЗ не можна погодитись з огляду на те, що таке скасування можливе лише у разі виявлення факту фіктивності чи підробки документів, за якими проводилася реєстрація, при підтвердженні таких обставин належними та допустимими доказами, зокрема, наявність судового рішення за результатом розгляду кримінального провадження, в якому встановлено факт підробки документів, на підставі яких був зареєстрований автомобіль, яке відсутнє в даному випадку. Крім того, первинна державна реєстрацію ТЗ була здійснена за ОСОБА_2 на виконання судових рішень, згідно вимог 1291 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.14 КАС України, з урахуванням та дотриманням вимог ст.34 Закону України “Про дорожній рух». Таким чином, держава визнала, що ОСОБА_2 набув право власності на вказаний ТЗ. На час його відчуження, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 , вказані особи не мали жодних обмежень чи заборон на його продаж, що підтвердив відповідач, посвідчуючи вказані договори купівлі-продажу та здійснюючи перереєстрацію ТЗ з видачею відповідних свідоцтв. Придбавши 17.05.2017 ТЗ у ОСОБА_3 , позивачка набула право власності на ТЗ, як добросовісний набувач. При цьому, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, які не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Отже, помилка державного органу при первинній реєстрації ТЗ не може порушувати право нового власника транспортного засобу, на якого він перереєстрований, на користування та розпорядження належним йому майном.
Відповідачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, а також не оскаржили рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо них.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки ОСОБА_4 , який підтримав апеляційну скаргу, представницю відповідача Коваль І.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідачами не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Як видно з матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 по справі №803/1552/16, залишену без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було зобов'язано ТСЦ зареєструвати за ОСОБА_2 спіний ТЗ.
Згідно відомостей з ЄДРТЗ, на виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, ТСЦ 25.03.2017 було здійснено первинну реєстрацію ТЗ за ОСОБА_2 .
У подальшому ТЗ було декілька раз перереєстровано за договорами купівлі-продажу, а саме : 12.04.2017 на ОСОБА_3 та 17.05.2017 за ОСОБА_1
25.01.2018 в.о. начальника РСЦ було затверджено висновок за результатами перевірки фактів реєстрації транспортних засобів, зазначених у листі прокуратури Волинської області №17/7-834 вих.17 від 24.11.2017, згідно якого, 27.11.2017 до РСЦ надійшов лист прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу прокуратури області Квятковського М. за вих. №17/7-834вих.17 від 24.11.2017, за змістом якого, прокуратурою області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201703000000338 від 31.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Згідно викладеної в даному листі інформації, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи територіальних сервісних центрів МВС у Волинській області, провели реєстрацію транспортних засобів з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно вищезазначеного листа та проведеною перевіркою, службовими особами ТСЦ 0741, 0742 та 0744 РСЦ МВС у Волинській області було проведено реєстрацію спірного ТЗ на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 22.02.2017 по справі №876/10249/16.
За змістом матеріалів, які слугували підставою для проведення первинної реєстрації встановлено, що ТЗ було ввезено на територію України згідно ВМД №204030000/2016/004726 від 11.05.2016. Відповідно до сертифікату відповідності АU.178.0026743-16 від 11.05.2016, рівень екологічної норми - “ЄВРО-5». Однак дилером встановлено, що згідно карт даних авто вищезазначений транспортний засіб відповідає стандарту “ЄВРО-4».
У зв'язку з цим, комісією було доручено ТСЦ скасувати державну реєстрацію автомобілів, серед яких і спірний ТЗ, яка здійснена незаконно, про що повідомити останніх власників транспортного засобу.
На виконання доручення, ТСЦ 01.02.2018 вчинено реєстраційну дію щодо зняття з обліку ТЗ у зв'язку із скасування реєстрації.
Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 було скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову.
На початку 2024 року позивачка, проходячи чергову перевірку технічного стану ТЗ, дізналась про скасування його державної реєстрації.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернулось до адміністративного суду з вимогою про його скасування та зобов'язання вчинити дії щодо реєстрації спірного ТЗ.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що РСЦ діяв нерозважливо, що виявилось у вчиненні дій, направлених на з'ясування обставин, що мають значення для вчинення відповідних дій і тим самим не дотримано збереження балансу та пропорційності між дотриманням права позивачки та захистом інтересів держави, також РСЦ у спірних правовідносинах не дотримано права позивачки на участь у процесі прийняття рішення. Суд дійшов висновку, що наведене є підставою для визнання протиправним та скасування висновку РСЦ №31/3-204 від 25.01.2018 в частині скасування державної реєстрації спірного ТЗ. Щодо зобов'язання ТСЦ зареєструвати вказаний ТЗ, суд виходив з того, що постановою Верховного Суду від 27.05.2020 підтверджено відсутність законних підстав для державної реєстрації ТЗ, а відтак дійшов висновку, що вказаний транспортний засіб взагалі не підлягає державній реєстрації органами МВС, що унеможливлює задоволення заявленої у даній справі позовної вимоги про його реєстрацію.
Проте, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не оскаржили рішення суду в частині задоволення вимоги про скасування оспорюваного рішення, і суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.30 Закону України “Про дорожній рух» №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон 3353), конструкція транспортних засобів повинна відповідати вимогам сучасних правил, нормативів, встановленим рівням викидів забруднюючих речовин в атмосферу, та має бути відображена в нормативно-технічній документації на транспортні засоби. Перед початком серійного виробництва транспортних засобів або їх складових частин проводяться спеціальні випробування і за їх позитивними наслідками видається сертифікат встановленої форми. Сертифікаційні випробування проводяться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.31 Закону №3353, транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність діючим стандартам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ГЮН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів.
Відповідно до ч.1, 4, 9 ст.34 Закону №3353, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 було затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок №1388), пунктом 1 якого визначено, що цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до п.3 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Положеннями п.8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом №3353).
Відповідно до п.10 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.1993 “Про стандартизацію і сертифікацію» (далі - Декрет №46-93) передбачено, що сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції в державній системі сертифікації здійснюється призначеними на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями.
Законом України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності» №124-VIII від 15.01.2015 (далі - Закон №124), який визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, були внесені зміни до Декрету №46-93, які відповідно до п.п.22 п.3 розділу Х “Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону полягали в тому, що з 01.01.2016 виключено абзац другий статті 27 Декрету, яким було передбачено, що нові і такі, що були у користуванні, транспортні засоби, а також вузли, агрегати та частини до них, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності або фізичними особами, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства.
Крім того, 10.02.2000 Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі приписів від 20.03.1958 (Женевська Угода 1958 року).
З метою виконання цієї Угоди з поправками 1995 року та до законодавчого врегулювання і адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №738 від 09.06.2011 “Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання» (далі - Постанова №738), пунктом 1 якої передбачено, що пропуск колісного транспортного засобу, який підлягає державній реєстрації в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС (транспортний засіб), предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (обладнання), на митну територію України з метою вільного обігу, а також перша державна реєстрація транспортного засобу, введення в обіг обладнання здійснюється за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.
Пунктом 3 Постанови №738 визначено, що сертифікат відповідності видається : виробником або його уповноваженим представником - резидентом України (виробник) на кожний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання; уповноваженими органами або органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, призначеними Міністерством інфраструктури, на кожний новий транспортний засіб або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на ті, що були у користуванні.
Наказом Міністерства інфраструктури України №521 від 17.08.2012 було затверджено Порядок затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядок ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів та обладнання (далі - Наказ №521).
Отже, єдиною законодавчо передбаченою процедурою видачі сертифікатів на транспортні засоби та їхньої частини є оцінка їх відповідності згідно Наказу №521.
До органів із сертифікації, які уповноважені на виконання робіт із затвердження типу та індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, їх частин та обладнання та органів із сертифікації, призначених на виконання робіт з індивідуального затвердження колісних транспортних засобів відповідно до Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання відносяться : Державне підприємство (далі - ДП) “Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут»; ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»; ДП “Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»; ДП “Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»; ДП “Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем»; ДП “Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»; ТзОВ “Рівнестандарт» м. Рівне; ДП “Харківстандартметрологія» м. Харків. Перелік органів з сертифікації, які видають вищенаведені сертифікати відповідності, оприлюднений на сайті Міністерства інфраструктури України у розділі “Діяльність Комісії Міністерства інфраструктури України з питань забезпечення виконання Женевської Угоди 1958 року».
Крім того, спеціальним нормативно-правовим актом, який прийнятий з метою регулювання ввезення на митну територію України та проведення першої реєстрації ввезених або виготовлених в Україні транспортних засобів, а також поетапного запровадження в Україні міжнародних екологічних вимог до транспортних засобів, є Закон України “Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів».
Згідно ч.2 ст.2 Закону України “Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів», пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам : не нижче рівня “ЄВРО-3» - з 01.01.2013, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня “ЄВРО-3» як обов'язкових; не нижче рівня “ЄВРО-4» - з 01.01.2014, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до дати введення екологічних норм не нижче рівня “ЄВРО-4» як обов'язкових; не нижче рівня “ЄВРО-5» - з 01.01.2016, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31.12.2015 включно; не нижче рівня “ЄВРО-6» - з 01.01.2018, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31.12.2017 включно.
Статтею 3 Закону України “Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» передбачено, що документом, який засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб (“ЄВРО-2» - “ЄВРО-6» або іншому рівню). Позначення рівня екологічних норм, якому відповідає транспортний засіб, має бути внесено до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Підстави зняття з обліку транспортних засобів передбачені п.40 Порядку №1388, яким зокрема визначено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Згідно п.5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №379 від 11.08.2010 (Інструкція №379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС “Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави дійти висновку, що уповноважені особи сервісних центрів МВС скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію) у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, і передають усі відповідні документи до відповідного органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.
Отже, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.
Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах підставою для скасування реєстрації ТЗ став висновок РСЦ від 25.01.2018 згідно листа прокуратури Волинської області №17/7-834вих17 від 24.11.2017, в якому прокуратура проінформувала РСЦ про розслідування кримінального провадження з приводу одержання неправомірної вигоди службовими особами територіальних сервісних центрів під час реєстрації транспортних засобів з порушення вимог чинного законодавства, зокрема, реєстрацію автомобілів з екологічними нормами “Євро-3» та “Євро-4», в той час, коли з 01.01.2016 була встановлена реєстрація транспортних засобів не нижче рівня “ЄВРО-5», у зв'язку з чим просила провести службове розслідування та скасувати реєстрації транспортних засобів. Серед переліку сумнівно зареєстрованих, на думку прокуратури, транспортних засобів, був спірний ТЗ з тих підстав, що згідно даних ТзОВ “Дженерал Авто Груп» та ПАТ “Волинь-АВТО» перераховані в листі автомобілі відповідають рівню екологічних норм “Євро-1», “Євро-3» та “Євро-4», та не можуть бути переобладнані на стандарт “ЄВРО-5».
Таким чином, відповідач скасував державну реєстрацію за позивачкою ТЗ, оскільки сертифікат виданий не уповноваженим органом на території України на момент ввезення/заявлення до реєстрації та не відповідає рівню “ЄВРО-5».
З приводу вказаного, колегія суддів зазначає, що 17.05.2017 позивачка по договору купівлі-продажу придбала в ОСОБА_3 спірний ТЗ, який в той же день зареєструвала в ТСЦ, з присвоєнням реєстраційного номеру НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.03.2017.
19.01.2024 вказаний автомобіль пройшов чергову перевірку технічного стану в Ковельському відділенні ТзОВ “УКРВЕСТАВТО», що підтверджується протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00924-0040424 від 19.01.2024.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , придбавши 17.05.2017 ТЗ у ОСОБА_3 , набула право власності на автомобіль, як добросовісний набувач майна.
Колегія суддів погоджується з доводами представника позивачки про те, що якщо при реєстрації автомобіля 25.03.2017 за ОСОБА_2 останній подав сертифікат, який не відповідав екологічним нормам “ЄВРО-5», то встановивши вказану невідповідність 25.01.2018 РСЦ не мав обґрунтованого та законного права порушувати права ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження вказаним ТЗ, як добросовісної набувачки майна з 17.05.2017, яка не мала жодного відношення до поданих ОСОБА_2 сертифікатів та їх відповідності чи невідповідності вимогам екологічних норм, що підтверджується міжнародною судовою практикою.
Суд першої інстанції, встановивши протиправність оспорюваного висновку в частині скасування державної реєстрації ТЗ, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання ТСЦ зареєструвати вказаний транспортний засіб.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу “належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, “inter alia», санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (теж саме рішення). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (“mutatis mutandis», рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007, та у справі “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009).
В силу принципу пропорційності, втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання “справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. В даному випадку, добросовісний набувач транспортного засобу поніс негативні наслідки в результаті допущеної помилки державним органом за наслідками видачі неналежного сертифікату відповідності державним підприємством.
Таким чином, колегія суддів вважає, що помилка державного органу при первинній реєстрації транспортного засобу не може порушувати право нового власника транспортного засобу, на якого останній перереєстрований, на користування та розпорядження належним йому майном.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведеного та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення даного позову.
Більше того, відповідачі навіть оскаржили рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, тим самим, не довели суду правомірність оспорюваного рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки, з урахуванням скасування оспорюваного рішення, буде зобов'язання відповідача провести реєстрацію (перереєстрацію) за ОСОБА_1 в ЄДРТЗ спірного ТЗ, оскільки не задоволенням вимоги про зобов'язання вчинити дії по реєстрації (перереєстрації) вказаного ТЗ, втрачає сенс вимога позивачки, яка була задоволена судом першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Хохлова Володимира Олександровича задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі №140/2456/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Зобов'язати Територіальний сервісний центр 0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області провести в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів реєстрацію (перереєстрацію) за ОСОБА_1 транспортного засобу пасажирського автобуса-D, марки “Mersedes-Benz», модель Sprinter 518 CDI, 2008 року випуску, синього кольору, номер кузова (рами) НОМЕР_1 .
У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі №140/3984/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 03.04.25