03 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5619/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., за участю секретаря судового засідання Мацько В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,за участю:
представника позивача - Склярова О.І.,
представників відповідача - Андрющенка О.М., Мирончука С.С., Должикової К.М. -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 :
- № 0000/11851/24-04 від 06.08.2024 щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2606789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1126435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1480354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2459688,85 грн, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі - 387670,47 грн;
- № 0000/11852/24-04 від 06.08.2024 щодо завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2606789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1126435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1480354,57 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2459688,85 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у розмірі - 32305,87 грн;
- № 0000/11853/24-04 від 06.08.2024 щодо відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою 1ДФ у І -ІІІ кварталі 2019 року, І кварталі 2020 року, І-ІІ кварталі 2022 року, ІІІ кварталі 2023 року, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі - 1020,00 грн;
- №0000/11854/24-04 від 06.08.2024 щодо надання на перевірку контролюючому органу книги обліку доходів і витрат, яким відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення законодавства у розмірі - 1020,00 грн;
- №0000/11855/24-04 від 06.08.2024 щодо нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн., в т.ч. станом на 31.12.2021_ року на загальну суму 834899,03 грн, станом на 31.12.2022 року на загальну суму 2459688,85 грн, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі - 823642,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що відповідачем у період з 17.06.2024 по 05.07.2024 була проведена відносно нього планова виїзна документальна перевірка з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.
За результатами перевірки був складений Акт №9976/11-28-24-04/2450503278 від 12.07.2024 (далі - Акт перевірки), у якому зазначено наступні порушення:
- завищення витрат (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей реалізованих або використаних у виробництві продукції) на загальну суму 2606789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1126435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1480354,57 грн. Також, встановлено заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн, у т.ч. за 2021 рік у сумі 834899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2459688,85 грн. У зв'язку з цим, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі - 387670,47 грн, за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності у розмірі - 32305,87 грн;
- відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою 1ДФ у І -ІІІ кварталі 2019 року, І кварталі 2020 року, І-ІІ кварталі 2022 року, ІІІ кварталі 2023 року;
- ненадання на перевірку контролюючому органу книгу обліку доходів і витрат;
- нестачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн., в т.ч. станом на 31.12.2021 на загальну суму 834899,03 грн, станом на 31.12.2022 на загальну суму 2459688,85 грн, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю. У зв'язку з цим, відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі - 823642,50 грн.
Вказує на безпідставність висновків відповідача про завищення ним витрат за 2020 рік на суму 1126435,12 грн та за 2023 рік на суму 1480354,57 грн, заниження витрат за 2021 рік на суму 834899,03 грн та за 2022 рік на суму 2459688,85 грн, оскільки з акта перевірки абсолютно не вбачається, у зв'язку з чим його посадові особи зробили такі висновки.
Зауважує, що має залишки товарно-матеріальних цінностей з минулих періодів, які реалізовані в поточних перевіряємих періодах та відповідно собівартість яких включено до складу витрат. При цьому, вартість формується на той чи інший товар, в залежності від потреб з метою отримання доходу від операцій з реалізації товарів та послуг. Встановлення цін нижче собівартості не застосовувалась. Товарно-матеріальні цінності закуповуються як на умовах передоплати, так і з відстрочкою платежу у платників і неплатників ПДВ. Обсяг придбання товарно-матеріальних цінностей у неплатників ПДВ по виписках банку про рух коштів на розрахункових рахунків-неможливий, оскільки можливе допущення помилок у призначення платежу. По даних ЄРПН дана інформація відсутня. Запит, щодо переліку контрагентів, видаткових накладних, актів виконаних послуг з придбанням товарно-матеріальних цінностей, послуг у неплатників ПДВ від перевіряючих, не надходив.
Зазначає, що заниження суми податкового зобов'язання з військового збору від здійснення підприємницької діяльності відповідачем встановлено у зв'язку зі збільшенням суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період.
Звертає увагу, що нестача товарно-матеріальних цінностей, які були придбані з ПДВ на загальну суму 3294587,88 грн, у т.ч. станом на 31.12.2021 у сумі 834899,03 грн та станом на 31.12.2022 у сумі 2459688,85 грн встановлена посадовими особами відповідача не за результатами проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, а шляхом математичних розрахунків згідно податкових накладних з ЄРПН, банківських виписок та первинних документів на придбання (з врахуванням придбання у неплатників ПДВ), що не відповідає вимогам податкового законодавства.
