02 квітня 2025 рокусправа № 380/16270/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. секретар судового засідання Драганчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Жовківської міської ради (місцезнаходження: 80300, Львівська область, м. Жовква, пл. Вічева, 1, код ЄДРПОУ 04056248), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати Розпорядження Жовківського міського голови від 12.07.2023 №03-21/266 “Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області;
стягнути з Жовківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, повний текст якого складено 24.03.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Жовківської міської ради (місцезнаходження: 80300, Львівська область, м. Жовква, пл. Вічева, 1, код ЄДРПОУ 04056248) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Жовківського міського голови від 12.07.2023 №03-21/266 “Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління просторового розвитку та земельних ресурсів Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (начальника відділу містобудування та архітектури Жовківської міської ради Львівського району Львівської області) з 13.07.2023.
Стягнуто з Жовківської міської ради (місцезнаходження: 80300, Львівська область, м. Жовква, пл. Вічева, 1, код ЄДРПОУ 04056248) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2023 по 19.03.2025 в сумі 548 664 (п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 04 копійки з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Позивач 24.03.2025 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67 250 грн.
Ухвалою від 25.03.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на 02 квітня 2025 року.
Відповідач 26.03.2025 подав до суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, у якій зазначив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано рахунок № 20/03/25 від 20 березня 2025 року про надання послуг на суму 34 250 грн, проте до даного рахунку не надано акт прийняття виконаних робіт (послуг), який має містити підписи обох сторін та підтверджувати прийняття замовником послуг на вказану суму за вказаним рахунком. Що стосується витрат на аналіз та дослідження відзиву Жовківської міської ради (4500 грн); підготовки, написання та подачі відповіді на відзив (6000 грн) - є явно неспівмірними із наданими послугами на етапі підготовки відповіді на відзив, оскільки фактично окремо оцінено послуги які є нерозривними (а саме аналіз відзиву та підготовку до написання відповіді) і є єдиним етапом, а тому сума витрат на підготовку відзиву в розмірі 11 500 грн є неспівмірною із фактично виконаною роботою, не відповідає критерію розумності таких витрат. Що стосується витрат на підготовку, написання та подання додаткових письмових пояснень по справі звертає увагу, що час, який затрачено адвокатом для їх написання зазначено аж сім годин, що явно не є співрозмірним з обсягом виконаної роботи та кількістю сторінок таких пояснень. Таким чином, заявлена сума, яку просить стягнути позивач в розмірі 11 500 грн -є завищеною, оскільки додаткові пояснення були подані лише двічі (від 08.09.2023 та від 17.01.2025). Крім того, представник позивача був належним чином ознайомлений з матеріалами справи, так як готував позовну заяву і відповідь на відзив, відтак не міг бути не обізнаним про правову позицію відповідача, законодавство, яким регулюється спір у справі.
Інших заяв щодо заявленого клопотання до суду не надходило.
З огляду на неявку у судове засідання учасників справи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви про розподіл судових витрат, суд вважає за можливе розглянути відповідну заяву у порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд керується таким.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, яка надається позивачу адвокатським об'єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС» на підставі договору про надання правової допомоги від 21.03.2023 №21/03.
За пунктом 1.1. Договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, зокрема, але не виключно: правову допомогу (юридичний супровід) щодо захисту прав та представництва інтересів клієнта при розгляді всіх справ (в т.ч., але не виключно, адміністративних, цивільних, кримінальних справах) в судах будь-якої інстанції, в тому числі в судах загальної юрисдикції, Верховному Суді, інших органах державної влади, в тому числі органах Національної поліції України, органах прокуратури будь-якого рівня, органах Міністерства юстиції України, органах Пенсійного фонду України, органах нотаріату, Фонді соціального захисту інвалідів, в будь-яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та перед сторонами спору.
Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, виплати за цим Договором складаються з: а) суми гонорару, що клієнт виплачує Адвокатському об'єднанню; б) сум, що клієнтом виплачуються Клієнтом Адвокатському об'єднанню як покриття фактичних витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги за цим Договором (поштові витрати, транспортні витрати та інші документальні витрати необхідні для виконання доручень клієнта). За надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, який визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками Сторін, або рахунку, виставленого Адвокатським об'єднанням для оплати погодинної роботи згідно із тарифами, погодженими Сторонами у Додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з пунктом 4.3 Договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням юридичної допомоги і її вартість або здійснюється посилання на відповідний рахунок.
До заяви про стягнення судових витрат представником позивача було долучено рахунок від 26.07.2023 №26/07 із зазначенням переліку послуг (вивчення матеріалів, надання правових консультацій, підготовка та подача адвокатських запитів до Жовківської міської ради, підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду) на загальну суму 13 500,00 грн; від 14.03.2024 №14/03/24 із зазначенням переліку послуг (вивчення та дослідження відзиву, підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду відповіді на відзив та додаткових пояснень) на загальну суму 19 500,00 грн та від 20.03.2025 №20/03/25 із зазначенням переліку послуг (підготовка та подання додаткових пояснень до Львівського окружного адміністративного суду та заяви про зміну предмету позову, судодні у Львівському окружному адміністративному суді) на загальну суму 34 500,00 грн. Розрахунок вартості часу роботи адвоката: 1 година - 1500 грн, 1 судодень - 2000 грн.
Також до заяви були долучені акти виконаних робіт від 26.07.2023, від 14.03.2024 та від 20.03.2025 про виконання робіт, зазначених у вищевказаних рахунках.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від адвокатського об'єднання «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС», оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.
Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі суд зазначає таке.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.
Заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 67 250,00 грн.
Суд, у свою чергу, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд проаналізував надані до розгляду рахунки та акти про надання правничої допомоги, пов'язаної з розглядом справи №380/16270/23. Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано визначену вартість адвокатських послуг у розмірі 1500 грн. Позивачем не доведено необхідність затрати часу у кількості від 2 до 4 годин на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових письмових пояснень, заяви про зміну предмета і підстав позову. Надані суду акти виконаних робіт від 26.07.2023 та від 14.03.2024, які містять перелік послуг, фактично однаковий за своїм змістом - вивчення матеріалів, надання правових консультацій, підготовка та подача адвокатських запитів до Жовківської міської ради, підготовка, подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду та вивчення та дослідження відзиву, підготовка та подача до Львівського окружного адміністративного суду відповіді на відзив та додаткових пояснень суттєво відрізняються по їх вартості. Окрім того, позивачем не наведено обґрунтувань визначеної вартості 2000 грн за участь у кожному судовому засіданні під час розгляду справи, такий розрахунок не враховує обставини, які могли мати вплив на тривалість та особливість судових засідань у справі, що розглядається.
Отже, такий розрахунок вартості наданих послуг та участі представника позивача у судових засіданнях є узагальненим та не містить конкретних посилань на фактори, які обґрунтовують зазначену складову витрат на професійну правничу допомогу.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №440/5567/21.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд також враховує, що правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.
Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу на суму 7000,00 грн.
Керуючись ст.ст.134, 139, 241-246, 252 КАС України, суд,-
заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Жовківської міської ради (місцезнаходження: 80300, Львівська область, м. Жовква, пл. Вічева, 1, код ЄДРПОУ 04056248) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна