Справа № 759/26736/24 Головуючий в суді І інстанції - Петренко Н.О.
Провадження № 33/824/1495/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
03 березня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
секретар: Сіваєва Ю.В.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до відповідальності Маляренка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маляренка Сергія Володимировича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 24 листопада 2024 року м. Київ вул. Чорнобильська, 16 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Маляренко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат зазначає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм процесуального права, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Захисник вказує, що з дослідженого відеозапису вбачається, що 24.11.2024, о 00 год. 39 хв. 52 сек., автомобіль марки «BMW 3201» вже знаходиться у нерухомому стані (стоїть) і поліцейські виходять із свого службового автомобіля, у той час, як згідно протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 нібито керував зазначеним транспортним засобом. Матеріали справи, так само як і наявні відеозаписи не містять відомостей (доказів) факту керування ОСОБА_1 у час та дату, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення будь-яким транспортним засобом, у тому числі автомобілем марки «BMW 3201».
Також, поліцейськими під час проведення оформлення і роз'яснення процедури відмови і подальшого розгляду справи у суді було введено в оману водія ОСОБА_1 , зокрема сказано, що він «може пройти сам огляд у лікаря-нарколога, надати у суд висновок лікаря і суд скасує протокол» або «Ви маєте право самостійно пройти огляд у лікаря-нарколога».
Крім того, як вбачається із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.11.2024, останнє не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, суд першої інстанції, не маючи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт дотримання поліцейськими повноцінної процедури огляду особи на стан алкогольного сп'яніння та вводячи в оману особу (водія) під час роз'яснення йому порядку проведення такої процедури з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, та маючи такі порушення поліцейськими при складанні процесуальних документів і не доведення ними фактів, замість того, щоб закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, безпідставно визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, на думку сторони захисту, постанова суду першої інстанції є незаконною, необгрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним винесенням нової постанови про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника Маляренка С.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24 листопада 2024 року м. Київ вул. Чорнобильська, 16 керував транспортним засобом BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 180081 від 24.11.2024; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНЛ КМНКЛ «Соціотерапія» від 24 листопада 2024 року; відеозаписом на якому зафіксовано як працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або ж проїхати до лікарні, а також зафіксовано факт відмови водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора та відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в лікарні. На дослідженому відеозаписі зафіксовано автомобіль BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває на проїзній частині з увімкненим двигуном та аварійним сигналом.
Вищевказані докази, які суддя місцевого суду поклав в основу своїх висновків, є належними, допустимими та достовірними, здобуті вони з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону.
Доводи захисника про те, що матеріали справи, так само як і наявні відеозаписи не містять відомостей (доказів) факту керування ОСОБА_1 у час та дату, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення будь-яким транспортним засобом, у тому числі автомобілем марки «BMW 3201», були ретельно перевірено місцевим судом та обґрунтовано спростовані в оскаржуваному судовому рішенні.
Доводи апелянта про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.11.2024, не містить відомостей про відмову ОСОБА_1 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я, є необґрунтованими.
Так, згідно з п. 8 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачено форму Направлення. Згідно з п.п.9-10 Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
В даній справі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому наявність направлення, яке як документ свідчить про те, що поліцейський зазначає в ньому відомості особи яку саме направляє на проведення огляду на стан сп'яніння, об'єктивно втрачає свій сенс, оскільки така особа не доставляється до закладу охорони здоров'я у зв'язку з відмовою від проведення огляду.
Доводи захисника про те, ОСОБА_1 не знав положення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а працівниками поліції під час проведення оформлення і роз'яснення процедури відмови і подальшого розгляду справи у суді було введено в оману водія ОСОБА_1 , зокрема сказано, що він «може пройти сам огляд у лікаря-нарколога, надати у суд висновок лікаря і суд скасує протокол» або «Ви маєте право самостійно пройти огляд у лікаря-нарколога», не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з відеозапису дані твердження працівники поліції озвучували вже після факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
В цілому, доводи апеляційної скарги захисника зводяться до порушення процедури огляду працівниками поліції. Однак, вказані доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження ОСОБА_1 таких дій і їх результатів.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються матеріалами провадження.
З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст.ст. 33 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оскільки постанова Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, суд апеляційної інстанції залишає її без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маляренка С.В. - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маляренка Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко