03 квітня 2025 рокусправа № 380/7653/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ДП «Львіввугілля» ВП - «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 про визнання протиправними дій,
ДП «Львіввугілля» ВП - «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024р.;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяву-розрахунок № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 подану ДП «Львіввугілля»;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку №1 до Заяви- розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило в прийняті Заяви-розрахунку №26453503-2024-42 від 04.04.2024 про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданої відокремленим підрозділом «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105, Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України що затверджений постановою ФСС від 19.07.2018 № 12. Підставою відмови зазначено: «По підприємству відсутня сплата ЄСВ. Середньоденну допомогу необхідно обмежувати мінімальною заробітною плату згідно пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає відмову необґрунтованою та безпідставною, оскільки періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні. За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси третіх осіб, зокрема, порушувати їх право на належне соціальне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на оплату листка тимчасової непрацездатності в належному розмірі. Згідно з довідкою від 05.04.2024, виданої відокремленим підрозділом ««Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» відсутня заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2023 року та січень 2024 року. Стверджує, що надавачі платіжних послуг приймають від платників ЄСВ грошові чеки та платіжні інструкції на видачу (перерахування) коштів для виплати зарплати, на які нараховується ЄСВ, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником ЄСВ платіжних інструкцій про перерахування коштів для сплати сум ЄСВ, в яких платник в реквізиті «Призначення платежу» зазначив період, за який зарплата нарахована або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум. Отже, ВП ««Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» при виплаті заробітній плати здійснює сплату ЄСВ, іншого способу виплати заробітної плати не передбачено. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5, ОК-7) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для оплати листка тимчасової непрацездатності не є та не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальну виплату, а саме оплату лікарняного, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що за даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України Позивачем на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформовано фінансування сформовано заяву-розрахунок № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ). При здійсненні аналізу даної заяви-розрахунку, поданої Позивачем виявлено, що у зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страховий стаж працівників протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку становить менше шести місяців. Відповідно, розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності таким особам здійснювати із застосуванням обмежень, встановлених частиною 4 статті 12 Закону №1 (6700грн: 30,44=220,11грн.). Однак, страхувальником у заяві-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 розрахунковому періоді страховий стаж у переважній більшості працівників невірно зазнач 12 календарних місяців та, відповідно, середньоденна заробітна плата для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розрахована із фактично нарахованої заробітної плати, що суперечить нормам Закону. Так, за результатами опрацювання заяви-розрахунку за № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 фахівцями виявлено ряд невідповідностей, які потребують уточнення з боку страхувальника або доопрацювання, зокрема щодо визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини 4 статті 12 Закону №1105. Після виправлення помилок та приведення інформації у відповідність до вимог законодавства, страхувальник має право повторно подати заяву-розрахунок. Отже, з урахуванням зазначеного, Позивачем при формуванні заяви-розрахунку №26453503-2024-42 від 04.04.2024 в кабінеті страхувальника на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України невірно зазначено страховий стаж працівників за останні дванадцять місяців перед настанням страхового випадку, обчислений з порушенням норм статті 14 Закону №1105, що призвело до неправомірного визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності без застосування обмеження розміру зазначеної допомоги відповідно до норми пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону №1105. Тобто страхувальником для отримання фінансування страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності подано відомості щодо набутого страхового стажу своїх працівників, які не відповідають даним, зазначеним у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №1105, роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів; за шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених цим Законом. В позовних вимогах Позивач просить визнати протиправними дії щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку, однак Головним управлінням жодним чином не було відмовлено у прийнятті такої, а лише було повернуто на доопрацювання. Таким чином дії Головного управління щодо повернення на доопрацювання заяви-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону №1105.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
За даними інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України позивач на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України сформував заяву-розрахунок №26453503-2024-42 від 04.04.2024 для оформлення фінансування допомоги по тимчасові непрацездатності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області не прийняло Заяву-розрахунок № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 про здійснення фінансування-оплати для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, страхових виплат поданої ДП «Львіввугілля». Причиною відхилення зазначено: «По підприємству відсутня сплата ЄСВ. Середньоденну допомогу необхідно обмежувати мінімальною заробітною плату згідно пункту 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування до спірних правовідносин:
правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Суб'єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім'ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
В силу статті 11 Закону № 1105-XIV, страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Частиною 1 статті 12 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 13 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною; … (пункти 1, 2 частини 1 статті 15 Закону № 1105-XIV).
Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (частина 4 статті 12 Закону № 1105-XIV).
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях (частина 1-3 статті 14 Закону № 1105-XIV).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з уповноваженим органом управління (частина 1 статті 23 Закону № 1105-XIV).
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 25 Закону № 1105-XIV).
Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМ України № 1266 від 26.09.2001р.
Згідно з Порядком № 1266, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України № 2464 від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 32, 33 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п'яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.
При цьому, пунктом 29 вказаного Порядку передбачено, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
з долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що згідно з відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про повну сплату ЄСВ в розрахунковому періоді (із дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку оплачені не всі). У цій справі має місце ситуація, коли сплачений страхувальником єдиний внесок зараховується в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, це призводить до незарахування сплаченого єдиного внеску за той місяць, за який його було нараховано, та водночас до відсутності персоніфікації відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, як такої, з якої сплачено страхові внески, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та, як наслідок, відсутності страхового стажу застрахованої особи за такий місяць.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач нараховує та сплачує поточні страхові внески разом із виплатою заробітної плати, проте наявність недоїмки зі сплати внесків зумовлює їх зарахування у порядку черговості виникнення платежів та виникнення поточної заборгованості.
Причиною відхилення заяви-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 пенсійний орган зазначив таку: «По підприємству відсутня сплата ЄСВ. Середньоденну допомогу необхідно обмежувати мінімальною заробітною плату згідно із пунктом 4 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Надаючи правову оцінку таким доводам, суд зазначає таке:
порядок ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування врегульовує Закон України № 1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058, сплачуються їх роботодавцями.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3, 6, 10 статті 20 Закону № 1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, оскільки наймані працівники підприємства самостійно не сплачують єдиний внесок. Як наслідок, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством (роботодавцем) - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по сплаті страхових внесків не може бути підставою для обмеження соціальних гарантій працівників щодо отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідач не заперечує той факт, що позивач не має заборгованості із виплати заробітної плати найманим працівникам, на виплачену заробітну плату був нарахований та сплачений ЄСВ, проте платіж зарахований пенсійним органом у порядку черговості погашення заборгованості. Відтак, внаслідок несвоєчасного виконання роботодавцем свого обов'язку по сплаті внесків до ПФУ працівники не можуть бути позбавлені соціального захисту. Отже, враховуючи наведені вище мотиви суд дійшов висновку, що застраховані особи, за яких з вини страхувальника не були сплачені страхові внески, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності, розмір якої не підлягає обмеженню. Несвоєчасна сплата або несплата страхованих внесків не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності в належному розмірі. Відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків покладається на підприємство, а не на працівника. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, отже такі слід задовільнити.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у прийняті заяви-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 поданої відокремленим підрозділом «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код 13814885) прийняти до оплати заяву-розрахунок № 26453503-2024-42 від 04.04.2024 подану відокремленим підрозділом «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» та провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно Додатку № 1 до заяви-розрахунку № 26453503-2024-42 від 04.04.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; ідентифікаційний код 13814885) на користь відокремленого підрозділу «Оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» ДП «Львіввугілля» (80080, Львівська область, Шептицький район, с. Комарів, вул. Українська, буд. 1а; ідентифікаційний код 26453503) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович