Справа № 761/169/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1778/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
27 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024110000000280 від 17.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024110000000280 від 17.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 26.12.2024 у ході проведення обшуку в будівлях та об'єктах житлової нерухомості «Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4, майно, повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, директор Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що клопотання прокурора не містить достатніх посилань на обставини розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для його власника.
Крім того, апелянт зазначає, що арешт кадрових документів коледжу може мати негативні наслідки як для адміністрації, так і для працівників та студентів, оскільки це може призвести до неможливості оформлення прийому, переведення або звільнення працівників, втрата або неврахування стажу роботи працівників, можливих штрафів за недотримання трудового законодавства, проблем з акредитацією та перевірками контролюючих органів, неможливості підтвердження прав працівників на пільги та соціальні виплати, складнощів з підтвердження проходження практики або стажування студентами та вплинути на видачу дипломів та сертифікатів, тощо.
Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки клопотання слідчого розглянуто слідчим суддею 15.01.2025 за участі прокурора та представника власника майна, а 20.01.2025 повний текст оскаржуваної ухвали проголошено судом без участі сторін, натомість, копію ухвали слідчого судді представник власника майна отримав 24.01.2025, а апеляційну скаргу на неї подано до суду 28.01.2025, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024110000000280 від 17.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.
В рамках даного провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4.
На виконання вказаної ухвали 26.12.2024 проведено обшук в будівлях та об'єктах житлової нерухомості ВСП НУБіП України «Немішаївський агротехнічний коледж» за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4, у ході якого було виявлено та вилучено майно, зазначене у клопотанні прокурора.
Так, вилучене майно постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_10 від 27.12.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024110000000280 від 17.05.2024 року.
15.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт на тимчасово вилучене 26.12.2024 у ході проведення обшуку в будівлях та об'єктах житлової нерухомості «Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» за адресою: Київська область, Бучанський район, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4, майно, а саме:
- Журнал обліку виданих довідок, синього кольору та довідки, на 49 арк.;
- Наказ №2316К від 25.11.2021 про призначення на посаду ОСОБА_6 , на 1 арк.;
- Наказ №694-к від 01.12.2021 про призначення на посаду ОСОБА_6 , на 1 арк.;
- Довіреність №2232 від 30.11.2021, на 1 арк.;
- Контракт від 25.11.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , на 6 арк.;
- Наказ про переведення ОСОБА_12 на посаду касира, на 1 арк.;
- Витяг з наказу №121-к від 01.07.2005 про зарахування на посаду заступника головного бухгалтера ОСОБА_13 , на 1 арк.;
- Наказ №220-к від 07.09.2010 про переведення на посаду головного бухгалтера ОСОБА_14 , на 1 арк.;
- Наказ №449-к від 22.12.2023 про переведення на посаду майстра виробничого навчання ОСОБА_15 , на 1 арк.;
- Наказ про переведення на посаду ОСОБА_16 №173-к від 03.06.2024, на 1 арк.;
- Посадова інструкція ОСОБА_12 від 29.01.2016, на 3 арк.;
- Посадова інструкція ОСОБА_13 від 08.01.2016 на 3 арк.;
- Посадова інструкція ОСОБА_14 від 17.01.2013, на 5 арк.;
- Наказ №35 від 22.02.2023, на 1 арк.;
- Наказ №280 від 12.12.2023, на 2 арк.;
- Наказ №281 від 13.12.2023, на 2 арк.;
- Наказ №256а від 22.11.2022, на 2 арк.
- Виписка з рахунка за 07-24.12.2024, на 39 арк.;
- Виписка по рахунку за 01-06.12.2024, на 13 арк.;
- Касова книга на 2024 рік;
- Рахунок №6211 за 2024 рік;
- Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів на 2022 -2024 рік;
- Зошит з рукописними записами з надписом «Stonehenge»;
- Документи з вільними зразками підписів ОСОБА_12 , на 16 арк.;
- Інвентарні картки №286, 300, 1246, 1247, 1102, 477, 260, 310, 505, 939, 268, 269, 292, 303, 662, 470, 474, 660, 655, 1288,1197, 874, 1025, 182;
- Документи щодо списання державного майна з балансу ВСП «Немішаївський фаховий коледж НУБІП України» за 2023-2024 роки, на 231 арк.;
- Документи, що стосуються касових операцій за 17 жовтня 2024 рік, зокрема чеки, прибуткові касові оренди, видаткові касові ордери, заяви, банківські квитанції про здачу виручки, на 40 арк.,
із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно.
Разом з тим, зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя не вбачавдостатніх підстав для задоволення клопотання в частині арешту списків студентів, на 77 арк.; списків студентів, на 5 арк.; положення про ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України», на 11 арк.; колективного договору на 2021-2025 роки, на 14 арк.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, частково задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, згідно резолютивної частини ухвали, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Сукупність долучених до клопотання матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховано, що арешт кадрових документів коледжу може мати негативні наслідки як для адміністрації, так і для працівників та студентів, позаяк вказані доводи були предметом дослідження слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна, яким надана обґрунтована оцінка, з якою погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.
Посилання директора Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_6 на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речового доказу, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді, а відтак відхиляються колегією суддів як безпідставні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити директору Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу директора Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4