02 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1071/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації» №377 від 11.12.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 № 166 від 11.12.2024 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини;
зобов'язати начальника військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 шляхом надання відповідного наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Алютех-К» з 09.07.2019, в свою чергу ТОВ «Алютех-К» відповідно до розпорядження Київської обласної військової адміністрації №1564 від 08.10.2024 було визнано критично важливим та підготувало список працівників на отримання ними бронювання від мобілізації. Згідно з результатами бронювання за заявою ТОВ «Алютех-К», який був наявний в додатку «Дія» позивач був заброньований 14.11.2024, що також підтверджується витягом з додатку «Резерв+» позивача. В зв'язку з зазначеним позивач вважає, що його було незаконно мобілізовано та направлено на проходження військової служби, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Згідно інформації з АІТС “Оберіг» ОСОБА_1 станом на 11.12.2024 не був заброньований. Таким чином, на момент винесення оскаржуваних наказів позивач був військовозобов'язаним, мав обов'язок виконувати вимоги закону щодо мобілізації, не був заброньований у встановленому законом порядку, а тому спірний наказ № 337 від 11.12.204 є правомірним.
Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву залишити без задоволення та зазначає про правомірність спірних наказів, оскільки на момент винесення оскаржуваних наказів позивач був військовозобов'язаною особою, був зобов'язаний виконувати вимоги закону щодо мобілізації, не був заброньованим у встановленому законом порядку. Вказує, що командування військової частини НОМЕР_1 не здійснювало призов позивача на військову службу по мобілізації, відповідно наказ № 166 від 11.12.2024 року, прийнятий на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на 11.12.2024 року був чинним, тому наведеним наказом військової частини жодним чином не порушено прав позивача.
Представником позивача подано відповіді на відзиви, в яких зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Прилуцьким МВ УДМС України в Чернігівській області 27.06.2013.
З 09.07.2019 позивач працює в ТОВ «Алютех-К» на посаді службовця на складі (комірника) складського господарства (наказ №314-К від 08.07.2019), що підтверджується листом від 11.12.2024 №119/01/11 (а.с.25).
Відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.12.2024 №377 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с.22 зворот-23).
В свою чергу, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2024 №166 позивача зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення (а.с.21).
При цьому, як слідує з матеріалів справи позивача, як працівника ТОВ «Алютех-К» було заброньовано 14.12.2024. Так, згідно результату бронювання за заявою № 20241210-349093 від 14.12.2024, який був в додатку «Дія», ОСОБА_1 був заброньований 14.12.2024 (а.с.24).
Позивач вважаючи дії щодо його призову протиправними та як наслідок маючи право на виключення зі списків особового складу, в зв'язку з наявністю відстрочки від призову звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ(далі - Закон № 2232-ХІІ).
За змістом ч. 9ст.1 Закону № 2232-ХІІ,щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.4 ч.1ст.24 Закону № 2232-ХІІ, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч.1ст.39 Закону № 2232-ХІІ,призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У п.1 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.
У свою чергу, громадяни, заброньовані за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
За приписами п.15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати: проведення перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивач, відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.12.2024 №377 був призваний на військову службу під час мобілізації.
Перевіряючи правомірність вказаного наказу, суд зазначає, що групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов'язаному ОСОБА_1 було запропоновано прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що останнім і було зроблено.
За результатами ВЛК, яку було пройдено 31.07.2024 ОСОБА_1 визнаний придатним до проходження військової служби і підлягав призову (а.с.16-18).
Також як слідує з матеріалів справи позивача, як працівника ТОВ «Алютех-К» було заброньовано 14.12.2024. Так, згідно результату бронювання за заявою № 20241210-349093 від 14.12.2024, який був в додатку «Дія», ОСОБА_1 був заброньований 14.12.2024 (а.с.24).
Тобто, станом на 11.12.2024 (дата прийняття спірних наказів) ОСОБА_1 не був заброньований у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Таким чином, на час призову на військову службу ОСОБА_1 перебував у статусі військовозобов'язаного та був зобов'язаний виконувати вимоги нормативно-правових актів, що стосуються оборони та мобілізації
Так, на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
З огляду на вищевикладене, позивач ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваних наказів був військовозобов'язаним, мав обов'язок виконувати вимоги закону щодо мобілізації, не був заброньований у встановленому законом порядку, а тому зокрема, наказ № 377 від 11.12.2024 про призов позивача на військову службу під час загальної мобілізації є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині виключення з особового складу частини, позивач посилається на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача 1 про його призов на військову службу під час мобілізації з 11.12.2024. Оскільки зарахування позивача до списків особового складу частини є похідним від наказу про мобілізацію такі дії також порушують права позивача, а тому слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Суд зауважує, як свідчать матеріали справи позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Відтак, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця.
При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232).
Так, відповідно до пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Відповідно до пунктів 4-7 Положення №1153 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно ч.3 ст.24 Закону № 2232, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.12 Положення № 1153, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170), звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п.225 Положення №1153.
Згідно абз.2 п.225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232 у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
В той же час, як вже зазначалося судом, Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
При цьому, необхідно зазначити, що навіть за умови протиправності дій щодо мобілізації позивача на військову службу та зарахування до особового складу військової частини, для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації мають бути наявні підстави, визначені п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232.
В той же час, доказів того, що у позивача наявні будь-які підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану, згідно ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 суду не надано.
Відтак, з урахуванням зазначеного, зважаючи на те, що позивач був заброньований пізніше (14.12.2024), ніж призваний (11.12.2024) та, як наслідок на правомірність спірних наказів, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Стосовно інших посилань позивача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне судове рішення складено 02.04.2025.
Суддя Оксана ТИХОНЕНКО