Справа № 420/35406/24
03 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 14.11.2024 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
визнати протиправним рішення командування Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом №40/57/10/1-9189 від 02.09.2024 про відмову у задоволенні рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення 3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, доданих до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити розгляд рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. Г п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. За результатами розгляду рапорту, ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 прийняв рішення про відмову у звільненні у зв'язку з відсутністю підстав, оформлене листом №40/57/10/1-9180 від 02.09.2024. Відмовляючи в задоволенні рапорту та скарги, ТВО командира військової частини НОМЕР_1 посилається на невідповідність та неналежністі первинної медичної документації, недоведеність потреби дружини у постійному догляді, а також висновки Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 520/21316/23 від 13 червня 2024 року. Відмову командування військової частини НОМЕР_1 у звільненні зі служби, оформлену листом №40/57/10/1-9180 від 02.09.2024 позивач вважає протиправною, такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки неналежним чином застосовують норми законодавства про військовий обов'язок і військову службу, трактують норми чинного законодавства на власний розсуд та оцінюють відповідність первинної медичної документації всупереч своїм повноваженням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 22.11.2024 строк для подання відзиву на позовну заяву, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа відповідачу в його електронний кабінет. Згідно довідки, ухвалу суду від 22.11.2024 відповідачу було доставлено до електронного кабінету 22.11.2024.
Відзив на адміністративний позов у встановлений судом строк до суду не надходив.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи від відповідача не надходило жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою суду від 18.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків - 5 днів з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі від 18.11.2024 судом визначено спосіб усунення виявлених недоліків, а саме шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви з зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача, адреси електронної пошти позивача та відповідача, поштового індексу та місця проживання (перебування) представника позивача, а також наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, що додаються до заяви разом з її копіями для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; платіжного документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
20.11.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача, з метою усунення вказаних в ухвалі від 18.11.2024 недоліків позовної заяви, до Одеського окружного адміністративного суду було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав рапорт від 14.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі п.п. Г п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
За результатами розгляду рапорту, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 прийняв рішення про відмову у звільненні у зв'язку з відсутністю підстав, оформлене листом №40/57/10/1-9180 від 02.09.2024.
З вказаної відмови вбачається, що до рапорту були додані свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 21.07.2022, довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №952665 від 07.05.2024, висновок ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Одеської міської ради №407 від 27.05.2024 та висновок ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» форми № 080-4/о за №407 від 27.05.2024.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 21.07.2022 ОСОБА_1 з 21.07.2022 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 .
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №952665 від 07.05.2024 ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, огляд інваліда первинний, причина інвалідності загальна, інвалідність встановлена на строк до 01.06.2025.
Згідно висновку ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» форми № 080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 407 від 27.05.2024 ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно висновку ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Одеської міської ради №407 від 27.05.2024 ОСОБА_3 інвалід 2 групи не здатна до самостійного обслуговування, потребує постійного стороннього догляду.
В наданій до матеріалів справи медичній карті амбулаторного хворого за формою № 025/о на імя ОСОБА_3 містить огляд сімейного лікаря від 24.05.2024, в якому зазначено в розділі додаткова інформація: заповнення форми 080-4 не здатна до самостійного обслуговування, потребує постійного стороннього догляду.
Відмова оформлена листом №40/57/10/1-9180 від 02.09.2024 обґрунтована тим, що ОСОБА_1 «не надано відповідних медичних документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 » з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23.
Вважаючи таку відмову протиправною, 23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Командувача Національної гвардії України зі скаргою на незаконну відмову командира частини у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.
За результатами розгляду скарги, листом №40/57/10/1-11377 від 09.10.2024 командиром військовій частині НОМЕР_1 повідомлено про відсутність підстав для задоволення скарги. Відмовляючи в задоволенні рапорту та скарги, тво командира військової частини НОМЕР_1 посилається на невідповідність та неналежності первинної медичної документації, недоведеність потреби дружини у постійному догляді.
17.10.2024 подав заперечення на відповідь на скаргу, в якій звертав увагу, що посилання на постанову Верховного Суду по справі № 520/21316/23 від 13 червня 2024 року є некоректним та невірним, адже зазначеною постановою справу направлено на новий розгляд, саме з тих підстав, що суд не дав належну оцінку доказам, а саме висновку ЛКК, яким підтверджувалась потреба у постійному догляді за інвалідом. За результатами потворного розгляду цієї справи, суд першої інстанції визнав достатніми надані висновки ЛКК на підтвердження обставин для звільнення з військової служби.
Листом №36386/44-2024 від 25.10.2024 управління взаємодії з Національною гвардією України МВС України за результатами розгляду заперечень на відповідь на скаргу повідомлено, що порушення у діях командування військової частини НОМЕР_1 під час розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 не виявлено.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-XII).
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четверної статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII зокрема визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження
громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено перелік
документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до підпункту 22 пункту 5 вказаного Додатку через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби за контрактом через сімейні обставини на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII. Підставою для такої відмови стало, як зазначено у висновках правової оцінки обставин, наведених у рапортах позивача, ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапортів про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за дружиною.
Визначення терміна «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974. Пунктом 11 цієї Інструкції визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суд враховує правові висновки Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.
У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
У даному разі, позивачем разом з рапортом було надано висновок ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» форми № 080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 407 від 27.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Суд не приймає до уваги здійснене відповідачем посилання на постанову Верхового Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 в обґрунтування своєї позиції, оскільки за обставин вказаної справи позивач до свого рапорту долучив копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407, Комунального некомерційного підприємства «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яким матері позивача ОСОБА_2 рекомендована соціальна послуга як догляд вдома. Надаючи оцінку вказаній висновку, Верховний Суд зазначив, що «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
У той же час, за обставин вказаної справи позивачем надано висновок форми № 080-4/о за № 407 від 27.09.2024 яким рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, який конкретизовано висновком №407 від 27.05.2024, в якому вказано, що ОСОБА_3 інвалід 2 групи не здатна до самостійного обслуговування, потребує постійного стороннього догляду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий позивачем висновок ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» форми № 080-4/о за № 407 від 27.09.2024 разом з висновком №407 від 27.05.2024 є достатнім та належним документом на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З огляду на викладене вище, суд встановив, що наявні підстави для визнання протиправним рішення командування Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом №40/57/10/1-9189 від 02.09.2024 про відмову у задоволенні рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення 3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, доданих до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити розгляд рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд вирішує розподіл судових витрат у цій частині не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративни позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення командування Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом №40/57/10/1-9189 від 02.09.2024 про відмову у задоволенні рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення 3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, доданих до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати уповноважену особу Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити розгляд рапорту номера обслуги 1 відділення 1 взводу спеціального призначення 2 роти спеціального призначення НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення, солдата ОСОБА_1 від 14.08.2024 з урахуванням документів, додатних до рапорту про звільнення його з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 4 ст. 26 та абз. 10 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Роман КАРАВАН