27 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31869/23
головуючий суддя І інстанції - Рянська В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 в адміністративній справі №160/31869/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у поновленні щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» № 713 від 14.07.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 30.01.2020, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3042 від 11.04.2023; з 01.01.2021 - з розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3043 від 11.04.2023; з 01.01.2022 - з розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій № 3044 від 11.04.2023, та з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі № 160/12128/22, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 91%, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити з 01.01.2022 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» № 713 від 14.07.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.01.2020 компенсацію втрати частини доходу за період з 30.01.2020 до ухвалення рішення у даній справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій: з 01.02.2020 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3042, з 01.02.2021 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3043, з 01.02.2022 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3044.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.10.2023 з обмеженням її максимальним розміром.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» після проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 у справі № 160/12128/22.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій: з 01.02.2020 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3042, з 01.02.2021 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3043, з 01.02.2022 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3044, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
19.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, подана його представником адвокатом Крамаренко Ганною Миколаївною, в якій заявник у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вчинені на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі 160/31869/23 в частині перерахунку пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86%, а не з 91%, як зазначено у рішеннях Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 160/31869/23, від 14.10.2022 у справі № 160/12128/22, та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі 160/31869/23 шляхом здійснення нарахування та виплати пенсії з 01.02.2020 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3042, з 01.02.2021 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3043, з 01.02.2022 - на підставі довідки від 11.04.2023 за № 3044, відповідно до вимог статтей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 91% та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року заяву позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вчинених на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 було залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року скасувати та прийняти судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що приписи ст. 383 КАС України не передбачають обов'язкового відкриття виконавчого провадження, що цілком кореспондується з приписами 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 14, 370 КАС України. Кодекс адміністративного судочинства України лише зобов'язує, особу, яка звертається із заявою в порядку ст. 383 КАС України, надати інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. Зауважено, що наведене не означає що обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, є звернення рішення суду до примусового виконання. Отже суд першої інстанції неправильно застосував п.п 7, 8 ст. 383 КАС України та дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача поданої в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції фактично виходив з того, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій відносно примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, зазначаються:
- інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
- інформація про хід виконавчого провадження.
Згідно ч. 3 ст. 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Положенням статті 18 Закону №1404-VIII вказано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.06.2024 у справі № 420/10177/21, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, позивач у межах цієї справи виконавчий лист до примусового виконання не пред'являв.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Однак, колегія суддів апеляційного суду наголошує і, на що не звернув увагу суд першої інстанції залишаючи без задоволення подану заяву, що в силу приписів абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо безпідставності висновків суду першої інстанції, саме щодо необхідності залишення без задоволення заяви позивача, оскільки остання підлягала поверненню відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 383 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320, ст. 383 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 в адміністративній справі №160/31869/23 - скасувати.
Справу №160/31869/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 328 КАС України - не підлягає.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко