03 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2749/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородської міської ради Полтавської області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 15 листопада 2024 року №332.
В обґрунтування позову позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо рішенням від 29.01.2025 № 31 Миргородської міської ради позивачу відмовлено у в укладенні договорів оренди на новий строк земельних ділянок. Підставою для відмови в укладенні договорів оренди землі на новий строк є необхідність забезпечення конкурентних умов укладення договорів оренди на земельні ділянки, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) відповідно до п.1 рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення", в якому зазначено: "Надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий строк". Позивач вважає, що вказаний пункт рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 прийнятий з порушенням чинного законодавства, та підставі чого звернувся з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свою позицію мотивував тим що, відповідно до п. 1 рішення 56 сесії восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення" Миргородської міської ради від 15 листопада 2024 року №332 вирішено надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий спірок. Дане рішення направлено на послаблення соціальної напруги в громаді, що направлене на запровадження висвітленого, прозорого процесу передання в оренду земельних ділянок з виключенням навіть ймовірної можливості тіньової передачі земельних масивів поза зором громади. Також відповідач зазначає, що вказане рішення не порушує права та обов'язки позивача, оскільки у Господарському суді Полтавської області розглядається справа №917/496/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миргородської міської ради про визнання протиправним, часткове скасування рішення, визнання укладеними договорів оренди.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.03.2018 між ОСОБА_2 , та Миргородською міською радою були укладені договори оренди земельних ділянок за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) строком на 7 років, а саме:
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5641 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0198, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається;
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5643 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0199, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається;
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5642 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0200, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається;
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5641 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0201, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається;
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5643 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0202, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається;
Договір оренди земельної ділянки за рахунок невитребуваної земельної частки (паю) площею 2,5641 га, кадастровий номер 5323289200:00:009:0203, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миргородської міської територіальної громади Полтавської області за межами населеного пункту, в редакції, що додається.
13 січня 2025 ОСОБА_3 звернувся до Миргородської міської ради із заявами щодо укладення договорів оренди на новий строк.
Рішенням від 29.01.2025 № 31 Миргородської міської ради позивачу відмовлено у в укладенні договорів оренди на новий строк земельних ділянок. Підставою для відмови в укладенні договорів оренди землі на новий строк є необхідність забезпечення конкурентних умов укладення договорів оренди на земельні ділянки, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) відповідно до п.1 рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення", в якому зазначено: "Надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий строк".
Вважаючи рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення" протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 19 частини четвертої КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 640/2071/21).
Обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, у першу чергу при розгляді цієї справи необхідно встановити наявність порушення відповідачем своїм рішенням прав чи законних інтересів позивача, тобто, наявність в останнього права на позов у матеріальному розумінні.
Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності прийняття рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення".
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, (далі Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з частиною 5 статті 60 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
За правилами, визначеними у статті 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи або особи, які використовують земельні ділянки на праві емфітевзису (частина восьма).
За змістом частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як передбачає частина перша та частина третя статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря (абзац 22 частини 2 статті 134 ЗК України).
Вказаний абзац викладений в редакції Закону № 340-IX від 05.12.2019, яким запропоновано запровадити низку антирейдерських заходів та встановити дієві запобіжники щодо захисту майнових прав власників і користувачів земельних ділянок.
При цьому, положеннями статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно з статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі2 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною другою статті 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
З матеріалів справи суд встановив, що рішенням від 29.01.2025 № 31 Миргородської міської ради позивачу відмовлено у в укладенні договорів оренди на новий строк земельних ділянок. Підставою для відмови в укладенні договорів оренди землі на новий строк є необхідність забезпечення конкурентних умов укладення договорів оренди на земельні ділянки, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) відповідно до п.1 рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення", в якому зазначено: "Надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий строк".
У Господарському суді Полтавської області розглядається справа № 917/496/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миргородської міської ради про визнання протиправним, часткове скасування рішення від 29.01.2025 № 31 Миргородської міської ради , визнання укладеними договорів оренди.
Однією з підстав для скасування оскаржуваного рішення позивач зазначає те, що підставою для відмови в укладенні договорів оренди землі на новий строк є необхідність забезпечення конкурентних умов укладення договорів оренди на земельні ділянки, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) відповідно до п.1 рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення", в якому зазначено: "Надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий строк".
Суд вважає такі доводи помилковими з огляду на те, що предметом цього спору є саме правомірність/протиправність рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 № 332 "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення" в контексті впливу цього рішення на права позивача у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 рішення 56 сесії восьмого скликання "Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення" Миргородської міської ради від 15 листопада 2024 року №332 вирішено надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий спірок. Дане рішення направлено на послаблення соціальної напруги в громаді, що направлене на запровадження висвітленого, прозорого процесу передання в оренду земельних ділянок з виключенням навіть ймовірної можливості тіньової передачі земельних масивів поза зором громади.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що оскаржуване рішення міської ради спрямоване на невизначене коло осіб та не містить норм, які впливають на суб'єктивне публічне право позивача, його реалізацію та захищеність законом.
Суд також бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 02.10.2024 у справі 400/4760/21 про те, що певна заінтересованість декількох осіб саме в цій ділянці, не може бути підставою для обмеження законних дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, і, тим більше, для визнання його рішень протиправними саме з цієї підстави, а отже звернення позивачів до селищної ради до моменту прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про внесення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не може забороняти відповідачу реалізовувати повноваження щодо організації земельних торгів. Водночас включення земельного масиву до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, не позбавляє позивачів права обрати іншу, вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності з метою реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації або прийняти участь у наступних земельних торгах на рівні з іншими учасниками.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення права позивача у сфері публічно-правових відносин при прийнятті рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 15 листопада 2024 року №332"Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення", а тому підстав для визнання протиправним та скасування такого рішення немає.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 17, м.Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21051131) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко