02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25940/23 пров. № А/857/28119/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року (судді Кисильової О.Й., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/25940/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у неправильному перерахунку його пенсії внаслідок індексації, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести йому індексацію пенсії відповідно до чинного законодавства України.
Оскаржуваним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Зазначає, що суд не звернув увагу на те, що індексацію було нібито здійснено розмір пенсійного забезпечення позивача залишився незмінним. Станом на 01 лютого 2023 року розмір пенсії становив 4395,20 грн. Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» №168 від 24 лютого 2022 року (далі - Постанова №168) встановлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197. За результатом проведеного перерахунку розмір його пенсії жодним чином не змінився: станом на 01 березня 2023 року він становить 4 395,30 грн. Для отримання пояснень щодо причин такого перерахунку і відсутності збільшення розміру пенсії внаслідок індексації 07 липня 2023 року він звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Львівській області. Головне управління Пенсійного Фонду України в Львівській області зазначило, що в результаті проведеного перерахунку змінилися складові пенсійної виплати, однак розмір пенсії не змінився, а складається із: 2 706,53 грн. - основний розмір пенсії (9 072,27 грн. * 0,29833); 40,00 грн. - цільова допомога учасникам бойових дій; 523,25 грн. - підвищення учасникам бойових дій (25% від 2 093,00 грн.); 1 125,52 грн. - державна адресна допомога учаснику бойових дій (до 2 093,00 * 210%), тобто внаслідок перерахунку основний розмір пенсії змінився, однак зменшення зазнала державна адресна допомога учаснику бойових дій. Відповідно, попри наявне у позивача право на перерахунок та збільшення розміру пенсії внаслідок індексації пенсійне забезпечення позивача виплачується в тому ж обсязі. Судом проігнороване право позивача на збільшення розміру пенсії за рахунок індексації. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» (далі - Постанова № 656), у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни І групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 210 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, що суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, адже суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації заявником права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі статті 311 КАС України справу призначено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із протоколом про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 22.02.2022, загальний розмір пенсії позивача складає 2261,09 грн, у тому числі: цільова допомога УБД - 40 грн, підвищення УБД - 483,50 грн, державна адресна допомога УБД - 1276,81 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 здійснило з 01.03.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що свідчить протокол перерахунку пенсії від 26.02.2023, відповідно до якого загальний розмір пенсії позивача збільшився та складає 2706,53 грн, у тому числі: цільова допомога УБД - 40 грн, підвищення УБД - 523,25 грн, державна адресна допомога УБД - 125,52 грн.
Позивач 07.07.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою з метою здійснення перерахунку пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Листом від 27.07.2023 № 20017-19999/О-52/8-1300/23 відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 з 01.03.2023 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для обчислення пенсії обраховано із застосуванням проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески 7405,03 грн, та становить 9072,27 грн. У результаті проведення перерахунку з 01.03.2023 змінилися складові пенсійної виплати, розмір пенсії не змінився та становить 4395,30 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1058 цей закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Суд встановив, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Згідно із наявними у матеріалах справи протоколами про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , страховий стаж позивача складає 29 років 10 місяців 29 днів. Коефіцієнт страхового стажу становить - 0,29833. Середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески становив 7579,17 грн.
Ррозмір пенсії позивача станом на 01.02.2023 становив 4395,30 грн, з них: 2261,09 грн. - основний розмір пенсії (7579,17 грн. х 0,29833); 40,00 грн. - цільова допомога учасникам бойових дій; 523,25 грн. - підвищення учасникам бойових дій 25% від мінімальної пенсії за віком (2093,00 х 25%); 1570,96 грн. - державна адресна допомога учаснику бойових дій (доплата до 4395,30 грн. (2093,00 x 210%).
Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Обов'язковий характер індексації визначається також статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 (далі - Закон № 2017-III).
У вказаній статті зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ також встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Суд, аналізуючи зазначені вище положення, звертає увагу, що індексація доходів - це одна з державних гарантій, метою якої є підтримання достатнього життєвого рівня громадян та їх купівельної спроможності в умовах зростання цін.
Індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, що не мають разового характеру, зокрема, страхових виплат (регресу) у випадку втрати працездатності.
Подібний висновок на підставі аналізу зазначених вище положень викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23, від 11 березня 2024 року у справі № 240/1472/23, від 28 березня 2024 року у справі № 420/5470/23.
Підстави проведення індексації визначено статтею 4 Закону № 1282-XII, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу Прикінцевих перехідних положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон № 2710-IX) на 2023 рік зупинено дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення».
Суд зауважує, що на момент здійснення позивачу спірного перерахунку пенсії та на момент розгляду цієї справи, положення Закону № 2710-IX є чинним та неконституційним не визнавалося.
Таким чином, Законом №2710-IX делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації грошових виплат у 2023 році відповідно. При цьому словосполучення “у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України» прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру страхових виплат внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
Так, з метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону № 2710-IX Урядом 24 лютого 2023 року прийнято постанову №168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Згідно пункту 6 Постанови №168, з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 рік, № 19, ст. 663), щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127", 2021 рік, № 17, ст. 679) та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (Офіційний вісник України, 2022 рік, № 18, ст. 968), в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 168, у разі коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії. Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Як зазначає відповідач, та не заперечується і не спростовано позивачем в апеляційній скарзі, відповідно до Постанови № 168 з 01.03.2023 середньомісячний заробіток ОСОБА_1 для обчислення пенсії обрахований із застосуванням проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та становить 9072,27 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 656 "Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій" (далі - Постанова № 656), у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни І групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 210 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Суд на підставі матеріалів справи встановив, що згідно із протоколом про перерахунок пенсії позивача від 22.02.2022, загальний розмір пенсії складає 2261,09 грн, у тому числі: цільова допомога УБД - 40 грн, підвищення УБД - 483,50 грн, державна адресна допомога УБД - 1276,81 грн.
На підставі Постанови № 168 відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , про що свідчить протокол перерахунку пенсії позивача від 26.02.2023, відповідно до якого загальний розмір пенсії позивача збільшився та складає: 2706,53 грн. - основний розмір пенсії (9072,27 грн х 0,29833); 40,00 грн. - цільова допомога учасникам бойових дій; 523,25 грн - підвищення учасникам бойових дій 25% від мінімальної пенсії за віком (2093,00 х 25%); 1125,52 грн - державна адресна допомога учаснику бойових дій (доплата до 4395,30 грн (2093,00 x 210%), таким чином, відповідач провів індексацію основного розміру пенсії позивача відповідно до Постанови № 168, про що свідчить зміна (збільшення розміру) пенсії з 2261,09 грн до 2706,53 грн.
Разом із тим, суд зауважує, що Постанова № 656 не передбачає фіксованої суми щомісячної державної адресної допомоги учаснику бойових дій. Натомість, її розмір визначається в залежності від суми, якої не вистачає до відповідного розміру, а саме до 210% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (4395,30 грн).
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що державна адресна допомога ОСОБА_1 зменшилася після проведеного перерахунку пенсії на виконання Постанови № 168, оскільки за наслідками вказаного перерахунку збільшився основний розмір пенсії, а відтак, і зменшилась недостача до 210% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №380/25940/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 02.04.2025