про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 квітня 2025 року м. Київ № 752/3080/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Голосіївського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції відносно неоцінки відповідності дій водія ОСОБА_2 вимогам Правил дорожнього руху України;
- зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної пригоди 11.12.2024.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.02.2025 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Відповідно до листа Голосіївського районного суду міста Києва від 20.03.2025 №752/3080/25 (вх. від 01.04.2025 №16042) матеріали адміністративної справи надійшли до Київського окружного адміністративного суду та протоколом автоматизованого розподілу судої справи між суддями від 01.04.2025 справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено про те, що 19.12.2024 нею до Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції було подано заяву №352-ді з проханням розглянути надані докази про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з огляду на те, що 11.12.2024 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Форд Ф'южен», д.н.з. НОМЕР_1 , приблизно в 21:35 рухаючись в м. Києві почала завчасно гальмувати перед пішохідним переходом, який розміщений на вул. Антоновича, 18 і почула позаду удар. Автомобіль «БМВ» з д.н.з. НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 не встиг загальмувати та в'їхав в автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 , пошкодивши таким чином кришку багажника (деформовано, та пошкоджено лакофарбове покриття), пластикова накладка кришки багажника (тріснутий у багатьох місцях, відламані кріплення), петлі кришки багажника, пошкоджено геометрію задньої панелі багажника, пошкодженно задній бампер, тріснуті та відламані кріплення, молдинг бамперу тріснутий, зламані абсорбер та посилювач бамперу.
Позивач вказує, що під час руху ОСОБА_2 порушено Правила дорожнього руху, зокрема, п. 12.1 та п 13.1.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що листом Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у місті Києві від 25.12.2024 №352-зі /41/11/5/02-2024 позивача повідомлено про те, що в управління відсутні підстави для оформлення матеріалів ДТП та складання протоколу про адміністративне правопорушення для притягнення до адміністративної відповідальності винної в ДТП особи.
На думку позивача, відповідач неправомірно відмовився скласти протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 .
Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Так. стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обраний позивачем спосіб захисту, як оскарження дій чи бездіяльності Департаменту патрульної поліції та вимоги зобов'язального характеру, спрямовані на складання протоколу про адміністративне правопорушення з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, не створить для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів предметом спірних правовідносин у даній справі є бездіяльність відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення окремо від рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, спір у даній справі не є адміністративним, оскільки відповідач при вирішенні питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки позовні вимоги про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача не пов'язана з вирішенням публічно-правового спору, то у відкритті провадження необхідно відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №340/3781/24.
Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Заступник начальника управління - начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Олександр Парамонов про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Перепелиця А.М.