01 квітня 2025 року м.Київ № 320/3215/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №320/3215/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд визнати протиправними та скасувати п. 52 наказу НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 31 березня 2022 року № 38-РС, яким сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади з 20 березня 2022 року; визнати протиправними та скасувати наказ НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 05 жовтня 2022 року №155-РС, яким увільнено сержанта ОСОБА_1 , від займаної посади, призупинена військова служба, дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення за період до дати звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №320/3215/23 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023 рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 залишено без змін.
Отже судове рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №320/3215/23 набрало законної сили - 02.08.2023.
07.02.2025 заявником, представником позивача Савостою С.В., подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від .08.2020 у справі №640/21015/18 за п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, в якій просить суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 320/3215/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги у справі № 320/3215/23 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
В обґрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначив, що лише 06.11.2024 Позивачем отримано постанову про закриття кримінального провадження від 13.04.2023.
За змістом даної постанови слідчим четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава встановлено відсутність в діянні сержанта ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Зарічногорайонного суду м.Суми від 28.06.2023 у справі №591/4661/23 відмовлено у задоволенні скарги військової частини НОМЕР_1 на постанову слідчого четвертого СВ (з дислокацією у м.Сумах) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, від 13.04.2023 про закриття кримінального провадження №42022201350000146.
Ухвалою слідчого судді Зарічногорайонного суду м.Суми від 28.06.2023 у справі №591/4661/23 встановлено, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та на підставі рапорту, 10.03.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ про вибуття сержант ОСОБА_1 для проходження лікування до НВМКЦ «ГВКГ». В подальшому сержант ОСОБА_1 у періоди: з 16.03.2022 по 29.03.2022, з 04.04.2022 по 11.04.2022, з 12.04.2022 по 09.05.2022, з 10.05.2022 по 27.05.2022 та з 30.05.2022 по 10.06.2022 перебував на лікуванні у різних медичних закладах, а згідно свідоцтва про хворобу №4031 від 12.08.2022, яке видано лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У рамках кримінального провадження встановлено те, що 10 березня 2022 року командир військовій частини НОМЕР_1 видав наказ (по стройовій частин) № 54 п. 2.2. якого вважав мене, сержанта ОСОБА_1 , вважав таким, що вибув для проходження лікування до НВМКЦ «ГВКГ» та видав направлення № 50/162 з 16 березня 2022 року до 29 березня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Конотопській центральній районній лікарні».
З 04 квітня 2022 року до 11 квітня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь».
З 12 квітня 2022 року до 09 травня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування у КНЦ «Клінічна лікарня № 15 м. Києва».
З 10 травня 2022 року до 27 травня 2022 року позивач проходив денне стаціонарне лікування у Центрі невідкладної медично-санітарної допомоги Подільського району м. Києва (доказ - п. 9 свідоцтва про хворобу № 4031).
З 30 травня 2022 року до 10 червня 2022 року позивач проходив стаціонарне лікування у КНЦ «Київська міська клінічна лікарня № 10».
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про хворобу № 4031.
13 червня 2022 року ТВО начальника комісії - голова військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України своїм листом №598/1191 письмово повідомив командира військової частини НОМЕР_1 про направлення сержанта ОСОБА_1 , на огляд означеної військово-лікарської комісії.
14 червня 2022 року сержант ОСОБА_1 , поштою направив в адресу командира частини рапорт про направлення позивача на огляд означеної військово-лікарської комісії.
З 09 липня 2022 року до 20 липня 2022 року сержант ОСОБА_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 9.
З 01 серпня 2022 року до 16 серпня 2022 року сержант ОСОБА_1 , перебував на стаціонарному лікуванні у Клінічній лікарні № 15 м. Києва.
З 18 серпня 2022 року до 02 вересня 2022 року позивач проходив денне стаціонарне лікування у Центрі невідкладної медично-санітарної допомоги Подільського району м. Києва.
З 05 вересня 2022 року до 16 вересня 2022 року проходив денне стаціонарне лікування у Центрі невідкладної медично-санітарної допомоги Подільського району м. Києва.
З 16 вересня 2022 року до 23 вересня 2022 року позивач був непрацездатний згідно листа непрацездатності.
З 26 вересня 2022 року до 06 жовтня 2022 року проходив стаціонарне лікування у
КНЦ «Київська міська клінічна лікарня № 1».
З 07 жовтня 2022 року до 24 жовтня 2022 року проходив денне стаціонарне лікування у Центрі невідкладної медично-санітарної допомоги Подільського району м. Києва.
За вказаних обставин та встановлених відомостей, позивач вважає, що слідчий дійшов вірних висновків про те, що нез'явлення сержанта ОСОБА_1 вчасно на службу було зумовлено хворобою, і що неможливість виконувати обов'язки щодо військової служби внаслідок хвороби, тобто встановлений факт непридатності до військової служби, виключає винність особи у вчиненні військового злочину.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16.08.2023 ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 28 червня 2023 року, якою представнику В/Ч НОМЕР_1 було відмовлено у задоволенні скарги про скасування постанови слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР розташованого у м. Полтава від 13 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження №42022201350000146 від 05 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України залишено без зміни, а апеляційну скаргу представника В/Ч НОМЕР_1 на цю ухвалу без задоволення.
Вказані обставини, на думку заявника, свідчать, що позивач не самовільно залишив військову частину, а через отримані травми перебував на лікуванні, відтак наказ відповідача про увільнення позивача та зарахування у розпорядження командира на підставі самовільного залишення військової частини був безпідставним, відтак позивача безпідставно було позбавлено грошових виплат.
Заявник вважає, що викладені обставини є підставою для перегляду та скасування рішення суду, прийняття нового рішення про задоволення позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.02.2025 заяву розподілено до розгляду судді Лисенко В.В.
Вказану заяву разом з матеріалами справи передано судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду 18.03.2025.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження за нововиявленими обставинами, призначено судове засідання на 01.04.2025 на 16 год. 00 хв.
28.03.2025 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на заяву представника позивача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У запереченні відповідач стверджує про те, що позивачеві було відомо про наявність постанов про закриття кримінального провадження ще у червні 2023 року під час оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду, оскільки цю постанову він додавав до своєї апеляційної скарги в якості доказу для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення від 23.05.2023, не знайшов підстав для його скасування, не зважаючи на наявність вказаної постанови про закриття кримінального провадження. Таким чином відсутні правові підстави для перегляду рішення у справі №320/3215/23 за нововиявленими обставинами та його скасування.
Протокольною ухвалою суду від 01.04.2025 вирішено подальший розгляд заяви здійснювати у порядку письмового провадження відповідно до вимог ч.9 ст. 205 та ч.2 ст.368 КАС України.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд приходить висновку про відмову в задоволені заяви з таких підстав.
Стаття 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
Так, відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
За положеннями частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 28.07.2022 та від 26.05.2022 у справах №560/1778/19 та №480/3585/19 відповідно.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 у справі №303/3535/16.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.02.2020 у справі №800/578/17, необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України є те, що:
по-перше, вона існувала на час розгляду справи;
по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи;
по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи.
Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 29.08.2018 у справі №552/137/15-ц та постанові від 07.09.2020 у справі №820/5989/15.
Суд звертає увагу на тому, що у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
При цьому, обов'язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об'єктивна неможливість одержати її у відповідний час.
За твердженням представника позивача істотною обставиною, що не була встановлена судом та не могла бути відома заявнику на час розгляду справи та прийняття рішення від 25.05.2023, є наявність постанови від 13.04.2023 про закриття кримінального провадження № 42022201350000146.
За змістом даної постанови слідчим четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава встановлено відсутність в діянні сержанта ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Як вказує заявник про дану обставину (наявність закритого кримінального провадження №42022201350000146) позивачеві стало відомо лише 06.11.2024.
Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду даної заяви та дослідження матеріалів справи, а саме апеляційної скарги позивача від 12.06.2023 на рішення суду, позивачу 12.06.2023 вже було відомо про існування постанови слідчого четвертого СВ ТУ ДБР у м.Полтаві від 13.04.2023 про закриття кримінального провадження № 42022201350000146, оскільки цю постанову він додав до своєї апеляційної скарги в якості доказу для скасування рішення суду першої інстанції (а.с. 190-191).
Наведені обставини свідчать про обізнаність позивача із фактом прийняття постанови про закриття кримінального провадження, станом на 13.06.2023, тобто на момент перегляду рішення в апеляційній інстанції, а не 06.11.2024, як зазначає позивач у заяві про перегляд рішення.
Також, суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі були:
- п. 52 наказу 58 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 31 березня 2022 року № 38-РС, яким сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади з 20 березня 2022 року;
- наказ НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 05 жовтня 2022 року №155-РС, яким увільнено сержанта ОСОБА_1 , від займаної посади, призупинена військова служба, дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язання військової частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення за період до дати звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що на підставі рапорту ОСОБА_1 від 10.03.2022 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.03.2022 року №54 позивача наказано вважати таким, що вибув у шпиталь до НВМКЦ «ГВКН» м. Києва для проходження лікування.
Однак, на запит ВЧ НОМЕР_1 , 25.03.2022, до ВЧ НОМЕР_1 надійшло повідомлення начальника НВМКЦ «ГВКН» про те, що в період з 10.03.2022 по 25.03.2022 сержант ОСОБА_1 на лікуванні у НВМКЦ «ГВКН» не перебував, за медичною допомогою не звертався.
За таких обставин, оскільки у відповідача були відсутні відомості щодо перебування позивача в медичному закладі, куди його направлено для лікування наказом командира ВЧ, а тому відповідачем правомірно та обґрунтовано видано зазначений наказ.
Доводи позивача про постійне інформування командира ВЧ НОМЕР_1 про перебування його на лікарняному не спростовують суть встановленого під час проведення службового розслідування порушення ОСОБА_1 . Статуту внутрішньої служби ЗСУ щодо неприбуття його до медичного закладу, куди його було направлено.
А тому, за наведених обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 52 наказу НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 31 березня 2022 року №38-РС, яким сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади з 20 березня 2022 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідач у даному випадку позбавлений права на власний розсуд приймати інше рішення.
При цьому, як було зазначено вище, пунктом 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що наказ про усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків скасовується, якщо за результатами службового розслідування підстави для прийняття такого рішення не підтвердилися або прийнято рішення про притягнення військовослужбовця, який вчинив правопорушення, до дисциплінарної відповідальності.
А тому, у випадку звернення позивача до ВЧ НОМЕР_1 з рапортом та наданням всіх медичних документів та підтверджуючих доказів щодо перебування його на лікуванні, відповідач має провести службове розслідування та за наслідками якого прийняти відповідне рішення.
Доказів звернення з відповідним рапортом до відповідача позивачем суду надано не було.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу НОМЕР_2 окремої мотопіхотної бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) (по особовому складу) від 05 жовтня 2022 року №155-РС, яким увільнено сержанта ОСОБА_1 , від займаної посади, призупинена військова служба, дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем був отриманий витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення 06.10.2022 року відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці), номер кримінального провадження 420222013500000256 стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 .
Отже, внаслідок отримання зазначеного витягу з ЄРДР, відповідно до вимог ч.2 ст.24 Закону №2232 та пунктів 144-1, 144-3 Положення №1153, у відповідача виник обов'язок щодо видання наказу по особовому складу про призупинення військової служби позивача та дії контракту і не враховувати його до чисельності ЗСУ.
Враховуючи зазначене, оскаржуваний наказ, на думку суду, був виданий відповідачем на виконання та у відповідності до норм Закону №2232 та Положення №1153, а відтак підстави для його скасування відсутні.
Крім того, щодо позовних вимог стосовно зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення за період до дати звільнення з військової служби за станом здоров'я, суд наголосив, що позивачем не подавався до ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за станом здоров'я. Також, не подавалась і постанова ВЛК, на підставі якої за рапортом позивача може бути припинено його контракт та звільнено з військової служби.
Як було зазначено відповідачем, рапорт на звільнення позивача ОСОБА_1 буде розглянуто після його повернення до місця служби та повідомлення безпосереднього командира про причини відсутності на службі з наданням медичних документів.
Разом з тим, 14.06.2022 позивачем направлено відповідачу рапорт, в якому повідомлялось про направлення його на медичний огляд. До рапорту додана копія направлення ЦВЛК ЗСУ до НВМКЦ «ГВКН» м. Києва. Представником відповідача рапорт отримано 21.06.2022.
У той же час доказів направлення відповідачу постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії НВМКЦ «ГВКГ» від 12.08.2022, затвердженої головою ВЛК, якою позивача на підставі ст. 54-а графи II Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, суду не надано.
Таких доказів не надано позивачем і під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення за період до дати звільнення з військової служби за станом здоров'я є безпідставними та передчасними з огляду на те, що позивач не звертався до ВЧ НОМЕР_1 з відповідним рапортом.
Наведені висновки суду першої інстанції повністю підтримані судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Крім того, 07.09.2024 набрав чинності Закон України № 3902-ІХ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочин проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від кримінальної відповідальності звільнена особа невідкладно поновлюється на військовій службі та має не пізніше 72 годин (3 діб) прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби. З дня прибуття такого військовослужбовця до місця служби продовжується дія контракту та поновлюється виплата грошового і здійснення продовольчого, речового й інших видів забезпечення, поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
Також, порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
З наведеного вбачається, що у разі закриття кримінального провадження, зокрема, у зв'язку із відсутністю в діяннях складу кримінального провадження, відбувається процедура продовження проходження особою (військовослужбовцем) військової служби на підставі відповідного звернення особи з рапортом до командира військової частини про продовження дії контракту та поновлення виплати грошового забезпечення.
Отже, суд дійшов висновку про те, що посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження як на підставу для перегляду судового рішення та задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття вказаної постанови та обставини, встановлені у цій постанові не впливають на висновки суду, здійснені під час розгляду цієї справи.
Під час прийняття спірних постанов відповідач правомірно керувався приписами нормативно-правових актів, враховуючи обставини та відомості, які були відомі відповідачу на час їх винесення. Протилежного позивачем не доведено та судом не встановлено.
Водночас, прийняття постанови про закриття кримінального провадження породжує процедуру продовження позивачем проходження військової служби та виникнення нових правовідносин, які знаходяться за межами спірних правовідносин.
При цьому, позивач не обмежений у праві на звернення до відповідача із рапортом про продовження проходження військової служби та відновлення виплати грошового забезпечення унаслідок закриття кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, обставини щодо існування постанови про закриття кримінального провадження не відповідають критеріям частини другої статті 361 КАС України та не є нововиявленою обставиною у цій справі.
Згідно із частиною четвертою статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У відповідності до положень частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 243, 248, 361, 368, 369 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №320/3215/23, - відмовити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №320/3215/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.