справа №380/4437/25
провадження № П/380/5406/25
з питань залишення позовної заяви без розгляду
02 квітня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув у письмовому провадженні заяву про залишення позовної заяви без розгляду за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) та зобов'язання вчинити дії.
Встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по липень 2016 року включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по липень 2016 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із серпня 2016 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із серпня 2016 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 до 01.08.2019 включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 до 01.08.2019 включно у розмірі 4 411,38 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Ухвалою від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач подав суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи тим, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Відповідач стверджує, що до спорів про стягнення грошового забезпечення застосовуються норми частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Він вказує, що з 19 липня 2022 року, після набрання чинності Законом № 2352-IX, для вимог щодо виплати всіх сум, належних при звільненні, встановлено саме тримісячний строк звернення до суду, на відміну від попередньої редакції, яка не обмежувала строк.
Позивач звільнений 01.08.2019, а з позовом звернувся лише 06.03.2025. Відповідач визнає, що строки за статтею 233 КЗпП продовжувались на час дії карантину COVID-19, який завершився 30.06.2023. Однак, на думку Відповідача, тримісячний строк, встановлений новою редакцією КЗпП, мав застосовуватись після завершення карантину (тобто з 01.07.2023) і відповідно сплив 01.10.2023. Таким чином, подання позову 06.03.2025 відбулось зі значним пропуском встановленого строку.
Свою позицію Відповідач підкріплює посиланнями на актуальну практику Верховного Суду (зокрема, постанови у справах №500/6880/23, №380/14605/22, №380/8154/23), яка, за його твердженням, підтверджує застосування тримісячного строку до подібних спорів після зміни законодавства та завершення карантину.
Зважаючи на пропуск строку звернення до суду та відсутність заяви про його поновлення з поважних причин, Відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні заявленого клопотання суд виходить із завдань адміністративного судочинства, якими відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, Суд враховує актуальну правову позицію Верховного Суду у складі судової палати щодо застосування строків звернення до суду у спорах про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), зокрема щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП) після внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022 (чинні з 19.07.2022) наведену у постанові від 21.03.2025 по справі 460/21394/23 де є такі висновки:
1. Щодо періодів до 19.07.2022: Якщо спірні правовідносини охоплюють період до набрання чинності Законом № 2352-IX (тобто до 19 липня 2022 року), то до вимог за цей період застосовується редакція статті 233 КЗпП, яка діяла на той час і не обмежувала строк звернення до суду будь-яким строком.
2. Щодо періодів з 19.07.2022: До вимог, що стосуються періодів з 19 липня 2022 року, застосовується чинна редакція статті 233 КЗпП, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
3. Початок відліку строку після карантину: Зважаючи на положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (щодо продовження строків на час карантину) та дату скасування карантину (30.06.2023), відлік тримісячного строку звернення до суду, встановленого чинною редакцією статті 233 КЗпП, розпочався 01 липня 2023 року. Застосування строку з дати скасування карантину, а не з наступного дня, суперечило б принципу юридичної визначеності.
4. Момент початку перебігу 3-місячного строку при звільненні: У справах про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП в чинній редакції), тримісячний строк обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (наприклад, з дати вручення відповідного документа, як-от грошового атестата).
Верховний Суд також прямо зазначив про відступ від попередніх висновків колегій Касаційного адміністративного суду, які інакше трактували застосування редакцій статті 233 КЗпП у часі, момент початку перебігу строку (зокрема, пов'язуючи його лише з датою звільнення або з датою завершення карантину), та застосовували нову редакцію статті 233 КЗпП до періодів правовідносин, що виникли до 19.07.2022.
Відповідно до позиції Великої Палати, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію ВП ВС, незалежно від того, чи перераховані усі попередні рішення, від яких відбувся відступ."
Як встановлено з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні (відповідач-1) з грудня 2015 року по липень 2016 року та у НОМЕР_4 прикордонному загоні (правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-2) з серпня 2016 року по 01.08.2019. Наказом від 01.08.2019 №208-ос позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2019.
Згідно з наданими відомостями та довідками, позивачу під час служби не нараховувалась індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року до звільнення (за винятком поточної індексації з базовим місяцем березень 2018 року). На адвокатський запит відповідач-1 надав довідку від 05.12.2024 №742 з розрахунком індексації за період служби у нього (листопад 2015 - липень 2016). Відповідач-2 листом від 09.12.2024 №09/31074-24-Вих повідомив, що розрахунок за період служби у НОМЕР_4 прикордонному загоні (2016-2018) буде здійснено.
Позовну заяву до суду подано 06.03.2025.
Аналізуючи дотримання строку звернення до суду, суд керується останньою правовою позицією Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України.
Позивач вимагає стягнення індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по 01 серпня 2019 року. Цей період повністю передує даті 19 липня 2022 року - даті набрання чинності змінами до статті 233 КЗпП (Закон № 2352-IX), якими було обмежено строки звернення до суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, до вимог про стягнення заробітної плати (включаючи індексацію як її складову), що стосуються періодів до 19 липня 2022 року, застосовується попередня редакція статті 233 КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду будь-яким строком.
Оскільки всі вимоги позивача стосуються періоду, на який поширювалась дія норми про необмежений строк звернення до суду, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Доводи відповідача-1 у заяві про залишення позову без розгляду щодо застосування тримісячного строку, який нібито сплив 01.10.2023, ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду, від яких Веховний Суд відступив, встановивши інший підхід до застосування строків у часі залежно від періоду виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду немає, а тому в задоволенні заяви відповідача про залишення позовних вимог без розгляду слід - відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив :
У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складений 02.04.2025.
Суддя Коморний О.І.