Апеляційного провадження
№ 33/824/733/2025
26 березня 2025 року місто Київ
справа № 752/24942/24
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Шимка Андрія Олександровича,
потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.124 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила змінити постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року та замінивши стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на штраф в сумі 850 грн.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції розглянув справу необ'єктивно, що в результаті призвело до застосування надмірно суворого стягнення.
Вказувала, що суд проігнорував доводи про раптову зміну дорожньої обстановки та не навів належних і достатніх мотивів відхилення аргументів у постанові. Визнавши відсутність доказів у порушення вимог п.12.3 ПДР України у постанові від 04 грудня 2024 року лише формально зазначено. що будь-яких інших достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_1 не порушила вимоги п.12.1 ПДР, суду не надано. Вважає, що її доводи та мотиви подання заперечень, суд помилково сприйняв як категоричне заперечення вини.
Повідомляє, що вона визнає свою вину в порушенні п.12.1 ПДР та виражає щире каяття у вчиненому правопорушенні.
Зауважує, що правопорушення вчинено вперше, неумисно, її дії не призвели до великих негативних наслідків, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, використовує транспортний засіб як для виконання службових обов'язків, так і для забезпечення потреб дитини. Вважає, що позбавлення права керування транспортним засобом є надмірно суворим видом адміністративного стягнення та переконана, що адміністративне стягнення у вигляді штрафу буде достатньою мірою покарання.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року виправлено описку в постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року у по батькові ОСОБА_1 .
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник Шимко А.О. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно з п.2.3 «б» ПДР України водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1 вищевказаних Правил визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно з п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№828319, 30 вересня 2024 року о 17 год 45 хв. в місті Києві по вул. Ак. Заболотного, 35, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , не обрала безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ТЗ, або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїла наїзд на автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу проїхав вперед, скоїв наїзд на автомобіль «Toyota Corolla», д.н. НОМЕР_3 , який також проїхав вперед та скоїв наїзд на автомобіль «Renault Express», д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, тобто вчинила дії, якими порушила вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю доказів, оцінених судом першої інстанції, а саме: відомостями, вказаними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №828319 від 11 листопада 2024 року, схемою ДТП, протоколом огляду місця події, письмовими поясненнями інших учасників ДТП та не оспорюється ОСОБА_1 .
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при обранні виду стягнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог закону, що потягло за собою необґрунтоване призначення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, виходячи з наступного.
Згідно з статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Положеннями статті 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Як вбачається з оскаржуваної постанови, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, за наявності в санкції статті 124 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення у виді штрафу, суд першої інстанції не перевірив та не врахував належним чином даних про особу порушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази, а також наслідки від ДТП. А тому обрання одного з найсуворіших заходів за санкцією ст.124 КУпАП не можна визнати обґрунтованим.
Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 по справі не встановлено.
Крім того, під час апеляційного розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_1 добровільно компенсувала збитки учасникам ДТП, що підтверджується договорами про добровільне відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 29 січня 2025 року та розписками, які написані ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Таким чином, апеляційний суд враховуючи дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності,визнання вини, а також відсутність тяжких наслідків від дорожньо-транспортної пригоди, добровільне відшкодування шкоди потерпілим, вважає можливим накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців змінити на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., що відповідатиме меті адміністративного стягнення та запобіганню вчинення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності нових правопорушень.
Відповідно до ст.294 КУпАП за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову.
Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП змінити.
Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП в вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.