02 квітня 2025 року справа №640/12717/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Ін» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Ін» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому позивач просить суд скасувати прийняте ГУ ДПС у м. Києві податкове повідомлення - рішення від 08.02.2022 за №00061390704.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
18.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.07.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2022 ТОВ «Джаст Ін» отримало складений ГУ ДПС у місті Києві акт від 14.01.2022 №2017/26-15-07-04-02/41567921 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Джаст Ін», з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2021 року».
Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2021 року на суму 978 440, 00 грн.
В подальшому за висновками акту відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 08.02.2022 за №00061390704, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «Джаст Ін» на 978 440, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у серпні та вересні 2021 року здійснював отримання транспортно-експедиційних послуг від постачальника ТОВ «Миг-Транс» на підставі договору від 01.10.2020 за №0110/20-2.
Відповідно до умов договору ТОВ «Миг-Транс» зобов'язується організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України.
Відповідно до п. 1 Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України. Перевезення не здійснюються Експедитором на тимчасово окупованих територіях України, де проводиться Операція об'єднаних сил та на території АР Крим.
За Договором Експедитор вправі організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним самостійно або Замовником, укладати від свого імені з третіми особами договори перевезення вантажу, включаючи договори, направлені на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з перевезенням. Для здійснення перевезення Експедитор також може залучати власний транспорт.
Відповідно до п. 3 Договору 3.1. Експедитор зобов'язаний:
Забезпечити, із залученням автотранспортних підприємств, подачу чистого, відповідного до гігієнічних вимог автотранспорту, пристосованого для перевезення вантажу.
Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу.
Забезпечити наявність у залучених до виконання перевезення вантажу перевізників належним чином оформлених документів на автомобіль й інших документів, необхідних для виконання перевезення.
Виконувати всі необхідні дії, пов'язані із своєчасним перевезенням вантажів.
Як зазначив позивач, необхідність укладення договору з контрагентом полягала у залученні транспорту для виконання покладених на товариство зобов'язань в аспекті перевезення посилок до пунктів прийому-видачі у відділеннях.
На підтвердження фактично наданих послу між позивачем та ТОВ «Миг-Транс» долучено до матеріалів справи такі акти наданих послуг: 08.08.2021 року за №227; 08.08.2021 року за №228; 08.08.2021 року за №229; 08.08.2021 року за №230; 08.08.2021 року за №231; 08.08.2021 року за №232; 15.08.2021 року за №233; 15.08.2021 року за №234; 15.08.2021 року за №235; 15.08.2021 року за №236; 15.08.2021 року за №237; 15.08.2021 року за №238; 15.08.2021 року за №240; 22.08.2021 року за №242; 22.08.2021 року за №243; 22.08.2021 року за №244; 22.08.2021 року за №245; 22.08.2021 року за №246; 22.08.2021 року за №247; 31.08.2021 року за №250; 31.08.2021 року за №251; 31.08.2021 року за №252; 31.08.2021 року за №253; 31.08.2021 року за №254; 31.08.2021 року за №255; 31.08.2021 року за №256; 31.08.2021 року за №257; 05.09.2021 року за №260; 05.09.2021 року за №261; 05.09.2021 року за №262; 05.09.2021 року за №263; 12.09.2021 року за №265; 12.09.2021 року за №266; 12.09.2021 року за №267; 12.09.2021 року за №268; 12.09.2021 року за №269; 12.09.2021 року за №270; 19.09.2021 року за №273; 19.09.2021 року за №274; 19.09.2021 року за №275; 19.09.2021 року за №276; 19.09.2021 року за №277; 19.09.2021 року за №278; 26.09.2021 року за №282; 26.09.2021 року за №283; 26.09.2021 року за №284; 26.09.2021 року за №285; 26.09.2021 року за №286; 26.09.2021 року за №287; 30.09.2021 року за №291; 30.09.2021 року за №292; 30.09.2021 року за №293; 30.09.2021 року за №294.
На підтвердження фактично наданих послу між позивачем та ТОВ «Миг-Транс» долучено до матеріалів справи такі рахунки: 08.08.2021 року за №227 08.08.2021 року за №228 08.08.2021 року за №229 08.08.2021 року за №230 08.08.2021 року за №231 08.08.2021 року за №232 15.08.2021 року за №233 15.08.2021 року за №234 15.08.2021 року за №235 15.08.2021 року за №236 15.08.2021 року за №237 15.08.2021 року за №238 15.08.2021 року за №240 22.08.2021 року за №242 22.08.2021 року за №243 22.08.2021 року за №244 22.08.2021 року за №245 22.08.2021 року за №246 22.08.2021 року за №247 31.08.2021 року за №250 31.08.2021 року за №251 31.08.2021 року за №252 31.08.2021 року за №253 31.08.2021 року за №254 31.08.2021 року за №255 31.08.2021 року за №256 31.08.2021 року за №257 05.09.2021 року за №260 05.09.2021 року за №261 05.09.2021 року за №262 05.09.2021 року за №263 12.09.2021 року за №265 12.09.2021 року за №266 12.09.2021 року за №267 12.09.2021 року за №268 12.09.2021 року за №269 12.09.2021 року за №270 19.09.2021 року за №273 19.09.2021 року за №274 19.09.2021 року за №275 19.09.2021 року за №276 19.09.2021 року за №277 19.09.2021 року за №278 26.09.2021 року за №282 26.09.2021 року за №283 26.09.2021 року за №284 26.09.2021 року за №285 26.09.2021 року за №286 26.09.2021 року за №287 30.09.2021 року за №291 30.09.2021 року за №292 30.09.2021 року за №293 30.09.2021 року за №294.
Крім того, на підтвердження фактично наданих послу між позивачем та ТОВ «Миг-Транс» долучено до матеріалів справи такі платіжні доручення: 03.09.2021 року за №7060235 03.09.2021 року за №7060236 03.09.2021 року за №7060237 03.09.2021 року за №7060238 03.09.2021 року за №7060239 03.09.2021 року за №7060240 09.09.2021 року за №7079189 09.09.2021 року за №7079190 09.09.2021 року за №7079191 09.09.2021 року за №7079192 09.09.2021 року за №7079193 09.09.2021 року за №7079194 09.09.2021 року за №7079195 10.09.2021 року за №7081941 10.09.2021 року за №7081942 10.09.2021 року за №7081943 10.09.2021 року за №7081944 10.09.2021 року за №7081945 10.09.2021 року за №7081940 28.09.2021 року за №7123101 28.09.2021 року за №7123102 28.09.2021 року за №7123103 28.09.2021 року за №7123304 28.09.2021 року за №7123305 28.09.2021 року за №7123306 28.09.2021 року за №7123307 28.09.2021 року за №7123308 28.09.2021 року за №7123309 11.10.2021 року за №7156960 11.10.2021 року за №7156961 11.10.2021 року за №7156962 11.10.2021 року за №7156963 13.10.2021 року за №7168428 13.10.2021 року за №7168429 13.10.2021 року за №7168430 13.10.2021 року за №7168431 13.10.2021 року за №7168432 13.10.2021 року за №7168433 22.10.2021 року за №7189428 22.10.2021 року за №7189429 22.10.2021 року за №7189430 22.10.2021 року за №7189431 22.10.2021 року за №7189432 22.10.2021 року за №7189433 28.10.2021 року за №7201666 28.10.2021 року за №7201667 28.10.2021 року за №7201668 28.10.2021 року за №7207669 28.10.2021 року за №7201670 28.10.2021 року за №7201671 28.10.2021 року за №7201672 28.10.2021 року за №7201673 28.10.2021 року за №7201674 28.10.2021 року за №7201675.
Також, фактичне надання послуг також підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
Крім того, позивач у вересні 2021 року здійснював отримання транспортно-експедиційних послуг від постачальника ТОВ «Тіма-Транс» на підставі договору від 01.10.2020 за №0110/20-1.
Відповідно до умов договору ТОВ «ТІМА-ТРАНС» зобов'язується організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України.
Відповідно до п.1 Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України. Перевезення не здійснюються Експедитором на тимчасово окупованих територіях України, де проводиться Операція об'єднаних сил та на території АР Крим.
За Договором Експедитор вправі організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним самостійно або Замовником, укладати від свого імені з третіми особами договори перевезення вантажу, включаючи договори, направлені на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов'язки, пов'язані з перевезенням. Для здійснення перевезення Експедитор також може залучати власний транспорт.
Відповідно до п. 3 Договору 3.1. Експедитор зобов'язаний:
Забезпечити, із залученням автотранспортних підприємств, подачу чистого, відповідного до гігієнічних вимог автотранспорту, пристосованого для перевезення вантажу.
Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу.
Забезпечити наявність у залучених до виконання перевезення вантажу перевізників належним чином оформлених документів на автомобіль й інших документів, необхідних для виконання перевезення.
Виконувати всі необхідні дії, пов'язані із своєчасним перевезенням вантажів.
Як зазначив позивач, необхідність укладення договору з контрагентом полягала у залученні транспорту для виконання покладених на товариство зобов'язань в аспекті перевезення посилок до пунктів прийому-видачі у відділеннях.
На підтвердження фактично наданих послуг між позивачем та ТОВ «ТІМА-ТРАНС» до матеріалів справи долучено такі акти наданих послуг: 05.09.2021 року за №300 05.09.2021 року за №301 05.09.2021 року за №302 05.09.2021 року за №303 12.09.2021 року за №306 12.09.2021 року за №307 12.09.2021 року за №308 12.09.2021 року за №309 12.09.2021 року за №310 12.09.2021 року за №311 19.09.2021 року за №31319.09.2021 року за №31419.09.2021 року за №315 19.09.2021 року за №316 19.09.2021 року за №317 19.09.2021 року за №318 19.09.2021 року за №319 26.09.2021 року за №322 26.09.2021 року за №323 26.09.2021 року за №324 26.09.2021 року за №325 26.09.2021 року за №326 26.09.2021 року за №327 26.09.2021 року за №328 26.09.2021 року за №329 30.09.2021 року за №332 30.09.2021 року за №333 30.09.2021 року за №334 30.09.2021 року за №335 30.09.2021 року за №336.
При виконанні послуг були виписані наступні рахунки: 05.09.2021 року за №300 05.09.2021 року за №301 05.09.2021 року за №302 05.09.2021 року за №303 12.09.2021 року за №306 12.09.2021 року за №307 12.09.2021 року за №308 12.09.2021 року за №309 12.09.2021 року за №310 12.09.2021 року за №311 19.09.2021 року за №313 19.09.2021 року за №314 19.09.2021 року за №315 19.09.2021 року за №316 19.09.2021 року за №317 19.09.2021 року за №318 19.09.2021 року за №319 26.09.2021 року за №322 26.09.2021 року за №323 26.09.2021 року за №324 26.09.2021 року за №325 26.09.2021 року за №326 26.09.2021 року за №327 26.09.2021 року за №328 26.09.2021 року за №329 30.09.2021 року за №332 30.09.2021 року за №333 30.09.2021 року за №334 30.09.2021 року за №335 30.09.2021 року за №336.
Крім того, на підтвердження фактично наданих послу між позивачем та ТОВ «Миг-Транс» долучено до матеріалів справи такі платіжні доручення: 03.09.2021 року за №7060241 03.09.2021 року за №7060242 03.09.2021 року за №7060343 03.09.2021 року за №7060344 03.09.2021 року за №7060345 03.09.2021 року за №7060346 09.09.2021 року за №7079196 09.09.2021 року за №7079197 09.09.2021 року за №7079198 09.09.2021 року за №7079199 09.09.2021 року за №7079200 10.09.2021 року за №7081946 10.09.2021 року за №7081947 10.09.2021 року за №7081948 10.09.2021 року за №7081949 28.09.2021 року за №7123311 28.09.2021 року за №7123310 28.09.2021 року за №7123313 28.09.2021 року за №7123312 28.09.2021 року за №7123314 28.09.2021 року за №7123315 28.09.2021 року за №7123316 28.09.2021 року за №7123317 28.09.2021 року за №7123318.
Також, фактичне надання послуг також підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Суд звертає увагу, що ті з зазначених вище документів, копії яких долучено до матеріалів справи позивачем та які, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами, мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
У контексті доводів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов'язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Безпосередні контрагенти позивача, як самостійні суб'єкти господарювання та платники податків, несуть персональну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплату податків, дотримання податкової дисципліни у своїй діяльності.
За будь які дії/бездіяльність своїх контрагентів та третіх осіб (в тому числі протиправні, якщо такі мали місце) позивач відповідальності не несе.
У постанові від 19.02.2019 по справі № 811/217/17 Верховний Суд приходить до висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.
Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб - контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання.
Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб'єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.
Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентами позивача надання послуг на користь позивача без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.
Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.
А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки частина з оскаржуваних рішень не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 676, 61 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Ін» (02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1; код ЄДРПОУ 41567921) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.02.2022 № 00061390704.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Ін» понесені останнім судові витрати у розмірі 14 676, 61 грн (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят шість гривень шістдесят одна копійка).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.