25 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 157/54/25 пров. № А/857/7177/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Колєсніка Богдана Володимировича на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 січня 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Антонюк О.В., час ухвалення рішення 17 год 10 хв у м. Камінь-Каширському, повний текст судового рішення складено 28 січня 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейського Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Пащука Захара Івановича) про визнання протиправним та скасування рішення,
13.01.2025 представник ОСОБА_1 - Колєснік Б.В. звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП, відповідач) (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - поліцейського Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Волинській області Пащука Захара Івановича) (далі - поліцейський Пащук З.І., третя особа), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Пащука З.І. у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3757308 від 30.12.2024, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27.01.2025 позовні вимоги були задоволені частково. Скасовано оспорювану постанову, а справу надіслано на новий розгляд до Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУ НП. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Колєснік Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача та взагалі без його повідомлення про дату та час такого розгляду. Вказує, що поліцейський суть правопорушення позивачу не роз'яснював і не повідомляв про розгляд справи за ч.4 ст.126 КпАП України. Крім того, оспорювана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зокрема, показання технічних приладів, аудіозаписи, відомості про свідків та очевидців події тощо. Отже, поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, передбачений ч.2 ст.251 КпАП України, а також обов'язок належного оформлення адміністративних матеріалів, що свідчить про недоведеність обставин, викладених в оспорюваній постанові і, відповідно, недоведеність складу й події інкримінованого позивачу правопорушення. Зазначає, що оскільки в постанові відсутня інформація про пристрій, яким було здійснено відеозапис (не зазначено марку, модель, серійний номер та на який саме носій інформації здійснювався запис), неможливо розглядати наявні дані як належний і допустимий доказ.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, а порядок повідомлення їх учасників статтею 268 цього Кодексу, відповідно до якої учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Від представника позивача Колєсніка Б.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, 28.12.2024 поліцейським Пащуком З.І. було винесено постанову серії ЕНА №3757308, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
За змістом оспорюваної постанови, позивач 28.12.2024 о 20 год 24 хв у м. Камень-Каширському по вул. Олени Теліги керував автомобілем марки “Таврія», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом Камінь-Каширським районним судом, чим порушив вимоги п.2.1 “а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР).
Постановою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 03.01.2023, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду Волинської області від 06.02.2023, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КпАП України та застосовано стягнення, поряд з іншим, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
Вважаючи протиправною оспорювану постанову, представник позивача Колєснік Б.В. звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про її розгляд у приміщенні Камінь-Каширського РВП ГУ НП о 09 год 00 хв 30.12.2024. Суд першої інстанції не врахував посилання представника позивача щодо відсутності в оспорюваній постанові відомостей про марку, модель, серійний номер та на який саме носій інформації здійснювався запис, оскільки це не свідчить про неналежність та недопустимість такого доказу. Таким чином, суд не вбачав підстав для визнання недопустимим доказом відеозапису фіксації вчинення позивачем правопорушення. З огляду на те, що не було дотримано встановленої законом процедури розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення, що перешкодило позивачу реалізувати встановлені ст.268 КпАП України, права, суд дійшов висновку, що постанову слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до Камінь-Каширського РВП ГУ НП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Пунктом 2.1 “а» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п.1 ч.1 ст.40 Закону України “Про Національну поліцію» №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідно до ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною четвертою статті 122 цього Кодексу. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання : 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до розділу III п.9 Інструкції №1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до розділу IV п.???? Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі.
Згідно ст.285 КУпАП, постанова огололошується негайно після закінчення розгляду справи.
Вказані норми інструкцій відповідають вимогам ст.ст.283, 285 КУпАП, щодо розгляду та складання постанови по справі відповідною посадовою особою.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений ст.279 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Пунктом 24 Постанови Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови №14 від 23.12.2005 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП.
В обґрунтування доводів відсутності складу інкримінованого адміністративного правопорушення, позивач та його представник заперечують сам факт керування транспортним засобом 28.12.2024.
Відповідачем, на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, під час розгляду справи судом першої інстанції надано відеозапис обставин правопорушення позивача 28.12.2024 з нагрудної боді-камери поліцейського, яка використовується ним під час несення патрульної служби. Зазначений відеозапис було переглянуто колегією суддів і з нього видно, що саме позивач 28.12.2024 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, в ході спілкування поліцейський повідомив, що з метою ознайомлення з матеріалами справи та підготовки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП розгляд справи відкладено та зазначено поліцейським : “на понеділок 30 числа на 09 годину у приміщенні кабінету №8 Камінь-Каширського РВП ГУ НП».
Таким чином, приведені вище доводи позивача та його представника вірно не були враховані судом першої інстанції.
Позивач також вказує на недотримання поліцейським вимог закону щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З даними доводами позивача погодився суд першої інстанції та в оскаржуваному рішенні зазначив, що поліцейський не повідомив позивачу точної дати розгляду справи відносно нього, а лише вказав день тижня, годину та число, а саме : понеділок, 30 числа, 9 година. При цьому, працівник поліції не повідомив чітко позивача про яке саме правопорушення щодо нього буде розглядатися така справа.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд справи про адміністративне правопорушення безпідставно відбувся за відсутності позивача, який належним чином не був повідомлений про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення у приміщенні Камінь-Каширського РВП ГУ НП о 09 год 00 хв 30.12.2024.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що інспектором порушено права особи, стосовно якої вирішувалося питання притягнення до адміністративної відповідальності, порушивши порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування оспорюваної постанови.
З приводу посилання представника позивача на те, що наданий відповідачем відеозапис не є належним доказом у справі, то такі колегія суддів не враховує та погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
При цьому, суд вірно врахував те, що поліцейський повідомляв позивачу про проведення відеофіксації за допомогою бодікамери, а тому позивач був обізнаний про здійснення поліцейським відеофіксації на місці події.
Крім того, як видно з оспорюваної постанови, у графі “До постанови додаються» зазначено : “відеозапис з нагрудної камери поліцейського».
Більше того, відео з фіксацією вчинення позивачем правопорушення було подано до суду у встановлений судом строк, тобто до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваної постанови із надсиланням справи на новий розгляд до Камінь-Каширського РВП ГУ НП.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Колєсніка Богдана Володимировича залишити без задоволення, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 січня 2025 року по справі №157/54/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 03.04.25