Зауважує, що у пункті 2.3.2 Акта перевірки вказано про порушення в частині відображення виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) у 1-3 кварталі 2019 року, 1 кварталі 2020 року, 3 кварталі 2021 року, 1-2 кварталі 2022 року, однак при зазначенні таких порушень детальний опис виявлених порушень не проведений, у зв'язку з цим неможливо встановити про які саме порушення йдеться.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обґрунтування заперечень зазначив, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 та пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), відповідно до наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22.05.2024 №393-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », та наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 26.06.2024 №464-п «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 », проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2023 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки, яким встановлено наступні порушення:
- пункту 177.2, підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 469222,14 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 202758,32 грн, за 2023 рік у сумі 266463,82 грн та завищення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 198857,21 грн, в т.ч. за 2021 рік у сумі 122176,51 грн, за 2022 рік у сумі 76680,70 грн;
- підпункту 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 39101,85 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 16896,53 грн, за 2023 рік у сумі 22205,32 грн та завищення суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 16571,44 грн, в т.ч. за 2021 рік у сумі 10181,38 грн, за 2022 рік у сумі 6390,06 грн;
- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 658914 грн, в т.ч. за грудень 2021 року на суму 166980 грн, за грудень 2022 року на суму 491934 грн;
- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI в частині заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 198543,77 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 61682,47 грн, за 2023 рік на суму 136861,30 грн, та завищення суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 208331,71 грн, в т.ч. за 2021 рік на суму 133376,85 грн, за 2022 рік на суму 74954,86 грн;
- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 та пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів. 6. пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою №1ДФ у 1 кварталі 2019 р., 2 кварталі 2019 р., 3 кварталі 2019 р., 1 кварталі 2020 р., 3 кварталі 2021 р., 1 кварталі 2022 р., 2 кварталі 2022 р.
Вказує, що в порушення вимог пункту 177.10 статті 177 ПК України книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 на перевірку позивачем не надана.
Зауважує, що позивач заперечення на Акт перевірки не подавав.
Вважає прийняті на підставі Акта перевірки податкові повідомлення-рішення від 06.08.2024 №0000/11851/24-04, №0000/11852/24-04, №00000/11853/24-04, №0000/11854/24-04, №0000/11855/24-04 правомірними, оскільки останні повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
24.10.2024 представник відповідача подав суду додаткові письмові пояснення у яких більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у відзиві на позовну заяву, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень позивача. Вказує, що позивачем не було надано відповіді на запит про надання інформації №1384/12/11-28-24-04-02 від 05.07.2024 як під час перевірки, так і після її завершення, також не подано заперечення на Акт перевірки. Після винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень правом на подання скарги до Державної податкової служби України позивач не скористався.
05.02.2025 представник позивача подав суду додаткові пояснення, у яких звертає увагу на недоведеність відповідачем вини позивача у формі прямого умислу при притягненні до фінансової відповідальності за податкові правопорушення.
19.09.2024 представник позивача подав суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
10.10.2024 представник позивача подав суду додаткові пояснення та докази.
10.10.2024 представник відповідача подав суду клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідка.
17.10.2024 представник позивача подав суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
19.11.2024 представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
31.01.2025 представник відповідача подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
05.02.2025 представник позивача подав суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
05.02.2025 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень та доказів.
05.02.2025 представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
05.03.2025 представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засідання для надання можливості підготуватись до судових дебатів.
Інших заяв клопотань від учасників справи до суду не надходило.
29.08.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2024.
20.09.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
25.09.2024 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 11.10.2024.
11.10.2024 ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 25.10.2024.
18.10.2024 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
25.10.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті на 19.11.2024.
19.11.2024 протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 17.12.2024.
17.12.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи на 07.01.2025.
07.01.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні до 05.02.2025.
05.02.2025 протокольною ухвалою суду відмовлено у клопотанні представника позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, відкладено розгляд справи до 05.03.2025.
05.03.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні до 25.03.2025.
25.03.2025 суд протокольною ухвалою відклав ухвалення та проголошення рішення суду до 03.04.2025.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково вказав, що під час перевірки відповідачем було допущено порушення порядку її проведення в частині строку направлення запиту про надання інформації - запит був надісланий в останній день перевірки (05.07.2024), що не дозволило належним чином підготувати та надати витребувану інформацію. Висновки про завищення та заниження витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів нічим не підтверджені. У Акті перевірки відсутні посилання на первинні документи на підставі яких визначено суми податкових зобов'язань. Жодним чином не обгрунтовано визначення вини позивача у формі прямого умислу. Вказує на наявність помилок в Акті перевірки, зокрема наявне посилання на пункт 2.1.2, якого не існує. У Акті перевірки жодним чином не згадується результати проведеної на вимогу податкового органу інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Не заперечує, що книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 позивачем не велась у зв'язку з великими об'ємами номенклатури товару. При цьому, вівся бухгалтерський облік.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, додатково зазначили, що запит про надання інформації дійсно вручений в останній день перевірки - 05.07.2024, але позивач навіть до дати підписання акта перевірки відповіді на нього не надав. Придбання товарно-матеріальних цінностей обраховувалось шляхом даних з ЄРПН (Єдиний реєстр податкових накладних) по платниках ПДВ, а по неплатниках ПДВ брались видаткові накладні і математично додавались. Аналогічним чином було обраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість. Не заперечували, що у Акті перевірки була допущена помилка у нумеруванні пунктів. Зауважили, що матеріали проведеної позивачем інвентаризації не брались до уваги під час оформлення результатів перевірки, оскільки така інвентаризація проводилась на дату перевірки, а не за період перевірки.
Заслухавши представників сторін по справі, установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 26.09.2003, дата запису: 22.02.2006, номер запису: 24460170000001820. Господарська діяльність здійснюється за адресою: Кіровоградська область, місто Світловодськ, вулиця Михайла Грушевського (бувша Калініна), буд. 4 «Б». Видами господарської діяльності є: оптова торгівля металами та металевими рудами (основний, КВЕД 46.72); виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (КВЕД 25.99); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (КВЕД 46.74); оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (КВЕД 46.69); оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (КВЕД 46.43); рекламні агентства (КВЕД 73.11); посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (КВЕД 73.12).
На підставі наказів від 22.05.2024 №393-п (т.3 а.с. 112зв.), та від 26.06.2024 № 464-п (т.3 а.с. 111) у період з 17.06.2024 по 05.07.2024 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
За результатами такої перевірки було складено Акт №9976/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 12.07.2024 (т.1 а.с. 12-34).
Перевіркою, встановлено порушення:
- пункту 177.2, підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 469222,14 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 202758,32 грн, за 2023 рік у сумі 266463,82 грн та завищення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 198857,21 грн, в т.ч. за 2021 рік у сумі 122176,51 грн, за 2022 рік у сумі 76680,70 грн;
- підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України, в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 39101,85 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 16896,53 грн, за 2023 рік у сумі 22205,32 грн та завищення суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 16571,44 грн, в т.ч. за 2021 рік у сумі 10181,38 грн, за 2022 рік у сумі 6390,06 грн;
- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 658914 грн, в т.ч. за грудень 2021 року на суму 166980 грн, за грудень 2022 року на суму 491934 грн;
- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 198543,77 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 61682,47 грн, за 2023 рік на суму 136861,30 грн, та завищення суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 208331,71 грн, в т.ч. за 2021 рік на суму 133376,85 грн, за 2022 рік на суму 74954,86 грн;
- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 та пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не зберігання та ненадання на перевірку документів;
- пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, в частині відображення не в повному обсязі відомостей виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) за формою №1ДФ у 1 кварталі 2019 р., 2 кварталі 2019 р., 3 кварталі 2019 р., 1 кварталі 2020 р., 3 кварталі 2021 р., 1 кварталі 2022 р., 2 кварталі 2022 р.
Позивач заперечення на Акт перевірки до ГУ ДПС у Кіровоградській області не подавав.
На підставі висновків Акта перевірки відповідачем 06.08.2024 винесено податкові повідомлення - рішення:
- №0000/11851/24-04, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі - 387670,47 грн, у тому числі 270364,93 грн за податковими зобов'язаннями та 117305,54 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.3 а.с. 114-115);
- №0000/11852/24-04 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 32305,87 грн, у тому числі 22530,41 грн за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 9775,46 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.3 а.с. 115зв.-116);
- №0000/11853/24-04, яким застосовано до позивача 1020,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на доходи фізичних осіб (т.3 а.с. 118);
- №0000/11854/24-04, яким застосовано до позивача 1020,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства (т.3 а.с. 117);
- №0000/11855/24-04, яким збільшено збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 823642,50 грн, у тому числі 658914,00 грн за податковими зобов'язаннями та 164728,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.3 а.с. 119-120).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Об'єктом оподаткування резидента відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено вичерпний перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів підприємця.
Так, приписами пункту 177.4 статті 177 ПК України (в редакції на дату спірних правовідносин) визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
Верховний Суд в постанові від 09.07.2020 у справі №440/3973/18 зазначив, що відповідно до положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов'язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари мають бути поставлені, а послуги - отримані.
В постанові від 21.05.2020 у справі №824/257/18-а Верховний Суд наголосив, що положення статті 177 ПК України вказують на те, що об'єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Під терміном "господарська діяльність" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом чи операціями, спрямованими на отримання доходу.
Актом перевірки встановлено завищення вартості придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві на загальну суму 2606789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік у сумі 1126435,12 грн та за 2023 рік у сумі 1480354,57 грн. Також, перевіркою встановлено заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн., в т.ч. за 2021 рік у сумі 834899,03 грн та за 2022 рік у сумі 2459688,85 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із пунктами 3-5 розділу II Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
-викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
-викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
-у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
-у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
-у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
-у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки;
Таким чином, у випадку встановлення в ході проведення перевірки порушень податкового законодавства, контролюючий орган повинен скласти акт перевірки, в якому описати виявлене порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що акт перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.
Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.
Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.
Однак, дослідивши зміст Акта перевірки, суд встановив, що він не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку №727, так як виявлені порушення податкового законодавства щодо завищення вартості придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві на загальну суму 2606789,69 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн викладені нечітко, необ'єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.
При цьому, суд наголошує, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Водночас, зміст Акта перевірки свідчить, що податковим органом не наведено жодної господарської операції, при здійсненні якої позивач порушив норми ПК України, не вказано первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про такі порушення, та які містили б інформацію про завищення або заниження витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за 2020-2023 роки, що у свою чергу, призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на вказану суму.
Як встановлено судом під час розгляду справи, сума завищення вартості товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві 1126435,12 грн у 2020 році була обрахована перевіряючими наступним способом: математичними обрахунками визначено суму залишків станом на 01.01.2020 та придбаних протягом 2020 року ТМЦ (8657455,53 грн+13767510,12 грн = 22 424 965,65 грн). У наступному, від цієї суми віднято суму залишків станом на 31.12.2020 (22 424 965,65 грн - 9742732,02 грн = 12 682 233,63 грн). Далі, від вартості придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно поданої декларації за 2020 рік віднято вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно перевірки (13808668,75 грн - 12 682 233,63 грн = 1 126 435,12 грн).
Сума завищення вартості товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві 1480354,57 грн у 2023 році визначена аналогічним способом: визначено вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції у 2023 році згідно перевірки (7754812,85 грн + 13311303,18 грн - 9709597,24 грн). У наступному від вартості придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно поданої декларації за 2023 рік віднято вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно перевірки (12836873,36 грн - 11 356 518,79 грн = 1 480 354,57 грн).
Таким чином, загальна сума завищення вартості придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві становить 2606789,69 грн (1480354,57 грн + 1126435,12 грн).
Сума заниження вартості товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві 834899,03 грн у 2021 році, встановлена наступним способом: математичними обрахунками визначено суму залишків станом на 01.01.2021 та придбаних протягом 2021 року ТМЦ (9742732,02 грн + 12318877,67 грн = 22 061 609,69 грн). У наступному, від цієї суми віднято суму залишків станом на 31.12.2021 (22 061 609,69 грн - 9763033,74 грн = 12 298 575,95 грн). Далі, від вартості придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно поданої декларації за 2021 рік віднято вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно перевірки (11463676,92 грн - 12 298 575,95 грн = - 834 899,03 грн).
Аналогічним чином визначена сума заниження вартості товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві 2459688,85 грн у 2022 році: визначено вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції у 2022 році згідно перевірки 11 962 737,17 грн (9763033,74 грн + 9954516,28 грн - 7754812,85 грн). У наступному від вартості придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно поданої декларації за 2022 рік віднято вартість придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно перевірки (9503048,32 грн - 11 962 737,17 грн = -2 459 688,85 ).
Загальна сума заниження вартості придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві становить 3294587,88 грн (- 834899,03 грн + (-) 2459688,85 грн).
При цьому, суми залишків станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 надані інспекторам податкового органу позивачем на їх запит від 18.06.2024. Також, для обрахунків взяті суми придбаних ТМЦ реалізованих або використаних у виробництві продукції згідно поданих позивачем декларацій за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.
З цього приводу суд зазначає, що податкова декларація про майновий стан і доходи є податковою звітністю, яка узагальнює інформацію з регістрів податкового обліку, а тому не містить інформації про зміст господарських операцій, а відтак, не може бути самостійною підставою для висновків про завищення або заниження витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Що стосується встановлених перевіряючими сум придбаних у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках товарно-матеріальних цінностей, то такі суми за твердженнями представників відповідача, були визначені перевіряючим самостійно шляхом математичних обрахунків згідно наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, банківських виписок тощо.
Водночас на вимогу суду відповідачем наданий Перелік товарно-матеріальних цінностей, придбаних за 2020-2023 роки позивачем, які враховані при проведенні перевірки. З його змісту вбачається, що він повністю відображає відомості з Єдиного реєстру податкових накладних суб'єкта господарювання за відповідні роки. При цьому, не містить інформації про факт оплати придбаних ТМЦ, посилання на первинні документи, на підставі яких вчинені записи.
Знову ж таки суд зазначає, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, однак, акт перевірки не містить конкретних реквізитів ні видаткових накладних, ні прибутково-видаткових накладних, приймальних актів тощо, зокрема дати їх складання, змісту та посилань, які саме первинні документи було досліджено податковим органом та враховані/чи не враховано під час проведення перевірки та проведення обрахунку придбаних ТМЦ протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років. Будь-які розрахунки придбаних ТМЦ до Акта перевірки також не додані. У зв'язку з чим, здійснити перевірку правильності визначення сум придбаних ТМЦ за результатами проведеної відповідачем перевірки, а отже і завищення вартості придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані або використані у виробництві на загальну суму 2606789,69 грн та заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн, неможливо.
Вказане свідчить про те, що податковим органом не доведено обґрунтованість висновків про завищення позивачем витрат на загальну суму 2606789,69 грн, в т.ч. за 2020 рік на суму 1126435,12 грн та за 2023 рік на суму 1480354,57 грн, а також заниження витрат за рахунок вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3294587,88 грн, у тому числі за 2021 рік на суму 834899,03 грн та за 2022 рік на суму 2459688,85 грн.
Крім цього, результати перевірки визначення суми чистого оподаткованого доходу оформлені таблицею (сторінка 20 Акта перевірки), куди внесені дані з Податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2019-2023 роки. Водночас, у стовбці « 3» за 2021 рік, вказана сума чистого оподаткованого доходу у розмірі 676768,41 грн, що не відповідає даним Податкової декларації про майновий стан і доходи від 08.02.2022, адже відповідно до вказаної декларації така сума становить 678758,41 грн (т.1 а.с. 132-133).
У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а Суд зазначив, що: "Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, податкове повідомлення-рішення №0000/11851/24-04 від 06.08.2024, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 387670,47 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми № 0000/11852/24-04 від 06.08.2024 за платежем військовий збір на загальну суму 32305,87 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 16-1.1.1 підпункту 16-1.1 статті 16-1 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1 статті162 цього Кодексу.
При цьому, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність нарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000/11851/24-04 від 06.08.2024, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000/11852/24-04 від 06.08.2024 за платежем військовий збір на загальну суму 32305,87 грн також підлягає скасуванню, оскільки має похідний характер від суми нарахованого доходу.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/11853/24-04 від 06.08.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14.1.257 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Положеннями підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПК України встановлено, що основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України).
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому відображається у формі № 1ДФ під ознакою доходу « 153».
У розділі 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску визначено:
У графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розділі 1 "Довідник ознак доходів фізичних осіб" (додаток 2 до Порядку);
У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;
У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;
У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді.
Отже, при виплаті доходу на користь фізичної особи у вигляді поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу « 153» в податковому розрахунку за формою 1ДФ відображається сума нарахованого доходу у графі 3а та сума виплаченого доходу - у графі 3. У графі 4а «Сума нарахованого податку» та у графі 4 - «Сума перерахованого податку» - проставляються нулі.
Згідно Акта перевірки встановлено порушення позивачем дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей в частині невідображення виплачених сум поворотної фінансової допомоги фізичним особам (ознака доходу 153) у 1 кварталі 2019р., 2 кварталі 2019 р., 3 кварталі 2019р., 1 кварталі 2020р., 3 кварталі 2021 р., 1 кварталі 2022р., 2 кварталі 2022 року, чим порушено підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України.
Знову ж таки, в супереч пункту 5 розділу ІІ Порядку №727 у Акті перевірки не зазначені факти та обставини виявлених порушень. Зокрема, не вказано, які саме суми поворотної фінансової допомоги мали бути відображені в податковому розрахунку за формою 1ДФ у вказаних періодах, по яких договорах, стосовно яких фізичних осіб, яким чином отримана така інформація перевіряючими, чи призвело таке порушення до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку. Також відсутня в Акті перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків.
Вказане свідчить про те, що відповідачем не доведено складу правопорушення, передбаченого підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000/11853/24-04 від 06.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/11854/24-04 від 06.08.2024, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України (у редакції, чинній на 23.12.2020) встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Законом України від 14.07.2020 №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» статтю 177 ПК України викладено у новій редакції, згідно якої фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Вказані зміни набрали чинності з 01.01.2021. Тобто, з цієї дати обов'язок ведення фізичними особами-підприємцями, що перебувають на загальній системі оподаткування, Книги обліку доходів і витрат скасований.
Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право під час проведення перевірок запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, і цей обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 392, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга обліку доходів і витрат), та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат (далі - Порядок №481).
Згідно з пунктом 8 Порядку №481, книга зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.
Згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
З урахуванням зазначеного вище законодавства України, суд зауважує, що книга обліку доходів і витрат має зберігатися платниками податків не менш як протягом 1095 днів (3 роки) зокрема з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Отже, в період з 01.01.2019 по 21.07.2021 (дата втрати чинності Порядку №481) позивач повинен був вести книгу обліку доходів і витрат.
Поряд з цим, Актом перевірки констатовано, позивачем не спростовано, що книга обліку доходів і витрат до перевірки позивачем надана не була. При цьому, позовна заява не містить жодних заперечень та зауважень з цього приводу.
З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що вимога відповідача про надання книги обліку доходів та витрат під час проведення перевірки у 2024 році за період 2019-2021 роки й відповідно, притягнення Позивача до відповідальності за її ненадання є правомірним, у зв'язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000/11854/24-04 від 06.08.2024 відсутні.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000/11855/24-04 від 06.08.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі - 823642,50 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
За змістом наведених норм, платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Крім того, положення підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (далі - Положення №879).
Відповідно до пункту 2 вказаного Положення останнє застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства).
Таким чином, вказаний нормативно-правовий акт не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, при цьому інші нормативні вказівки щодо порядку організації, строків, вимог до документального оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб - підприємців у чинному законодавстві відсутні. Втім, враховуючи обов'язок платника податків провести таку інвентаризацію на вимогу контролюючого органу, суд вважає за можливе використання фізичною особою-підприємцем приписів Положення №879 для проведення та оформлення результатів відповідної інвентаризації.
Абзацом 6 пункту 7 Положення №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
Пункт 18 розділу II Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.
Згідно Акта перевірки встановлено, що за період з 01.01.2019 по 31.12.2023 фізичною особою-платником ОСОБА_1 задекларовано податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 15051549,00 грн.
Також, перевіркою встановлено відсутність товарно - матеріальних цінностей, які були придбані з ПДВ на загальну суму 3294587,88 грн, у тому числі станом на 31.12.2021 на суму 834899,03 грн та станом на 31.12.2022 на суму 2459688,85 грн, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та включені до складу податкового кредиту, чим порушено вимоги пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Дослідження вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей здійснювалося згідно податкових накладних з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), банківських виписок та первинних документів на придбання (з врахуванням придбання у неплатників ПДВ) математичним способом.
Так, згідно наданої позивачем для перевірки інформації залишки ТМЦ станом на: 01.01.2021 становлять 9742732,02 грн, 01.12.2021 - 9763033,74 грн, 01.01.2022 - 9763033,74 грн, 01.12.2022 - 7754812,85 грн.
Згідно відомостей з податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2021 вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції становить 11463676,92 грн (т.1 а.с. 130), а згідно декларації за 2022 рік - 9503048,32 грн (т.1 а.с. 141).
Відсутність ТМЦ, які були придбані з ПДВ станом на 31.12.2021 на загальну суму 834899,03 грн. встановлено наступним способом: до залишків ТМЦ станом на 01.01.2021 додано суму придбаних протягом року ТМЦ згідно відомостей з ЄРПН (9742732,02 грн +12318877,67 грн = 22 061 609,69 грн). Від цієї суми віднято залишки на кінець року (31.12.2021) згідно інформації платника податків та віднято вартість придбаних та реалізованих ТМЦ згідно декларації за 2021 рік (22 061 609,69 грн - 9763033,74 грн - 11463676,92 грн = 834 899,03 грн).
Аналогічним чином визначено відсутність ТМЦ, які були придбані з ПДВ станом на 31.12.2022: (9763033,74 грн +9954516,28 грн) - 7754812,85 грн - 9503048,32 грн = 2459688,85 грн.
Таким чином, розбіжність між даними платника та даними перевірки складає: 3294587,88 грн.
У зв'язку з відсутністю, на думку відповідача, ТМЦ на залишках, платник податку зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання.
Оскільки податкові зобов'язання з ПДВ не нараховувалися, на думку відповідача, відбулося заниження задекларованої суми податкового зобов'язання у 2021 році на суму 166980,00 грн та у 2022 році на суму 491934,00 грн.
Водночас, судом встановлено, що податковий інспектор 18.06.2024 направив позивачу вимогу №1269/12/11-2824-04-02/2450503278 про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 17.06.2024 (т.3 а.с. 99).
Така інвентаризація фізичною особою-підприємцем була проведена, а її результати листом б/н від 24.06.2024 разом з інвентаризаційним описом направлені податковому інспектору (т.3 а.с. 98). Однак, матеріали такої інвентаризації при визначенні сум залишків ТМЦ з невідомих причин посадовими особами відповідача використані не були.
Отже, відповідач всупереч вимог ПК України та Положення №879 не в порядок та не в спосіб передбачений законом дійшов висновку про невикористання позивачем ТМЦ в своїй господарській діяльності, без використання результатів інвентаризації, що є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі 807/1556/17, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Також Суд зазначив, що за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.
Таким чином, проведений контролюючим органом розрахунок залишків наведений в Акті перевірки фактично є припущенням контролюючого органу та не узгоджується із положеннями підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України та вказаними вище висновками Верховного Суду.
Суд також зазначає, що 05.07.2024 інспектором подано позивачу запит про надання інформації та пояснень №1384/12/11-28-24-04-02 щодо відсутності ТМЦ, які були придбані з ПДВ за 2021 та 2022 роки. Відповідь на вказаний запит позивачем не надана.
Поряд з цим суд зазначає, що порядок надання платниками податків документів для проведення документальної перевірки врегульовано статтею 85 ПК України, яка встановлює, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
В даному випадку запит направлено в останній день перевірки - 05.07.2024. Вказане не лише суперечить вищезазначеним вимогам статті 85 ПК України, але і позбавило позивача надати необхідні документи під час проведення перевірки.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0000/11855/24-04 від 06.08.2024, яким яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі - 823642,50 грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000/11851/24-04 від 06.08.2024, №0000/11852/24-04 від 06.08.2024, №0000/11853/24-04 від 06.08.2024 та №0000/11855/24-04 від 06.08.2024, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 14 535,52 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №0000/11851/24-04 від 06.08.2024, №0000/11852/24-04 від 06.08.2024, №0000/11853/24-04 від 06.08.2024 та №0000/11855/24-04 від 06.08.2024, винесені на підставі акта перевірка №9976/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 12.07.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 14 535 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн 52 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК