03 квітня 2025 р.Справа № 644/5206/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Ізмайлов І.К., м. Харків, повний текст складено 20.01.25 по справі № 644/5206/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області (далі - УПП в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області серії БАД № 390297 від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 3 ст. 121 КУпАП та притягнути інспектора до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність та незаконність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії БАД № 390297 від 20.06.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 340,00 грн, як такої, що винесена відповідачем за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, оскільки його автомобіль MERCEDES-BENZ 211 д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу відноситься до категорії «В», тобто до легкового автомобіля, який не підлягає проходженню технічного контролю у зв'язку з невикористанням його для перевезення пасажирів або комерційної діяльності, що свідчить про незаконність вимоги інспектора пред'явити документи про проходження обов'язкового технічного контролю.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 у справі № 644/5206/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 по справі № 644/7353/17 вже було встановлено обставини відсутності підстав для проходження обов'язкового технічного контролю для автомобіля MERCEDES-BENZ 211КА д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки він за своєю конструкцією та максимально дозволеною масою відповідає нормам легкових автомобілів та відноситься до категорії «В».
В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст позовної заяви.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб MERCEDES 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за типом є вантажним автомобілем вантажопідйомністю до 2 тон, у свідоцтві про реєстрацію якого зазначено -вантажопасажирський категорії В, при цьому, категорія транспортного засобу «В» визначає не тип автомобіля, а вказує на категорію водія, який має право керувати таким автомобілем. Тобто, автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль може бути призначений для перевезення вантажів і за своїми властивостями бути вантажним, що узгоджується з правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 126/1030/17 та свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному позивачем рішенні.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2024 командиром взводу 2 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нельгою В.О. складено постанову серії БАД № 390297, відповідно до якої ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем MERCEDES-BENZ 211КА, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.б Правил дорожнього руху України та ст. 35 Закону України «Про дорожній рух».
За допущене порушення на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Не погодившись із постановою серії БАД № 390297 від 20.06.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, а вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. За висновком суду, якщо у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу визначено тип «вантажний-В» чи «вантажопасажирський, категорії В», то даний транспортний засіб є автомобілем вантажним, дозволена максимальна маса якого не перевищує 3500 кг та керувати яким має право особа з посвідченням водія категорії «В», а сам транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному огляду, якщо його строк експлуатації перевищує два роки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. 1, 2, 3, 4, 6 і 7 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Колегією суддів встановлено, що у первинній редакції позовної заяви у якості відповідача позивачем був визначений командир взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Нельга Віталій Олегович.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.07.2024 по справі №644/5206/24 позовну заяву ОСОБА_1 до командира взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Дніпропетровській області Нельги Віталія Олеговича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків - 10 днів.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що державні інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади. Отже відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Враховуючи викладене, суд вважав, що позивачу необхідно визначитися з колом відповідачів.
На виконання вимог зазначеної ухвали від 19.07.2024 по справі № 644/5206/24 ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій визначено в якості відповідача Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.09.2024 по справі № 644/5206/24, зокрема, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
З цього приводу слід зазначити, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 43 КАС України Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, як територіальний (структурний) підрозділ ДПП, не є окремою юридичною особою, отже, не має адміністративної процесуальної правосуб'єктності, а тому не може виступати відповідачем по цій справі.
Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте, останній не був визначений позивачем, як відповідач у цій адміністративній справі, та не залучений судом першої інстанції в якості співвідповідача.
Таким чином, позивачем, заявлено позов до неналежного відповідача, а судом першої інстанції, в свою чергу, залишено вказане поза увагою за результатами прийняття уточненої позовної заяви, незважаючи на висновки, викладені в ухвалі від 19.07.2024 про залишення позовної заяви без руху.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
За змістом ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України).
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Колегія суддів зауважує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України.
За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права, зокрема, була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18.
Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє фізична особа, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб'єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.
Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв'язок між порушенням (суб'єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).
З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір неналежно з'ясував відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі саме належного відповідача чи співвідповідача.
У зв'язку з чим, враховуючи відсутність у суду апеляційної повноважень на здійснення дій щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звернених до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене та те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не запропоновано сторонам здійснити заміну неналежного відповідача на належного, або залучити співвідповідача, що в свою чергу, взагалі унеможливило позивачу захистити свої права у судовому порядку, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 у справі № 644/5206/24 слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Одночасно колегія суддів роз'яснює позивачу його право повторно звернутися з адміністративним позовом до належного відповідача.
При цьому, слід звернути увагу апелянта на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у не вирішенні питання заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача призвело до відмови у задоволенні позову саме з вищенаведених підстав та мотивів, що в свою чергу не свідчить про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах або про пропуск позивачем строку звернення до суду у разі звернення з адміністративним позовом до належного відповідача.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.01.2025 по справі № 644/5206/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій