03 квітня 2025 р.Справа № 520/2073/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Лук'яненко М.О.) від 31.01.2025 року (повний текст складено 31.01.25 року) по справі № 520/2073/25
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, КП "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати незаконним та скасувати Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
30.01.2025 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому останній просить суд зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП “Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу Підприємства на підставі Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що КП "Харківводоканал" є єдиним підприємством для Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів. В умовах воєнного стану робота КП “Харківводоканал», як об'єкту критичної інфраструктури, набула особливого значення. Функціонування таких підприємств, особливо в умовах воєнного стану, відповідно до Закону України “Про критичну інфраструктуру», є елементом національної безпеки України. КП "Харківводоканал" в умовах воєнного стану - є єдиним підприємством в Україні, яке надає послуги водопостачання цілодобово. У цих умовах стягнення відповідачем податкового боргу на підставі спірного Рішення контролюючого органу, без встановлення його законності у судовому порядку, не припустимо, виходячи із питань Національної Безпеки, так як призведе до фінансового колапсу та зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення. Також зазначає, що наслідки зупинки роботи Підприємства будуть носити невідворотній характер, оскільки зупинка роботи очисних споруд та насосних станцій на системах каналізації призведе до техногенних наслідків та витоку каналізаційних стоків на поверхню. Позивач вважає, що вказане свідчить про обґрунтованість обставин, які обумовлюють необхідність, в умовах воєнного стану, прийняття рішення про забезпечення позову шляхом зупинки стягнення заявленої суми до вирішення справи по суті.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року по справі № 520/2073/25 заяву Комунального підприємства "Харківводоканал" про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.
Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства “Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/2073/25.
Відповідач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки стягнення на підставі спірного рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП “Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 640/9167/19) по-перше: виходячи з процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття «очевидні ознаки» необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 11 березня 2021 року (справа № 640/23179/19), вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому, застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.11.2021 у справі № 640/11995/21, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.
З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є визнання незаконним та скасування Рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Тобто, вказане рішення контролюючого органу є підставою для стягнення з КП "Харківводоканал" безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу шляхом складення та направлення платіжних доручень, інкасових доручень до банків, які обслуговують підприємство позивача.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, позивач просив врахувати, що КП "Харківводоканал" в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли підприємство несе витрати, які не компенсуються. Також вказував, що здійснення стягнень з рахунків КП "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність підприємства, як об'єкту критичної інфраструктури, призвівши до зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення.
В межах спірних правовідносин суд враховує, що звертаючись із заявою про забезпечення позову КП "Харківводоканал" не просило зупиняти дію рішення № 1/4-3500 від 23.01.2025, правомірність прийняття якого є предметом спору у цій справі, а просило зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП “Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу нідприємства на підставі цього рішення.
Також суд враховує, що в умовах збройної агресії рф проти України підприємство позивача зазнавало руйнувань та пошкоджень технологічних об'єктів, усунення яких потребує негайного оперативного відновлення, на що використовуються усі наявні у підприємства кошти, які отримуються з різних додаткових джерел, як-то кошти місцевого бюджету, волонтерські допомоги, допомоги закордонних партнерів та ін. КП “Харківводоканал» у 2021 році здійснило дії, пов'язані з оформленням Договору про організацію взаєморозрахунків від 21.12.2021 № 1/14-С до постанови КМУ від 15.12.2021 № 1340 в рахунок погашення податку на додану вартість для погашення податкового боргу на загальну суму 382241407,53 грн., проте фактичного фінансування не відбулося. Також не були отримані Підприємством суми субвенцій у розмірі 66180803,94 грн., виділених йому п. 26 ст. 14 Закону України від 02.12.2021 № 1928 “Про Державний бюджет України на 2022 рік». Аудиторським звітом від 27.02.2024 № 000600-22/9 про результати державного фінансового аудиту діяльності КП “Харківводоканал» за період з 01.09.2020 по 30.06.2023 роки встановлено збільшення дебіторської заборгованості КП “Харківводоканал» з бюджетом в 2022 році на 554138,0 тис. грн., в порівнянні з 2021 роком, з 1350500,0 тис. грн. станом на 31.12.2021 до 1904638,0 тис. грн. станом на 31.12.2022 року; за шість місяців 2023 року дебіторська заборгованість бюджету збільшилась на 396731,0 тис. грн. з 1904636,0 тис. грн. станом на 31.12.2022 до 2301367,0 тис. грн. станом на 30.06.2023 р.
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі, суд зазначає, що вжиття таких заходів фактично матиме наслідком лише відтермінування стягнення сум за спірним рішенням, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи те, що КП "Харківводоканал" виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів м. Харкова та Харківської області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання по забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 по справі № 520/2073/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 03.04.2025 року