03 квітня 2025 рокусправа № 380/24144/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Акумуляторний завод «Сада» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне акціонерне товариство «Акумуляторний завод «Сада» (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів №UА209000/2024/100486/2 від 24.09.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 24.09.2024 № UА209230/2024/003042. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що уклав контракт №02/01 від 02.01.2020 із компанією Ultracell (UK) Limited (продавець), за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити акумуляторні батареї в асортименті. З метою митного оформлення товару 23.09.2024 позивач подав митну декларацію № 24UA209230088525U9 та пакет документів, які підтверджують митну вартість товару, який імпортується. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості, тому митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість товару підтверджується інвойсом та іншими доданими документами, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просив задовольнити позову у повному обсязі.
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що відповідач правомірно прийняв оскаржуване рішення. Відповідач посилається на норми статті 52 Митного кодексу України, відповідно до яких орган декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари це обумовлювало необхідність запитувати від декларанта/уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК додаткові документи та відомості. На що декларант додатково надав е-фактуру, висновок експерта. В рамках проведення консультації з декларантом митний орган зазначив таке: -в CMR № б/н від 17.09.2024 зазначено, що перевізником є Magistral TRANS LTD. Жодних документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано. - Договір на перевезення 2799 від 01.08.24 укладено між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та Приватним підприємством «Девік Транс». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Відповідно до п.3.1. Договору на перевезення 2799 від 01.08.24 - Вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці. Заявка на перевезення № 2024-07638 містить графу «Додаткові умови», інформація відсутня, а згідно п. 3.2. Договору транспортного експедирування 2799 від 01.08.24, замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини Експедитора і не включені в ставку, при пред'явленні квитанцій чи інших підтверджуючих документів, тобто експедитор залишає за собою право на зміну вартості товару, що має прямий вплив на формування митної вартості. За даних обставин Рахунок на перевезення 406 від 20.09.24 не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці послуги. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за послуги, з огляду на те, що відсутні кінцеві відомості щодо вартості транспортування. Поставка товарів здійснювалась на підставі договору від 02.01.2020 № 02/01 (далі - Контракт), укладеного між Ultracell (UK) Limited (продавець) та ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» (покупець), який відповідно до графи 44 ЕМД визначено декларантом під кодом 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак, відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей, також відсутні відомості про торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 митної декларації; У експортній декларації країни відправлення 24GBAC9LPTB4JP2AA4 у графі [2/1] Simplified declaration/Previous documents, вказано номер фактури INV0048882, що відповідає номеру фактури яка надана до митного оформлення, проте така фактура складена у дол. США, а валюта у експортній декларації - GBP. Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2266 км, а вартість 110000грн. - що становить 48,54 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 42573,17 грн. - що становить 608,19 грн/км).Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. В даному рахунку відсутні відомості, щодо всіх числових значень транспортних витрат(відсутні відомості, щодо водних вид транспорту). Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.. Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару № 1 слугувала МД 24UA100350725483U9 від 10.07.2024 де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг. Львівська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості № UА209000/2024/100486/2 від 24.09.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
приватне акціонерне товариство «Акумуляторний завод «Сада» (покупець) та компанія Ultracell (UK) Limited (продавець) 02 січня 2020 року уклали контракт № 02/01 від 02.01.2020 за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити акумуляторні батареї в асортименті. Згідно з пункту 2.2. контракту № 02/01 від 02.01.2020 ціни на товар встановлюються в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до пункту 2.3 контракту № 02/01 від 02.01.2020 у вартість товару включається упаковка, маркування та навантаження товару. Згідно з додатком № 4 від 18.10.2023 до контракту № 02/01 від 02.01.2020 року пункт 3.1 контракту викладено у редакції відповідно до якої передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Ліверпуль Велика Британія, якщо інші умови не передбачені в специфікації. Відповідно до пункту 4.2 контракту №02/01 від 02.01.2020 Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.
Згідно рахунку-фактури (інвойсу) № INV0048882 від 16.09.2024 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209230088525U9 був: акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на кислотному електроліті та виконані за технологією Hybrid Gel (AGM + GEL), електрична напруга - 12В. Загальна вартість 67623,90 USD.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209230088525U9 від 23.09.2024 разом з пакетом супровідних документів: - контракт № 02/01 від 02.01.2020 року з додатками № 1,4; - пакувальний лист (Packing list) №DEL0048882 від 16.09.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № INV0048882 від 16.09.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) від 17.09.2024; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № INV0048882 від 16.09.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 406 від 20.09.2024; - довідку про транспортні витрати № 2024-07638 від 20.09.2024; - заявку на перевезення № 2024-07638 від 11.09.2024; - рахунок на оплату № 406 від 20.09.2024; - договір транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 25 від 03.09.2021; - копія митної декларації країни відправлення №24GBAC9LPTB4JP2AA4 від 18.09.2024.
