03 квітня 2025 р. Справа № 520/10327/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/10327/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди за травень 2022 року, установленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у зменшеному розмірі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 додатково врахувати до розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової з урахуванням додаткової щомісячної винагороди, установленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168.
В обґрунтування позову зазначила, що при звільненні з військової служби їй виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Проте, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги при звільненні, відповідач не включив суми щомісячної додаткової винагороди, які позивач отримувала щомісячно в складі місячного грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: п. 2 розділу І Порядку № 260 щодо включення додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. На думку апелянта, оскільки винагорода, передбачена Постановою № 168 виплачується лише у період дії воєнного стану, тому не входить до складу грошового забезпечення та не має постійного характеру, відповідно, не враховується при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця зі служби.
Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Мельнікова Л.В.
У зв'язку із смертю судді ОСОБА_2 , на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
Відповідно до ст.308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , проходила військову службу в Збройних Силах України у в/ч НОМЕР_1 до 26.05.2022, звільнена у запас за п.п."г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №151 по стройовій частині від 26.05.2022 року .
Згідно наказу про звільнення позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Вважаючи, що одноразова грошова допомога при звільненні зі служби позивачки розрахована без включення суми виплаченої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 за травень 2022 року, яку вона отримала у розмірі 30 000 грн., позивач звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у травні 2022 р. виплачувалась додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, як наслідок, остання відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та мала постійний характер, а тому відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивачки, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.
У пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Водночас у п.16 розділу І Порядку №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України, зокрема, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова №168), яка застосовується з 24 лютого 2022 року, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби за п.п."г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу (а.с.4).
Згідно з інформаційною довідкою про нараховані види грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.05.2021 до 26.05.2022 позивач отримала винагороду, передбачену Постановою №168 лише у травні 2022 р. в розмірі 25 161,29 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та мала постійний характер, отже мала бути включена відповідачем до складу грошового забезпечення позивачки, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні.
Колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з пунктами 1, 5 розділу XXXІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються, зокрема: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Виходячи із приписів пункту 2 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, колегія суддів зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.
Застосовуючи указану правову позицію колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справах № 200/1564/24, № 240/2921/23 та у справі що розглядається, а використовує указаний підхід для з'ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.
Отже, указаний висновок є застосовним до спірних правовідносин.
За такого правового урегулювання та обставин справи колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, має тимчасовий (непостійний) характер, установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивачки з військової служби, яка нараховувалася та виплачувалася їй лише у травні 2022 р. включно, відповідно до Постанови № 168.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача щодо застосовності правового підходу, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, правовідносини в якій виникли з приводу обчислення розміру пенсії, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, а отже, не є релевантним до спірних правовідносин.
Посилання позивача щодо необхідності застосування правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 826/11679/17 колегія суддів також не приймає, оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Натомість у справі, що розглядається, вирішувалося питання щодо правильності обчислення розміру допомоги при звільненні з урахуванням іншого виду винагороди, запровадженої постановою КМУ № 168 на період дії воєнного стану. Отже, обставини справ не є подібними.
Щодо посилань позивача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно пропуску строку для звернення до суду з апеляційною скаргою та клопотання про повернення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне, що ухвалою суду від 21.01.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку - задоволено. Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/10327/22 - поновлено.
Вирішуючи питання про поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд врахував відсутність як у матеріалах паперової так і електронної справи належних доказів повідомлення Військової частини про розгляд справи так і про наявність судового рішення, як наслідок, вважав, що такий строк слід відліковувати від дати фактичного ознайомлення відповідача з повним текстом судового рішення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.
При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов'язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є безпідставними та необґрунтованими, а відтак вважає судове рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову в задоволені позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/10327/22 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк