Справа №362/441/23 Головуючий у І інстанції Сухарева О.В.
Провадження № 33/824/37/2025 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.
27 березня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду В.Р. Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а провадження по справі за ст.185 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 536 грн. 80 коп. судового збору,
За постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 04.12.2022 о 22.50 год. в Київській області на автодорозі М-05 Київ - Одеса 35 км водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, але від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Після зупинки транспортного засобу за вищевказаних обставин водій ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженню (вимозі) поліцейського (шарпав за одяг, не пред'являв документи для перевірки, допускав некоректні висловлювання на адресу поліцейських), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП України.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом надано невірну оцінку доказам, долученим до матеріалів справи, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка та безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судовий збір, оскільки останній є інвалідом другої групи.
Вказує, що поза увагою судді залишилися ті обставини, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, відеозапис не містить відомостей щодо керування ним автомобілем та його зупинки, сам відеозапис є неповним та розпочинається коли працівники поліції намагаються пред'явити претензії ОСОБА_1 , який перебуває в туалеті біля автодороги. З відеозапису події також вбачається, що працівники поліції порушують права ОСОБА_1 та доводять його до конфлікту та, користуючись цим, інкримінують йому низку правопорушень.
Вважає, що належними так допустимими доказами не доведений у діях ОСОБА_1 склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 130 КупАП.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вимогами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у постанові, стверджується доказами, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 356572 від 05 грудня 2022 року (а.с. 1); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 6); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 7), відеозапису події з бодікамери поліцейського (а.с. 12).
Сукупності доказів по справі суддя надав належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у тому числі і про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом події, з якого суддя місцевого суду встановив, що поліцейські із проблисковими маячками переслідують автомобіль AUDI НОМЕР_1 , водій якої після зупинки біжить до громадського туалету, а потім тривалий час відмовляється виходити з туалету та пред'являти документи для перевірки. Зазначені встановлені суддею фактичні обставини в апеляційній скарзі не оспорюються.
Також з відеозапису події з бодікамери поліцейського, оглянутого в суді апеляційної інстанції, вбачається, як ОСОБА_1 під вигаданими приводами фактично ухиляється від виконання вимоги поліцейського про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як з використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, після виявлення у нього певних ознак сп'яніння.
При чому, така поведінка суддею вірно трактована як відмова водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріалами справи не доведений у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.185 КУпАП, є слушними.
Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, який складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи, і в ньому повинні бути вказані: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
З огляду на вищенаведене, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов'язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та закриваючи щодо нього провадження, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції наведених вище вимог закону в повній мірі не дотримався.
Так, ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку .
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 217414 від 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 поставлено у провину те, що він 04 грудня 2022 року о 23 годині 38 хвилин на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса 35 км, вчинив злісну непокору законному розпорядженню (вимозі) поліцейського Гавриленка С.М., а саме: не пред'являв документи, шарпав військового ОСОБА_2 , поводив себе зухвало та нахабно.
Зі змісту вищезазначеного протоколу вбачається, що викладена у ньому фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не відповідає об'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Тобто, у протоколі не викладено, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , які б узгоджувалися з диспозицією ст. 185 КУпАП, зокрема, у чому полягала злісна непокора працівникам поліції.
Не пред'явлення на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційних документів на автомобіль, шарпання за одяг військовослужбовця, зухвала та нахабна поведінка не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суддя суду першої інстанції розглянула справу без дотримання вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, докази наявні у справі ретельно не перевірила, відповідно до ст. 252 КУпАП, внаслідок чого висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, за суттю адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі, є помилковим.
За таких обставин постанову судді слід скасувати в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КУпАП із закриттям провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Також є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, зокрема, звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
В матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення ОСОБА_1 , з якого встановлено, що останній є особою з інвалідністю 2 групи, що є підставою для його звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, суддя без належних правових підстав стягнула з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп., тому таке посилання підлягає виключенню з постанови.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року щодо ОСОБА_1 в частині визнання винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Виключити з постанови посилання на стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп.
В іншій частині постанову залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Р. Шроль