При поданні 23.09.2024 митної декларації декларантом позивача було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору згідно статті 58 Митного кодексу України, оскільки товар імпортувався за прямим контрактом від виробника товарів, що ввозяться на митну територію України.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості: «а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
На вимогу митному органу декларантом надано додаткові документи: проформу-інвойс № РF АКВ06.2024 від 10.09.2024; транзитна декларація 24GBAC9LPTB4JP2AA4 від 17.09.2024; свіфт від 05.07.2024 та від 11.06.2024; договір перевезення вантажів № 13092 від 22.11.2022; висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 3-3/932 від 23.09.2024; витяги з інтернет джерела щодо ціни товару; видаткові накладні № 6490 від 04.06.2024, № 10770 від 26.07.2024, № 18363 від 12.12.2024; листування з виробником щодо ціни товару (комерційна пропозиція); специфікація № 44 від 29.08.2024.
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, головний державний інспектор ВМО № 1 мп «Городок» ЛМ прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 26.04.2024 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900343/2.
За результатами опрацювання поданої декларації та документів Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2024 № UA209000/2024/100486/2 (а.с. 40) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003042 (а.с. 41).
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100486/2 від 24.09.2024, в графі 33 зазначено таке: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- в CMR № б/н від 17.09.2024 зазначено, що перевізником є Magistral TRANS LTD. Жодних документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано.
- Договір на перевезення 2799 від 01.08.24 укладено між ПрАТ "Акумуляторний завод "САДА" та Приватним підприємством «Девік Транс». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
Відповідно до п.3.1. Договору на перевезення 2799 від 01.08.24 - Вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці. Заявка на перевезення №2024-07638 містить графу «Додаткові умови», інформація відсутня, а згідно п. 3.2. Договору транспортного експедирування 2799 від 01.08.24, замовник оплачує всі додаткові непередбачувані витрати, понесені при перевезенні вантажу не з вини Експедитора і не включені в ставку, при пред'явленні квитанцій чи інших підтверджуючих документів, тобто експедитор залишає за собою право на зміну вартості товару, що має прямий вплив на формування митної вартості.
За даних обставин Рахунок на перевезення 406 від 20.09.24 не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці послуги. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за послуги, з огляду на те, що відсутні кінцеві відомості щодо вартості транспортування.
Поставка товарів здійснювалась на підставі договору від 02.01.2020 № 02/01 (далі - Контракт), укладеного між Ultracell (UK) Limited (продавець) та ПрАТ "Акумуляторний завод "САДА" (покупець), який відповідно до графи 44 ЕМД визначено декларантом під кодом 4104, що згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак, відомості про виробника товару не підтверджуються товаросупровідними документами, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей, також відсутні відомості про торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі:- копія ліцензії на виробництво товару;- копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару;- копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва;- копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 митної декларації;
У експортній декларації країни відправлення 24GBAC9LPTB4JP2AA4 у графі [2/1] Simplified declaration/Previous documents, вказано номер фактури INV0048882, що відповідає номеру фактури яка надана до митного оформлення, протее така фактура складена у дол. США, а валюта у експортній декларації - GBP. Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
Розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2266 км, а вартість 110000грн. - що становить 48,54 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 42573,17 грн. - що становить 608,19 грн/км).Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. В даному рахунку відсутні відомості, щодо всіх числових значень транспортних витрат(відсутні відомості, щодо водних вид транспорту).
Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості та проведеного розрахунку митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларантом на вимогу надіслано, видаткові накладні щодо вартості продажу аналогічного товару, які містять посилання на Договори купівлі-продажу, проте такі договори не надано до митного оформлення, а тому не можливо перевірити виконання усіх умов договору, Також надано експертний висновок., який містить посилання на електронні сайти, копії таких посилань не надано. Згідно п. 54 Національного стандарту № 1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару , на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Листом Держмитслужби № 23795/14/1 від 10.09.2024 доведено, що з 10 вересня 2024 року довідки/висновки ДП «Держзовнішінформ», що оформлюються на бланках суворої звітності, будуть включати підпис експерта, гриф «Погоджено» за погодженням керівника відповідного структурного підрозділу та гриф «Затверджено» із затвердженням заступником директора ДП «Держзовнішінформ». Вищезазначені відомості відсутні у висновку.
Надано також два платіжних доручення, що не стосуються даної поставки, у графі 70: Призначення платежу міститься посилання на фактуру PFAKB06.2024 , такий документ відсутній надано , проте дати документів не співпадають.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.. Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару №1 слугувала МД 24UA100350725483U9 від 10.07.2024 де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг, Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось»
З метою отримання товару у вільний обіг декларант подав нову митну декларацію з митною вартістю, визначеною відповідно до вимог оскарженого рішення про коригування, якій присвоєно номер № 24UA209230088847U8, така була оформлена Львівською митницею.
Позивач, не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.
Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі №INV0048882 від 16.09.2024 (67623.90 USD). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: - контракт № 02/01 від 02.01.2020 року з додатками № 1,4; - пакувальний лист (Packing list) № DEL0048882 від 16.09.2024; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № INV0048882 від 16.09.2024; - автотранспортна накладна (Road consignment note) від 17.09.2024; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № INV0048882 від 16.09.2024; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 406 від 20.09.2024; - довідку про транспортні витрати № 2024-07638 від 20.09.2024; - заявку на перевезення № 2024-07638 від 11.09.2024; - рахунок на оплату № 406 від 20.09.2024; - договір транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024; - договір про надання послуг митного брокера № 25 від 03.09.2021; - копія митної декларації країни відправлення № 24GBAC9LPTB4JP2AA4 від 18.09.2024.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. В рахунку-фактурі (інвойсі) № INV0048882 від 16.09.2024 чітко вказано вартість товару «акумулятори електричні свинцеві VRLA типу, що працюють на кислотному електроліті та виконані за технологією Hybrid Gel (AGM + GEL), електрична напруга - 12В» в сумі 67623.90 USD, що була оплачена покупцем. До митної вартості товару включено витрати на його транспортування до кордону України. З наведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.
Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів. Надаючи правову оцінку аргументам митного органу щодо сумнівів у заявленій декларантом митній вартості суд виходить з таких мотивів:
- щодо зауважень митного органу, що згідно наданої до митного контролю CMR № б/н від 17.09.2024 зазначено, що перевізником є Magistral TRANS LTD. Жодних документів, що підтверджують взаємовідносини названих сторін не надано. Договір на перевезення 2799 від 01.08.24 укладено між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та Приватним підприємством «Девік Транс». Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару, суд зазначає таке:
до митного оформлення декларант долучив документи щодо підтвердження ціни перевезення вантажу, а саме: - CMR від 17.09.2024; - довідку про транспортні витрати вих. № 2024-07638 від 20.09.2024; - заявку № 2024-07638 від 11.09.2024; - рахунок на оплату № 406 від 20.09.2024; - договір транспортного експедирування № 2799 від 01.08.2024, - договір перевезення вантажів № 13092 від 22.11.2022.
01.09.2024 року між ПрАТ «Акумуляторний завод «САДА» та ТОВ «Девік Консалтинг» укладений Договір транспортного експедирування № 2799, який був наданий до митного контролю і його предметом є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг, інформація про надання такого договору міститься як у графі 44 МД № 24UА209230088525U9 від 23.09.2024 та картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.09.2024 № UА209230/2024/003042.
Відповідно до умов зазначеного договору, зокрема пункту 1.1, на умовах даного договору, замовник замовляє, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Замовника протягом строку дії даного Договору організувати виконання визначених даним Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав. Відповідно до пункту 3.5 Договору замовник оплачує надані експедитором послуги протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання замовником рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR), податкової накладної. Відповідно до пункту 4.2.3. експедитор має право залучати до виконання до перевезення третіх осіб (Перевізників). Згідно пункту 4.3.7. договору експедитор надає замовнику після здійснення перевезення акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки та інші документи, що супроводжують конкретне перевезення.
Суд встановив, що в процесі митних консультацій на вимогу митного органу декларант додатково долучив договір перевезення вантажів № 13092 від 22.11.2022, укладений між експедитором ТОВ «Девік Консалтинг» та перевізником ТОВ «Магістраль Транс», який відповідач долучив до відзиву (а.с. 76-77). Відтак, твердження митного органу, що неможливість перевірки нарахування транспортних витрат є помилковими.
Окрім того, зауваження митного органу до заповнення заявки № 2024-07638 від 11.09.2024, а саме відсутність інформації у графі «Додаткові умови» є безпідставними, оскільки позивач не мав жодних додаткових умов щодо перевезення вантажу експедитором. Наявність таких умов теж не доведена митними органом.
