02 квітня 2025 р. Справа № 520/5502/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 30.01.25 по справі № 520/5502/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі № 437-166/С-02/8-0400/20 від 07.02.2020 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 1910427, адреса - місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26) здійснити з 14.01.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, який визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 1910427, адреса - місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі №520/5502/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі №437-166/С-02/8-0400/20 від 07.02.2020 року, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 14.01.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, який визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 1910427, адреса: м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий УМВС України в Дніпропетровській області 05.02.1998, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн.80 коп.
Позивач 20.01.2025 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, в якій просив суд:
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в адміністративній справі № 520/5502/2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в адміністративній справі № 520/5502/2020.
В обґрунтування вимог вказаної заяви стверджував, що здійснюючи на виконання рішення суду від 28.05.2020 по справі № 520/5502/2020 перерахунок пенсії позивача за період з 14.01.2019 по 31.03.2021, відповідачем нараховано доплату у загальному розмірі 1850782,14 грн, виходячи із щомісячного розміру пенсії - 80418,07 грн, з яких, 1212417,92 грн були виплачені позивачу 20.07.2023.
В той же час, у наданому на звернення позивача листі від 16.05.2024 відповідач проінформував, що сума у розмірі 1212417,92 грн була обчислена пенсійним органом виходячи із розміру пенсії 56401,93 грн, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду.
Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі № 160/16568/23 було визнано протиправними дії відповідача щодо застосування при обчисленні розміру пенсії позивача розрахункової величини 56401,93 грн, замість належних йому 80269,54 грн, вважав, що в межах даної справи обставини щодо незаконності дій відповідача зі зменшення позивачу розміру пенсії не підлягають доказуванню, а тому рішення по справі № 520/5502/2020 не можна вважати виконаним.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 520/5502/2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 520/5502/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 520/5502/2020 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до Харківського окружного адміністративного суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в адміністративній справі № 520/5502/2020.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності права, а не обов'язку із встановлення судового контролю, оскільки 16.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-ІХ, яким стаття 382 КАС України викладена у редакції, за змістом якої в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, з 19.12.2024 суд за наслідками розгляду вказаної категорії справ зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, а не має «право» вчинити такі дії.
Крім того, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не надано оцінки доводам заявника щодо неповного виконання боржником судового рішення у даній справі, що підтверджується належними та достатніми доказами.
Спростовуючи висновок суд першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично ініційовано новий спір щодо визначення щомісячного розміру пенсії зазначив, що дії зі зменшення визначеного на підставі рішення суду по справі № 520/5502/2020 розміру пенсії позивача вже були предметом судового провадження по справі № 160/16568/23, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 520/5502/2020 набрало законної сили 07.08.2020.
Як встановлено судом з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», 05.10.2023 Харківським окружним адміністративним судом направлено засобами поштового зв'язку виконавчий лист № 520/5502/2020 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 14.01.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, який визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Не погодившись з діями пенсійного органу під час виконання вказаного судового рішення, позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в адміністративній справі № 520/5502/2020.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для встановлення строку подання звіту про виконання судового рішення та зобов'язання відповідача подати такий звіт, оскільки дії ГУ ПФУ щодо визначення щомісячного розміру пенсії позивача є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких має бути предметом нового судового провадження.
Судом зауважено, що під час ухвалення рішення по адміністративній справі № 520/5502/2020 питання про конкретну суму щомісячного розміру пенсії позивача з 14.01.2019 року не вирішувалось, а тому обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права.
На переконання суду, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, за змістом вказаної норми КАС України з 19.12.2024 у справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення вже не віднесено на розсуд суду, а є його обов'язком.
Колегія суддів враховує, що справа, яка переглядається, є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відтак, враховуючи, що заява ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 в адміністративній справі № 520/5502/2020 в порядку статті 382 КАС України подана до Харківського окружного адміністративного суду 20.01.2025, суд за наслідками її розгляду, у випадку встановлення невиконання ГУ ПФУ судового рішення, мав зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 520/5502/2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, серед іншого, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 14.01.2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, який визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стверджуючи про повне виконання рішення суду від 28.05.2020 по справі № 520/5502/20 відповідач зазначає (а.с. 230), що ним проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату за період з 14.01.2019 по 31.03.2021 в сумі 1212417,92 грн, яка була виплачена в липні 2023 року. Обчислення розміру пенсії проведено із заробітної плати в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Розмір пенсії склав 56401,93 грн.
Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідно до висновку № 59 судово-економічної експертизи на замовлення ОСОБА_1 від 22.11.2019, який за змістом резолютивної частини спірного рішення підлягає обов'язковому врахуванню, розмір заробітної плати ОСОБА_1 , з якого необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років становить 89114,57 грн.
Разом з цим, відомостей про те, чи було враховано відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача визначений у висновку № 59 судово-економічної експертизи від 22.11.2019 розмір заробітної плати, матеріали справи не містять. Не містить відповідних обґрунтувань і оскаржувана ухвала суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
Колегія суддів зауважує, що невиконання судового рішення відповідачем не пов'язано із відсутністю фізичної можливості такого виконання. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
При цьому, судом першої інстанції не було належним чином досліджено надані позивачем докази щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі № 520/5502/2020, та відповідно обставини наявності або відсутності підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання судового рішення не досліджувалися, оцінка ним не надавалась.
Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останні залишилися поза увагою суду першої інстанції.
В контексті вищевказаного слід зазначити, що з 19.12.2024 встановлення судового контролю у адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг є обов'язком суду і задля того, щоб відмовити в його встановленні за наслідками розгляду заяви, поданої у порядку статті 382 КАС України вже після прийняття рішення по суті, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, чого у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Разом з цим, аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.
З огляду на викладене, вимоги апелянта про необхідність постановлення ухвали про встановлення судового контролю у справі № 520/5502/2020 та направлення її для виконання суб'єкту владних повноважень Головному управлінню Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківській окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 520/5502/2020 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 520/5502/2020 - скасувати.
Справу № 520/5502/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 382-1 КАС України не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко