Справа № 359/2356/21
№ апеляційного провадження: 2-ві/824/30/2025
03 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справСлюсар Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі суддів Приходька К.П., Писаної Т.О., Журби С.О.,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області про визначення місця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Переяславської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини,-
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває зазначена цивільна справа.
02 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву про відвід суддів Київського апеляційного суду Приходька К.П., Писаної Т.О., Журби С.О.
Заява за змістом обґрунтована тим, що судді Приходько К.П., Писана Т.О., Журба С.О. допускають грубе порушення правил суддівської етики, не дотримуються принципів верховенства права та законності.
Вказано, що відносно колегії суддів подано значну кількість дисциплінарних скарг, що свідчить про їх стійку схильність до порушення встановлених процесуальних правил, невміння організувати належним чином процес відправлення правосуддя.
Зазначено, що така суттєва кількість скарг відносно колегії суддів свідчить про високий ступінь недовіри учасників справи до суддів, відсутність авторитету у колегії суддів перед громадянами України. Дисциплінарні скарги стосовно суддів викликають певну засторогу, оскільки свідчить про схильність колегії суддів до порушення процесуальних правил та правил поведінки суддівської етики.
З огляну на вказане та з метою запобігання в подальшому будь-якої недовіри з боку осіб, що приймають участь у справі та забезпечення справедливого, своєчасного, об'єктивного та неупередженого розгляду цієї справи, а також поставлення під сумнів законність прийнятого ними рішення, ОСОБА_1 просила заяву про відвід колегії суддів задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року відвід колегії суддів визнано необґрунтованим й заяву ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України передано на автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, для вирішення питання про відвід.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року вирішення питання про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду Приходька К.П., Писаної Т.О., Журби С.О. передано судді Слюсар Т.А.
У відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується судом без повідомлення учасників справи.
Таким чином, законодавцем визначено, що на розгляд заяви про відвід учасники справи не викликаються.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи викладені в заяві про відвід доходжу висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.
Згідно вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, перелік підстав для відводу чітко визначений законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто, має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є не об'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід колегії суддів, апеляційний суд приходить до висновку, що у заяві не наведено фактів прояву колегією суддів поведінки, яка б свідчила про їх недоброчесність, упередженість чи необ'єктивність у цій справі, заявницею лише вказано на факт щодо реалізації громадянами свого права на подання скарг до Вищої ради правосуддя щодо ймовірних дисциплінарних проступків суддів.
Відтак відсутні підстави вважати, що судді Приходько К.П., Писана Т.О., Журба С.О., які пройшли відповідні процедури перевірки, призначені до складу Київського апеляційного суду, не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики.
Отже, посилання заявниці на наявність у дисциплінарному провадженні Вищої ради правосуддя скарг на суддів Київського апеляційного суду не є тими обставинами, які викликають сумнів у доброчесності, неупередженості або об'єктивності суддів та не можуть бути підставами для відводу колегії суддів.
Побоювання заявниці, її сумніви в доброчесності колегії суддів також не є вирішальними під час вирішення питання про відвід, оскільки не доведені у визначений законом спосіб.
Згідно з об'єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність колегії суддів, адже не встановлено обставин, які унеможливлювали б ухвалення ними об'єктивного рішення в справі.
Апеляційний суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, також констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що колегія суддів виявляє особисту упередженість або демонструє заінтересованість у результаті розгляду цієї справи.
Також апеляційна інстанція керується тим, що необґрунтоване усунення судді від участі в розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Проте в цій справі всі доводи заявниці мають характер припущень, які не знайшли свого об'єктивного обґрунтування, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Відтак, доводи, якими ОСОБА_1 мотивує заяву про відвід колегії суддів, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності цих суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості суддів як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію», а доводи щодо недоброчесності суддів зводяться до необґрунтованих припущень заявниці.
Враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів.
Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Київського апеляційного суду у складі суддів Приходька К.П., Писаної Т.О., Журби С.О. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.
Суддя: