Справа № 757/18322/23-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/548/2025
12 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року (суддя Козлов Р.Ю.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
у травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного 4 червня 2022 року з відповідачкою.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 4 червня 2022 року уклав шлюб з відповідачкою, який було зареєстровано консульством України в Барселоні (Королівство Іспанія), актовий запис № 01 від 4 червня 2022 року, однак, сімейне життя між ним та відповідачкою не склалось через несумісність характерів, різні погляди на подружнє життя, сімейні цінності, вирішення сімейних питань, розподіл обов'язків, тощо.
Позивач посилався на те, що між ним та відповідачкою відсутнє взаєморозуміння та довіра, у зв'язку з чим в них постійно виникають сварки, ініційовані відповідачкою, яка влаштовує скандали, проявляє агресію та наносить йому тілесні ушкодження.
Позивач зазначав, що вони з відповідачкою припинили спільне проживання, ведення спільного господарства, підтримання шлюбних відносин та будь-яких стосунків, шлюб існує формально, подальше його збереження є недоцільним та неможливим, і суперечитиме його інтересам. Спільних дітей у них з відповідачкою немає, спір про поділ майна відсутній.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 4 червня 2022 року за актовим записом № 01 у Генеральному консульстві в Барселоні; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1063,60грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Відповідачка зазначає, що вона не була обізнана про розгляд даної справи, жодного
документа від позивача чи Печерського районного суду міста Києва вона не отримувала,
що свідчить про недотримання судом принципу змагальності сторін у цивільному судочинстві, у зв'язку з чим суд не надав належної правової оцінки всім обставинам справи.
Відповідачка стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сторони певний час проживали однією сім'єю, оскільки це не відповідає дійсності, так як вони з позивачем разом не проживали та спільне господарство не вели, а після укладення шлюбу вона не змінювала своє прізвище, не була пов'язана з позивачем спільним побутом, вони не мали спільного бюджету, не дбали про моральний стан сім'ї та її добробут, тобто сім'ю вони з позивачем фактично не утворили. Більше того, вона взагалі не була присутня при подачі документів для реєстрації шлюбу, всі документи готував позивач, оскільки він є співробітником консульства.
Відповідачка також посилається на те, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/20287/23 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, оскільки саме таке рішення суду буде коректно відображати шлюбні відносини між ними, які по своїй суті були фіктивними.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.235-237), у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріали справи підтверджено, що 4 червня 2022 року сторони зареєстрували шлюб у Генеральному консульстві в Барселоні, про що складено актовий запис № 1 від 4 червня 2022 року.
Спільних дітей сторони не мають.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо та втратили один до одного почуття поваги і любові, за час судового розгляду примирення між подружжям не відбулося.
Переглядаючи заочне рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді від 22 травня 2023 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначене судове засідання на 25 травня 2023 року на 9год. 40хв.
Відповідно до частини 1 - 4 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення
здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Частиною 6 статті 128 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи судом, визначено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно частин 7 - 8 статті 128 ЦПК України, у редакції на час розгляду справи судом, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2). Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Саме за цією адресою 22 травня 2023 року судом першої інстанції було направлено відповідачці повідомлення про відкриття провадження у справі та про призначене на 25 травня 2023 року судове засідання.
У зв'язку із неявкою сторін судове засідання було перенесено на 10 липня 2023 року, про що відповідачка повідомлена листом від 6 червня 2023 року, який направлений на адресу її реєстрації (с.с.49).
Крім цього судова повістка була направлена на електронну адресу відповідачки (с.с.55) та нею отримана 6 червня 2023 року.
19 липня 2023 року судова повістка повернулася до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.58).
У зв'язку із неявкою сторін судове засідання було перенесено на 31 липня 2023 року на 9год., про що відповідачка повідомлена судовою повісткою від 10 липня 2023 року, яка направлена за адресою її реєстрації (с.с.63).
28 липня 2023 року судова повістка повернулася до суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» (с.с.65).
Виходячи з вищезазначених норм процесуального права, відповідачка була належним чином повідомлена про судове засідання.
Частина 1 статті 223 ЦПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1).
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач
належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За матеріалами даної справи та виходячи з норм процесуального права, відповідачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, представник позивача подав суду заяву про те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, тому суд першої інстанції мав правові підстави для ухвалення заочного рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при розгляді даної справи, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а відтак відсутні підстави для застосування положень частини 3 статті 376 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено статтею 112 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Суд першої інстанції встановив, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружні стосунки, позивач не бажає продовжувати шлюбні стосунки з відповідачкою.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу сторін, так як подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.
Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для визнання шлюбу недійсним колегія суддів не оцінює, так як вони були предметом судового розгляду у справі № 127/20287/23.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 серпня 2024 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, у
задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним відмовлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, під час апеляційного розгляду висновки суду першої інстанції спростовані відповідачкою не були, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не встановлені.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 3 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук