про відмову в забезпеченні позову
02 квітня 2025 року м.Київ №320/15073/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - Березовича Олександра Олександровича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Також до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Березовця О.О. була подана заява про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити захід забезпечення позову шляхом зобов'язання Міністерства оборони України зупинити виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві усім особам, які мають право на таку виплату внаслідок загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування заяви представником позивачем зазначено про те, що позивачка спільно проживала з загиблим ОСОБА_2 та мають трьох сумісних дітей. Проте, відповідачем не враховано інтереси дітей позивачки та не призначено виплату одноразової грошової допомоги як членам сім'ї загиблого. Представник позивача стверджує, що ймовірно вказана одноразова грошова допомога призначена іншим особам, однак при цьому не враховано інтересів дітей позивачки. Представник позивачки, вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на зупинення виплат Міністерством оборони України на користь інших осіб до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заявник уважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення або неможливості поновлення порушених прав заявника, оскільки позивач буде вимушена ініціювати нові судові спори з повернення цих виплат.
Суд зазначає, що згідно частин 1, 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб. Водночас, заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в стати б Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої етапі 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 5 1,52). "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
Зупинення дії, зокрема, індивідуального акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Поряд із цим, стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 640/5463/19.
Посилання на негативний вплив рішення суб'єкта владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі № 640/110/20, від 09 вересня 2020 року по справі № 813/944/18 та від 28 вересня 2020 року по справі № 620/2206/20.
Суд акцентує увагу на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення та порушення ним прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення відповідача явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що протиправність щодо невиплати позивачці одноразової грошової допомоги, яка є предметом оскарження, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення або неможливості поновлення порушених прав заявника, оскільки інші особи ймовірно отримують грошові кошти, а діти позивачки не отримують, не є підставою для задоволення заяви, оскільки із наданих документів не вбачається наявності чи відсутності такої виплати іншим особам.
Водночас, суд звертає увагу, що вимога позивача про зобов'язання Міністерство оборони України зупинити виплату грошових коштів у вигляді щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги тощо на користь інших осіб, є безпідставною, оскільки заходи забезпечення позову можуть застосовуватися виключно в межах заявлених у справі позовних вимог, відповідати критеріям співмірності, адекватності та розумності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Суд, зауважує, що інші особи не є стороною у цій справі, і вимог до них позивачкою не заявлено.
Проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, уважно вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, позивачем не доведено та судом також не встановлено, що невжиття зазначених у заяві відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивачки та забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.
Керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - Березовича Олександра Олександровича про забезпечення позову, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.