- з приводу зауважень митного органу відносно розбіжностей у експортній декларації країни відправлення 24GBAC9LPTB4JP2AA4 від 17.09.2024, то за змістом частини 2 статті 53 МК України Митна декларація країни відправлення не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більш того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника. Митна декларація країни відправлення містить у собі інформацію щодо відправника товару, його отримувача, транспортний засіб, яким здійснюється перевезення, та ціну товару згідно інвойсу.
При цьому всі надані позивачем документи (зокрема інвойс, CMR тощо) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Ціну товару у експортній декларації країни відправлення 24GBAC9LPTB4JP2AA4 від 17.09.2024 наведено у валюті країни експорту з врахуванням відповідного курсу долара США до фунту стерлінгів на дату оформлення декларації.
- щодо аргументу про те, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 2266 км, а вартість 110000грн. - що становить 48,54 грн/км, відстань по території України 70 км, а вартість 42573,17 грн. - що становить 608,19 грн/км. З цього приводу суд зазначає, що Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік, калькулювання собівартість перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального. Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних витрат. Пунктом 2 розділу І Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 передбачено, що рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Тобто вказані Методичні рекомендації мають рекомендаційний характер, а їх дотримання не є визначальним фактором у цілях доказування у цій справі. Чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Відповідач надав оцінку вартості перевезення по території України, що не належить до його компетенції, оскільки відповідна величина не є складовою митної вартості.
- щодо зауважень митного органу стосовно необхідності підтвердження виробника товару та про відсутність відомостей про торгівельну марку, то суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України ліцензія на виробництво товару, нормативно-технічна документація на виготовлення товару, сертифікат на систему якості товару, сертифікат продукції власного виробництва, свідоцтво про присвоєння товару штрихового коду ЕАN не є документами, що підтверджують митну вартість товару та жодним чином не стосується складових цінового значення товарів.
- щодо зауважень митниці до наданого в процесі митних консультацій висновку експерта від 23.09.2024 № 3-3/932, то такий був зроблений підставі копій документів, наданих до митного оформлення, інформація про що міститься на 1 першій сторінці висновку (а.с. 32). Окрім того, цей документ містить підпис експерта, печатку та гриф затвердження його керівником. Таким чином, експертний висновок ДП Держзовнішінформу від 23.09.2024 № 3-3/932 складений відповідно до пункту 56 Постанови від 10.09.2003 № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», тому зауваження митного органу щодо його змісту та оформлення є помилковими.
Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі є достатніми для підтвердження заявленої ПрАТ «Акумуляторний завод «Сада» митної вартості декларованого товару за основним методом.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:
письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації № 24UA100350725483U9 від 10.07.2024 року, де вартість товару становить 4,93 дол. США за кг.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100486/2 від 24.09.2024 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови № UA209230/2024/003042 також підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 9968,37 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 7570 грн. Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 7570 грн. Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає такі витрати неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Посилається на те, що справа є незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивач надав суду копії таких документів:
1) договір про надання правничої допомоги № 24/04 від 09.02.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ» та приватним підприємством «Акумуляторний завод «Сада» (далі - Клієнт) та Додаткову угоду № 10 до договору. Відповідно до пункту 3.1 Додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів здійснюється протягом 30 днів з дня винесення рішення судом першої інстанції та підписання сторонами акту приймання-передачі.
2) акт приймання-передачі наданих послуг від 27.01.2025 з переліком наданих послуг: - зібрання в клієнта документів та їх аналіз - 1 год., 1514 грн.; - підготовка позовної заяви - 4 год., 6056 грн. Загальна вартість витрат на правничу допомогу становить 7570 грн.
Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов'язані з розглядом цієї справи: адвокат підготовив процесуальні документи по суті справи (позовну заяву, відповідь на відзив), здійснив аналіз та підбір судової практики в аналогічній до цієї категорії судових справах. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов'язків, підготовлених ним документів. Оцінюючи витрати позивача на адвоката, пов'язані з розглядом цієї справи в суді, зважаючи на складність цієї справи, якість підготовлених адвокатом документів, витрачений адвокатом час, суд визнає співмірними з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також враховує, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є меншою за суму судового збору, сплаченого за вирішення цього спору судом, що додатково підтверджує адекватність заявленої до відшкодування суми. Щодо клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, то відповідач не навів аргументів, що доводили б завищення розміру витрат на правничу допомогу чи неповязаність цих витрат із підготовкою заяв по суті цього спору.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100486/2 від 24.09.2024, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/003042.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43971343) на користь приватного акціонерного товариства «Акумуляторний завод «Сада» (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 15-А; ідентифікаційний код 24962494) судові витрати на сплату судового збору в сумі 9968 (дев'ять тисяч шістдесят вісім) гривень 37 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович