Справа № 372/3432/24 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.
Провадження №22-ц/824/4480/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
03 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняОбухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Енергія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У червні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ПрАТ «Енергія» є суб'єктом господарювання, що проводить діяльність у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та надає послуги з централізованого опалення та постачання (підігріву) гарячої води.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Позивачем на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за місцем надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
У квартирі відповідача встановлений та опломбований квартирний засіб обліку гарячої води.
З 01 вересня 2019 року квартирний засіб обліку гарячої води знято з обліку позивача у зв'язку з закінченням міжповірочного періоду та не проведенням відповідачем періодичної повірки вказаного засобу обліку.
У разі відсутності у споживачів квартирних лічильників обліку гарячої води, нарахування проводиться відповідно з установленими нормативами (нормами) споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб або кількості житлових кімнат у квартирі, якщо власник/наймач житлових приміщень не надав інформацію про кількість зареєстрованих осіб або у приміщенні не зареєстровано жодної особи.
Послуги з постачання теплової енергії надаються позивачем у повному обсязі, своєчасно та належної якості. При цьому, на адресу позивача заяв про відмову отримання зазначених послуг від відповідача не надходило, споживач отримує послуги з постачання теплової енергії та достачання гарячої води, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Енергія» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 77029,26 грн та понесені витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води в розмірі 77029,26 грн та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028 грн, а всього стягнуто 80057,26 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 11жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до матеріалів справи долучено акти зняття показників лічильників, які окрім представника ПрАТ «Енергія», підписані представником (співробітником) ТОВ «Міський житловий центр» - Фурса О.В., однак до матеріалів справи не надано документу яким встановлено хто є представником споживача, ким такий представник був уповноважений, і які саме обов'язки на нього покладалися.
З наданих актів зняття показників вбачається, що уповноважений саме представник споживача (відповідача) участі у знятті показників не приймає. Діючи в такий спосіб, позивач порушує Закон який прямо говорить про необхідність участі представника споживачів в процедурі зняття показань вузлів комерційного обліку.
Акти, якими зафіксовано показники засобів вимірювальної техніки, підписані ОСОБА_2 , не можуть використовуватися для здійснення розрахунків з оплат послуг позивача оскільки винесені з порушенням законодавства і правил, є недійсними, і не могли бути прийнятими судом до уваги як належні докази.
В апеляційній скарзі вказано, що в матеріалах справи відсутні достатні у своїй сукупності докази на підтвердження розміру заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги постачання гарячої води, а розрахунок заборгованості наданий позивачем не є достатнім доказом, оскільки з наданого розрахунку неможливо дійти обґрунтованого висновку про наявність заборгованості у зазначеному розмірі.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що в позовній заяві, позивач надав дані про тарифи на комунальні послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які є значно вищими за встановлені рішеннями виконкому Обухівської міської ради.
ОСОБА_1 вказує на те, що 01 лютого 2022 року позивач, без відома відповідача оформив на його ім'я особовий рахунок і в подальшому, без будь-якого роз'яснення і попередження, почав нараховувати три норми споживання, таким чином збільшивши суму нарахувань за послуги з постачання гарячої води в три рази, не зважаючи, що таке нарахування не відповідає дійсній кількості споживачів послуги та реальному обсягу наданої позивачем послуги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач надсилав відповідачеві повідомлення про необхідність повірки лічильника.
Оскільки відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки вимірювальної техніки (лічильника) покладена на суб'єкта господарювання, що надає послуги з теплопостачання і водопостачання, у ПрАТ «Енергія» не було правових підстав для нарахування за надання послуги з постачання гарячої води за встановленими нормами споживання і тим більше нараховувати оплату за три норми споживання.
Також, ОСОБА_1 звертає увагу, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права, було відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, необхідних для розгляду даної справи.
06 січня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ПрАТ «Енергія» - Малежик І.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року без змін.
Відзив обґрунтований тим, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про витребування доказів, у задоволені якого було відмовлено, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 84 ЦПК України оскільки відповідачем не було вжито заходів для отримання доказів самостійно.
У відзиві вказано, що квартира відповідача з 20 лютого 2005 року оснащена двома вузлами розподільного обліку гарячої води заводський номер № 227808 та № 227751.
У зв'язку з ненаданням відповідачем свідоцтва про проведення періодичної повірки вказаних засобів обліку, квартира відповідача з 01 вересня 2019 року вважається такою, що не обладнана засобами обліку та з зазначеної дати нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води проводиться як для споживачів, які не мають квартирних засобів обліку.
У відзиві звернуто увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 01 березня 2018 року № 124 про коригування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води ПрАТ «Енергія» для потреб населення м. Обухова, встановлено та введено в дію з 01 квітня 2018 року тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води для потреб населення до структури яких не входять витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки.
Тобто, з квітня 2018 року повірка та ремонт приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.
У відзиві також зазначено, що позивачем на підтвердження свої позовних вимог та проведених розрахунків суми заборгованості у спірний період надано до позовної заяви копії актів зняття показників вузлів обліку теплової енергії за період виникнення боргу з 01 жовтня 2020 року - 30 квітня 2024 року, на підставі яких здійснювався розподіл теплової енергії та нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії між споживачами, копії витягів з електронної автоматизованої системи/програми обліку нарахувань ПрАТ «Енергія» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2024 року, що містяться в матеріалах справи.
Відповідачем, в свою чергу контррозрахунку суми заборгованості не надано, як не надано пояснень і про причини несплати та невизнання боргу за надані послуги.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Енергія» є суб'єктом господарювання, що проводить діяльність у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та надає послуги з централізованого опалення та постачання (підігріву) гарячої води.
01 травня 2019 року набув чинності та уведений в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У зв'язку з набранням чинності з 01 травня 2021 року Закону України від 03 грудня 2020 року № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України» щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» та керуючись нормами ст. 13 ЗУ «Про ЖКП», ст.ст. 633, 634 Цивільного Кодексу України, позивачем з 01 листопада 2021 року здійснено перехід на нові договірні відносини щодо надання комунальних послуг, а саме надання послуг на підставі публічного договору приєднання: Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.
01 жовтня 2021 року на офіційному веб-сайті позивача www.energiya.kiev.ua, опубліковано публічну пропозицію (оферту) про укладення публічних договорів приєднання, які вважаються укладеними через 30 днів після розміщення, якщо споживачі не виявили бажання обрати іншу модель договору. Публічні договори набрали чинності з 01листопада 2021 року, відповідно до вимог встановлених ч. 5 ст 13 ЗУ «Про ЖКП».
Відповідно до п. 4 Договору-1 та Договору-2 фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення останнім будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата' рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст. ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності Відповідачу, загальний розмір опалювальної площі - 66,5 кв. м.
Позивачем на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за місцем надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами склалися правовідносини з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в яких позивач зобов'язаний надати послуги, а відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за отримані послуги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_1 свої зобов'язання з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не виконує належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Ч. 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
За вимогами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до п.19 Правил надання послуги з постачанням теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 - комерційний облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді, обладнаній окремим інжирним вводом, згідно з показаннями їх засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119-VIII від 22.06.2017 - зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
На підставі вимог ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/ водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово- комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
В порядку п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Ст. 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно п. 6 Розділу III Методики, у будівлі, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а решта приміщень не оснащена вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами-розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або неопалювані приміщення, обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення споживача, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з урахуванням вимог розділів VI, VIII цієї Методики.
Тобто, для споживачів будинку в приміщеннях яких встановлено квартирний тепло лічильник обсяг теплової енергії, що виставляється до оплати споживачу, складається з обсягу теплової енергії за показами квартирного теплолічильника, частки теплової енергії витраченої на загально будинкові потреби (функціонування внутрішньобудинкових систем та МЗК) та донарахування до мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.
Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується сторонами, з 01 вересня 2019 року квартирний засіб обліку гарячої води знято з обліку позивача у зв'язку з закінченням міжповірочного періоду та не проведенням відповідачем періодичної повірки вказаного засобу обліку.
Таким чином, у разі відсутності у споживачів квартирних лічильників обліку гарячої води, нарахування проводиться відповідно з установленими нормативами (нормами) споживання відповідно до кількості зареєстрованих осіб або кількості житлових кімнат у квартирі, якщо власник/наймач житлових приміщень не надав інформацію про кількість зареєстрованих осіб або у приміщенні не зареєстровано жодної особи.
Норма споживання гарячої води у разі відсутності засобу обліку гарячої води відповідно до рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 06 грудня 2018 року №64 на 1 особу в місяць становить 3,15 м.3
Відповідно до п.19 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила № 830) - комерційний облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
П. 24 Правил № 830 передбачено, що обсяг спожитої у будівлі теплової енергії встановлений за допомогою вузла (вузлів) комерційного облік, включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно пункту 29 Правил № 830 та ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», зняття показань вузлів комерційного (будинкових) обліку теплової енергії здійснюється щомісяця представником виконавця комунальної послуг у присутності представника споживачів.
Фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується актами зняття показників лічильника теплової енергії житлового будинку АДРЕСА_1 за період з листопада 2020 року по квітень 2024 року.
Розрахунками заборгованності, виписками по особовому рахунку, підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води по квартирі АДРЕСА_1 за період з 1 листопада 2020 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 77029,26 грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, правильним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем своїх позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, які, на його думку, могли б спростувати позовні вимоги та були б підставою для відмови в задоволенні позову, судова колегія відхиляє з огляду на наступне.
Відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, подавалось клопотання про витребування доказів, про які ОСОБА_1 зазначає в апеляційній скарзі.
Дане клопотання було розглянуто за участю сторін під час судового засідання, що відбулося 04 жовтня 2024 року. За результатами розгляду судом винесено протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання №3439536 від 04 жовтня 2024 року про відмову у задоволені клопотання, а саме у зв'язку з невідповідністю клопотання вимогам ст. 84 ЦПК, оскільки відповідачем не було вжито заходів для отримання доказів самостійно.
Відповідач, в свою чергу, не скористався правом на оскарження даної ухвали у строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що акти якими зафіксовано показники засобів вимірювальної техніки підписані ОСОБА_2 не можуть використовуватися для здійснення розрахунків з оплат послуг позивача оскільки винесені з порушенням законодавства і правил, є недійсними, і не могли бути прийнятими судом до уваги як належні докази, судова колегія відхиляє з огляду на таке.
В матеріалах справи наявний протокол зборів співвласників (власників квартир та нежитлових приміщень) буд. АДРЕСА_1 , від 22 червня 2016 року, яким визначено з 01 липня 2016 року управителем багатоквартирного буд. АДРЕСА_1 , ТОВ «Міський житловий центр».
Як зазначено в актах зняття показників вимірівальної техніки, акти складалися в присутності представника виконавця Прат «Енергія» - Шарапова А.В. та представника споживача ТОВ «Міський житловий центр» - Фурси О.В.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про, те що акти підписані неуповноженою особою, апеляційний суд критично оцінює, так як даними актами здійснено лише фіксацію показників вимірювальної техніки за певний період часу.
Фіксація показиників лічильника, спрямована на недопущення некоретної роботи засобів вимірювальної техніки, підстав вважати недійсними наявних в матеріалах справи актів у суду немає.
Крім того, розрахунок заборгованості здійснюється на підставі показників лічильників, а не на підставі актів.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильний розрахунок заборгованості, судова колегія зазначає наступне.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Позивачем на підтвердження свої позовних вимог та проведених розрахунків суми заборгованості у спірний період надано до позовної заяви копії актів зняття показників вузлів обліку теплової енергії за період виникнення боргу з 01 жовтня 2020 року - 30 квітня 2024 року, на підставі яких здійснювався розподіл теплової енергії та нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії між споживачами, копії витягів з електронної автоматизованої системи/програми обліку нарахувань ПрАТ «Енергія» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2024 року, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач, в свою чергу не надав відповідні заперечення щодо розрахунку та не здійснив контррозрахунок суми заборгованості та не спростовано наявність заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Крім того, відповідач протягом спірного періоду нарахування заборгованості до позивача з претензіями щодо розміру нарахувань або із заявами про здійснення перерахунків за ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг або із заявами про відмову від послуг у встановленому законом порядку не звертався.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки вимірювальної техніки (лічильника) покладено на суб'єкт господарювання, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», НКРЕКП прийняла Постанову № 1343 від 02 листопада 2017 року «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 16 червня 2016 року № 1141, якою із діючих структур тарифів було вилучено витрати, пов'язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку води.
Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 01 березня 2018 року № 124 про коригування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води ПрАТ «Енергія» для потреб населення м. Обухова, встановлено та введено в дію з 01 квітня 2018 року тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води для потреб населення до структури яких не входять витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку гарячої води, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки.
Таким чином, з квітня 2018 року повірка та ремонт приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти споживачів.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем встановленні значно вищі тарифи за надані послуги, аніж тарифи встановленні рішенням виконкому Обухівської міської ради, апеляційний суд вважає таким, що не відповідають дійсності та є надуманими, оскільки з позовної заяви вбачається, що:
п.п. 5, 6, 6.1, 6.2 Рішення № 511 передбачено, що відповідачу в опалювальному сезоні 2021-2022 років застосовувати тарифи:
- на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення у розмірі -1991,06 грн./Гкал (з ПДВ);
- на послуги з постачання гарячої води для потреб населення за умови підключення рушникосушників до системи гарячого водопостачання - 121,10 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ);
- на послуги з постачання гарячої води для потреб населення за умови відсутності рушникосушників - 112,12 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ);
п.п. 6.1, 6.2, 6.3 Рішення виконкому Обухівської міськради від 20.12.2023 № 465, яке набрало чинності 01.01.2024 року ПрАТ «Енергія» передбачено, що відповідачу протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано для категорії споживачів "населення" застосовано тарифи:
- на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення у розмірі -1991,06 грн./Гкал (з ПДВ);
- на послуги з постачання гарячої води для потреб населення за умови підключення рушникосушників до системи гарячого водопостачання - 121,10 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ);
- на послуги з постачання гарячої води для потреб населення за умови відсутності рушникосушників - 112,12 грн. за 1 куб.м. (з ПДВ).
Таким чином, встановлені позивачем тарифи за надані послуги відповідають тарифам встановленими рішенням виконкому Обухівської міської ради.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року залишенню без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 03 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар