Справа № 420/33572/24
03 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2024 №103550009554;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1994 по 20.11.1995, з 21.11.1995 по 01.07.1997 року згідно записів в трудовій книжці та призначити пенсію за віком з 06.09.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема щодо недоліку оформлення трудової книжки у контексті висновків Верховного Суду про надмірний формалізм у справі ЄДРСР 100155835 № 580/4024/19.
До того ж, що стосується підстав для відмови у призначенні пенсії, то перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Крім того, згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.08.2015 року №3249001916, Позивач у 2015 році повернувся на територію України, зареєстрував фактичне місце проживання у Київській області.
Позивач продовжив працювати в Україні, що підтверджується Відомостями з Реєстру застрахованих осіб (Довідка за формою ОК-5), набув необхідний страховий стаж та після досягнення пенсійного віку звернувся за призначенням йому пенсії 06.09.2024 року.
Докази позбавлення громадянства України Позивача відсутні, Позивач має відповідний паспорт громадянина України та зареєстроване фактичне місце проживання у Київській області.
Положення №1058-VІ, п. 14-4 розділу VХ Прикінцеві положення Закону №1058-IV, Закону №1207-VІІ та Порядку №234 розповсюджуються на осіб, громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території та продовжують отримувати пенсію від держави Україна, подавши при цьому відповідну заяву та документи, докази щодо не отримання пенсії від рф, тому посилання Відповідача в даній справі на вказані вище положення норми діючого законодавства на Позивача не розповсюджуються.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 04.11.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
19.11.2024 року за вхід.№64886/24 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №103550009554 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв'язку з відсутністю інформації щодо перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Інші документи, які підтверджують ці обставини позивачем не надано, тому виключається належне підтвердження страхового стажу, за поданими документами до заяви про призначення пенсії.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Феодосії (АР Крим).
Відповідно до підпункту 9 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 27.12.2005 (із змінами) до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави- окупанта (для призначення пенсії громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Згідно пункту 14-4 «Прикінцеві положення» Закону (зі змінами, внесеними Законом України від 25.04.2024 №3674-ІХ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі - Закон №3674)) громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до пункту 2 «Прикінцеві положення» Закону №3674 Кабінет Міністрів України має протягом трьох місяців з дня опублікування цього закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом та забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Враховуючи, що позивачем не долучено документ про те, що він не перебуває на обліку в органах в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії, то рішення №103550009554 від 13.09.2024 - є законним та обґрунтованим, а факт протиправних дій щодо відмови позивачу з боку Головного управління в призначенні пенсії за віком - відсутній.
25.11.2024 за вхід.№67096/24 надійшли пояснення третьої особи (ГУ ПФУ у Київській області) з копією відмовної пенсійної справи позивача. Представником наголошено на правомірності прийнятого рішення, так як за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 31.08.1992, з 01.08.1994 по 20.11.1995 та з 21.11.1995 по 01.07.1997, оскільки печатку неможливо ідентифікувати.
Єдиною та необхідною правовою підставою для взяття на облік та початку виплати пенсії Позивачу є наявність паперової пенсійної справи Позивача із зазначенням по який місяць пенсіонер отримував пенсію
Інформація щодо отримання пенсії Позивачем та строків її виплати відсутня.
На територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, на даних територіях не функціонують та не здійснюють свою діяльність і відповідно відсутні повноваження щодо отримання документів, необхідних для поновлення виплати пенсії особам, які проживали на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Виходячи з вище зазначеного, надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості. Станом на теперішній час іншого порядку чинним законодавством не передбачено,
У зв'язку з тим, що попереднім місцем проживання Позивача зазначено Автономна Республіка Крим, що на даний час належить до тимчасово окупованої території, в органів Пенсійного фонду України в період дії правового режиму воєнного стану відсутні повноваження отримувати необхідні документи для поновлення виплати пенсії.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 06.09.2024 щодо призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2024 №103550009554 повідомлено про неможливість призначення пенсії у зв'язку з відсутністю інформації щодо перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Окрім того, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №103550009554 від 13.09.2024, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.08.1994 по 20.11.1995, з 21.11.1995 по 01.07.1997 років не зараховано до стажу, оскільки печатку неможливо ідентифікувати
Позивач досягнув пенсійного віку - 60 років, наявний страховий стаж Позивача становить 34 роки 8 місяців 14 днів з необхідних 31 року відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено наступне:
запис №7 - 01.08.1994 року позивач прийнятий на роботу в Зовнішнє економічне об'єднання «НТІ» (наказ №67 від 01.08.94);
запис №8 - 20.11.1995 року позивач звільнений в порядку переведення в ТОВ «Інтерфорвард» (наказ №112-к від 20.11.95);
запис №9 - 21.11.1995 позивач прийнятий на роботу в ТОВ «Інтерфорвард» (наказ №5-к від 21.11.95);
запис №10 - 01.07.1997 року позивач звільнений в порядку переведення (наказ №18-к від 03.07.97).
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль за суб'єктами владних повноважень, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Згідно п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У період внесення запису про роботу позивача не зарахованого відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії довідку.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено наступне:
запис №7 - 01.08.1994 року позивач прийнятий на роботу в Зовнішнє економічне об'єднання «НТІ» (наказ №67 від 01.08.94);
запис №8 - 20.11.1995 року позивач звільнений в порядку переведення в ТОВ «Інтерфорвард» (наказ №112-к від 20.11.95);
запис №9 - 21.11.1995 позивач прийнятий на роботу в ТОВ «Інтерфорвард» (наказ №5-к від 21.11.95);
запис №10 - 01.07.1997 року позивач звільнений в порядку переведення (наказ №18-к від 03.07.97).
Усі записи були занесені у трудову книжку позивача посадовою особою, яка мала право вносити ці данні у трудову книжку, також при звільнені мається підпис посадової особи і печатка підприємства.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, слабкий відтиск печатки за період з 01.08.1994 по 20.11.1995, з 21.11.1995 по 01.07.1997 в трудовій книжці позивача не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.
Суд враховує, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Зазначені Пенсійним органом у рішенні підстави не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Таким чином, відповідний стаж роботи позивача має бути зарахований відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії за віком.
Щодо відсутності інформації щодо перебування на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Законом України від 25.04.2024 №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" (який набрав чинності з 23.06.2024) внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, пункт 14-4 викладено в такій редакції:
« 14-4. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії».
Як зазначено у Пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України», метою прийняття акта є врегулювання питання пропорційного обчислення страхового стажу особам, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угод щодо пенсійного забезпечення з державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав (далі - держави - учасниці СНД).
В обґрунтування необхідності прийняття акта наголошено на тому, що після широкомасштабного вторгнення російської федерації Україна розірвала дипломатичні відносини з країною-агресором. Зокрема, припинено будь-який документообіг та контакти між державними установами. Раніше Пенсійний фонд України та Пенсійний фонд російської федерації обмінювалися документами, якими засвідчувалися тривалість трудового стажу та суми заробітку, зараз такий обмін неможливий (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/CardByRn?regNum=9453&conv=9).
На переконання суду, саме тому законодавчий орган України і визначив «У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії».
Отже, громадяни України, які під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, зокрема позивач, який є внутрішньо переміщеною особою, прибув на територію України з м. Феодосії АР Крим, зареєструвався в Київській області, м. Бориспіль, вул. Європейська, буд. 59, кв. 44 (Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.08.2015 року №3249001916) має обов'язок у заяві про призначення пенсії повідомити про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та засвідчити своїм підписом.
Як вбачається з матеріалів справи, заява про призначення пенсії за віком №6384 від 06.09.2024 такого повідомлення не містить.
Разом з цим, суд враховує, що дійсно зміни до Порядку №22-1, на виконання Закону України від 25.04.2024 №3674-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення", не внесені. Проте, невнесення змін до підзаконних нормативно-правових актів жодних чином не змінює законодавчого регулювання спірних правовідносин і не свідчить про обов'язок позивача надати документ про те, що він не перебуває на обліку в органах в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним законодавством міститься у статті 1 Закону №1706-VII, а саме, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно, визначення внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), та спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Відповідно до статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
За частинами першої та другої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 4 Закону № 1706-VII).
Згідно статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
За частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно статті 14 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1994 по 20.11.1995, з 21.11.1995 по 01.07.1997 року згідно записів в трудовій книжці та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком №6384 від 06.09.2024 після надання позивачем повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, засвідченого своїм підписом.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №7136-6428-0813-7747 від 29.10.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2024 №103550009554.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1994 по 20.11.1995, з 21.11.1995 по 01.07.1997 року згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 31.08.1982 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком №6384 від 06.09.2024, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, ЄДРПОУ 22933548, ел. пошта: gu@ko.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА