03 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/2364/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:
визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки;
зобов'язати ГУПФ України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 24.01.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше сплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно обчислив пенсію за віком ОСОБА_1 у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеного на коефіцієнт індексу інфляції за 2019-2023 роки, адже до цього вона отримувала пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", а із заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернулась вперше. Звернення позивачки щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, відповідач залишив без задоволення, внаслідок чого позивачка звернулась до суду з позовом.
2. Позиція відповідача.
Представник ГУПФ України в Полтавській області позов не визнав та у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 32-35/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки застосовувався при призначенні пенсій у 2023 році вперше, тоді як у спірних відносинах мало місце переведення позивачки з одного виду пенсії на інший (з пенсії за вислугу років працівнику освіти на пенсію за віком на загальних підставах).
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивачки про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 24.01.2024 по 20.08.2024 повернуто позивачці.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 21.08.2024 прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 8/.
Позивачці з 29.12.2014 призначена пенсія за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджено копією протоколу /а.с. 53/.
Розпорядженням від 05.01.2015 виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 призупинено з 30.12.2014 з огляду на її працевлаштування /а.с. 55/.
09.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 38/.
На підставі поданої заяви позивачку з 09.06.2023 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, збільшеного на індекс інфляції за 2019-2023 роки /а.с. 39-41, 54/.
У січні 2025 року представник позивачки звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки /а.с. 9/.
Відповідач у листі від 29.01.2025 повідомив, що при розрахунку розміру пенсії за віком застосовано збільшений показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 7405,03 грн, як те визначено частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; підстав для врахування при розрахунку заробітку для призначення пенсії середньої заробітної плати в Україні у 2020-2022 роках немає, оскільки до призначення пенсії за віком позивачці у 2014 році призначалась пенсія за вислугу років /а.с. 10/.
Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Своєю чергою, за змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, як визначено у статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Оцінка судом обставин справи
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачці пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021, 2022 роки).
Зокрема, спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.
Так, позивачка вважає, що у 2023 році у зв'язку з досягненням 60-річного віку вона набула право на призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV вперше, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач у силу частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Натомість відповідач переконаний, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV у 2014 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивачки з одного виду пенсії на інший.
А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 29.12.2014 (дату призначення позивачці пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі звернення ОСОБА_1 від 29.12.2014 їй з цієї дати призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону №1788-ХІІ як працівнику освіти /а.с. 52, 53/.
Натомість за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону №1058-IV ОСОБА_1 вперше звернулась 09.06.2023 /а.с. 38/.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для обчислення позивачці пенсії за віком пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 у справі №580/4901/22, від 31.01.2025 у справі №200/1478/24, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23 та від 25.03.2025 у справі №380/3740/24.
Отож правова позиція Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів є сталою, суд касаційної інстанції від наведених вище висновків на дату ухвалення рішення у справі, що розглядається, не відступав.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час розгляду заяви представника позивачки від 24.01.2025, а також ураховані судом у ході розгляду цієї справи.
За таких обставин суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачці пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2020, 2021, 2022 роки.
Поряд з цим суд також враховує, що позивачка не оскаржила рішення пенсійного органу про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з обчисленням пенсії за віком з урахуванням збільшеного показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Також позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 24.01.2024 по 20.08.2024, суд ухвалою від 05.03.2025 відмовив у поновленні строку звернення за вказаний період та в цій частині повернув ОСОБА_1 позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного суд, з метою ефективного поновлення порушених прав позивачки у спірних відносинах, вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2020-2022 роки, зобов'язавши ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.08.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021, 2022 роки) у розмірі 12236,71 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 969,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 17, 18/.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При цьому, як визначено частиною першою статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як визначено частиною третьою цієї статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
А відповідно до частини першої статті 4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Оскільки позовну заяву в цій справі подано в електронній формі, позивачка при зверненні до суду мала сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8).
Зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Надміру сплачений судовий збір може бути повернутий платнику у разі звернення до суду з відповідним клопотанням, як те передбачено пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.08.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2020, 2021, 2022 роки) у розмірі 12236,71 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Позивачка: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА