03 квітня 2025 р. Справа № 520/13822/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, по справі № 520/13822/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927), в якому просить суд:
- признати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2024 року №204450019113 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 25.11.1985 р. по 28.08.1987 р. в радгоспі «Червоний прапор» на посаді доярки згідно записів №№ 7-8 трудової книжки НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії є протиправним та таким, що порушує право позивачки на належний соціальних захист та справедливий рівень грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під.2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927), про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2024 року №204450019113 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.11.1985 до 28.08.1987 в радгоспі «Червоний прапор» на посаді доярки згідно записів №№ 7-8 трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 18.03.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн (шістсот п?ять гривень) 60 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн (шістсот п'ять гривень) 60 коп.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини, просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та ухвалити нове рішення суду, яким скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №520/13822/24, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що статтею 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. До загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки з 25.11.1985 по 28.08.1987, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу.
Позивач надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просила в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі №520/13822/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії відмовити.
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась 18.03.2024 до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком, надавши з заявою трудову книжку, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, довідку про стаж, паспорт та РНОКПП.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням від 25.03.2024 року №204450019113 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не зараховано період роботи, згідно з трудовою книжкою з 25.11.1985 до 28.08.1987 через відсутність наказу про прийняття на роботу.
ГУ ПФУ в Харківській області 28.03.2024 видало позивачці довідку про наявний страховий стаж виходячи з результатів розгляду заяви від 18.03.2024, де вказано, що право на призначення пенсії за віком на день звернення відсутнє - відсутній необхідний страховий стаж.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивачка звернулась до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, а спірний період роботи з 25.11.1985 до 28.08.1987 (записи у трудовій книжці 7-8, робота у радгоспі «Червоний прапор» на посаді доярки відділу №2) підлягає зарахуванню до страхового стажу. Відповідно, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.03.2024 року №204450019113 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, суд вирішив, що належним способом захисту порушених прав позивачки необхідно зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву від 18.03.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 було затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не зараховано період роботи, згідно з трудовою книжкою з 25.11.1985 до 28.08.1987, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу.
Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 02.11.1981, запис №7 - 25.11.1985 р. прийнята до радгоспу «Червоний прапор» на посаду доярки відділу №2 (розрахунково-платіжна відомість); запис №8 - 28.08.1987 р. звільнена з радгоспу за власним бажанням (наказ №74-к від 30.09.1987).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 р. № 252) (далі - Інструкція № 162) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Робітники і службовці, які вступають на роботу, зобов?язані пред?являти адміністрації підприємства трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Прийняття на роботу без трудової книжки не допускається.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше за тижневий строк, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З наведених вище норм права слідує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов?язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Відповідно, спірний період роботи з 25.11.1985 до 28.08.1987 (записи у трудовій книжці 7-8, робота у радгоспі «Червоний прапор» на посаді доярки відділу №2) підлягає зарахуванню до страхового стажу, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.03.2024 року №204450019113 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, враховуючи, що згідно з частиною 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов?язання відповідача повторно розглянути заяву від 18.03.2024 про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обставини, досліджені та перевірені в суді першої інстанції і не впливають на висновки суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 по справі № 520/13822/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова